Катерина Гандзюк — херсонська громадська й політична діячка, антикорупційна активістка, депутатка обласної та міської рад, радниця мера Херсона. 31 липня 2018 року біля власного під’їзду її облили концентрованою сірчаною кислотою. 4 листопада того ж року вона померла в київській лікарні у віці 33 років.

Її ім’я стало символом боротьби з місцевою безкарністю. Справа про напад дала старт всеукраїнській ініціативі «Хто замовив Катю Гандзюк?». Виконавців засудили 2019 року, замовника й організатора — 2023-го, але станом на 2026 рік вирок Владиславу Мангеру та Олексію Левіну досі не набрав законної сили через апеляцію.

Нижче — перевірена біографія, хронологія злочину, судові рішення й те, чому ця історія досі не закрита.

Дитинство, освіта і перші політичні кроки

Катерина Вікторівна Гандзюк народилася 17 червня 1985 року в Херсоні. Батько, Віктор Гандзюк, пізніше став одним із найпослідовніших публічних голосів родини в судах. Катя вчилася в Херсонському державному університеті у 2002–2006 роках, 2008-го закінчила Київський національний економічний університет, а 2016-го — Національну академію державного управління при Президентові України. Паралельно була аспіранткою цієї академії.

Політику вона не «відкрила» після диплома. Ще студенткою, з 2003 року, увійшла в партію «Батьківщина» і очолила обласну молодіжну організацію «Батьківщина молода». У 2004-му стояла на Майдані під час Помаранчевої революції. У 2006-му стала депутаткою Херсонської обласної ради V скликання від Блоку Юлії Тимошенко. Пізніше, у травні 2014-го, її обрали депутаткою Херсонської міської ради VI скликання.

У вересні 2015 року її виключили з «Батьківщини». Це не зупинило роботу: у листопаді 2016-го Катерина стала радницею херсонського міського голови і виконувачкою обов’язків керівниці справами виконавчого комітету міськради. У міській владі вона була не «тихим апаратом», а людиною, яка лізла в закупівлі, землю, ліс і поліцейські схеми.

Громадська робота, «Мост» і конфлікти в Херсоні

2012 року Гандзюк стала співзасновницею Агенції громадянської журналістики «МОСТ» і сайту most.ks.ua. Видання копирсалося в місцевих тендерах, публічних фінансах і схемах довкола землі. Водночас вона координувала роботу Центру політичних студій та аналітики в області й займалася доступом до публічної інформації.

Після Євромайдану й початку війни 2014 року Катя працювала з переселенцями, була помічницею Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, національною волонтеркою ООН. Збирала допомогу, допомагала дітям внутрішньо переміщених родин, пізніше доклалася до відродження футбольного клубу «Кристал». У Херсоні її знали не лише чиновники: фанати, волонтери, журналісти — коло було широке й галасливе.

Конфлікти накопичувалися роками. Гандзюк публічно критикувала місцеву владу, силовиків і схеми з незаконним видобутком піску та вирубкою лісу. Чоловік Катерини, Сергій Денисов, пізніше казав: вона вже «переросла Херсон» і могла піти на вибори вищого рівня. Саме це, на його думку, лякало частину регіональної еліти. У публічному полі фігурували імена тодішнього голови облради Владислава Мангера, а також інших місцевих політиків. Суд згодом визнав винним саме Мангера як замовника нападу.

Катерина Гандзюк поєднувала три ролі, які рідко мирно живуть в одному провінційному місті: депутатка, чиновниця міськради і людина, яка сама ж перевіряє владу.

Напад 31 липня 2018 року

Ранок вівторка, 31 липня 2018 року, у центрі Херсона. Близько 8:00–8:30 Катерина вийшла з під’їзду, щоб їхати на нараду до міської ради. Біля будинку її чекав нападник. Микита Грабчук вилив на жінку близько літра концентрованої сірчаної кислоти й утік. Речовина потрапила на голову, обличчя, спину, руки, ноги й частину грудної клітки.

Опіки, за різними офіційними формулюваннями, охопили від 30 до близько 40 відсотків тіла. Пізніше в медичних документах щодо причини смерті фігурувала цифра 30–39 відсотків. Катя встигла скинути одяг, який плавився на шкірі, і закричати. Її доправили в реанімацію херсонської лікарні в стані шоку, згодом перевезли до Києва.

Перші години розслідування виглядали як класична спроба зменшити вагу злочину. Справу спочатку відкрили за хуліганством, потім перекваліфікували на умисні тяжкі тілесні ушкодження. Лише після смерті кваліфікація стала відповідати суті: напад із метою вбити або завдати каліцтва хімічною речовиною.

96 днів боротьби і смерть 4 листопада

У київській лікарні Гандзюк провела 96 днів. Джерела називають від понад 10 до 14 операцій: некректомії, пересадки шкіри, боротьба з інфекціями. Було понад сто наркозів. У вересні вона навіть записала відеозвернення з палати — голос слабкий, але характер той самий.

4 листопада 2018 року Катерина померла. Попередньо говорили про тромбоз. Офіційна причина, яку наступного дня озвучили активісти й підтвердили медичні формулювання: поліорганна недостатність і хімічні опіки з ураженням 30–39% тіла внаслідок нападу з використанням хімічної речовини. Президент Петро Порошенко того ж вечора підтвердив смерть і зажадав розслідування.

7 листопада її поховали в Херсоні. Частина повідомлень уточнює місце як сектор міського кладовища, пов’язаний із похованнями учасників АТО в районі селища Геологів. Спочатку на могилі стояв скромний дерев’яний хрест, згодом встановили білий пам’ятник із портретом.

Хто стояв за нападом: виконавці, організатор, замовник

Слідство СБУ згодом відтворило ланцюг. За версією обвинувачення, на початку липня 2018 року Владислав Мангер задумав напад і залучив радника Олексія Левіна (відомого також як Москаленко, прізвисько «Москаль»). Левін вийшов на Сергія Торбіна, той зібрав групу. Кислоту купили за сотні доларів. Безпосередньо облив Катерину Микита Грабчук. Гроші Торбіну передали вже в серпні.

П’ятеро виконавців визнали вину і 6 червня 2019 року отримали вироки за угодою зі слідством у Покровському райсуді Одеси. Ігор Павловський, помічник народного депутата, фігурував як посередник; у жовтні 2020-го його засудили умовно за замовчування фактів. 26 червня 2023 року Дніпровський районний суд Києва визнав Мангера замовником, Левіна — організатором. Обох засудили до 10 років позбавлення волі й зобов’язали сплатити родині 15 мільйонів гривень моральної шкоди. Статті кваліфікації: організація умисного тяжкого тілесного ушкодження групою осіб у спосіб особливого мучення, що спричинило смерть.

Коротко про ролі й покарання — у таблиці нижче.

Особа	Роль за вироком / слідством	Рік рішення	Покарання
Микита Грабчук	Безпосередній нападник, вилив кислоту	2019	6 років ув’язнення
Сергій Торбін	Координатор групи виконавців	2019	6 років 6 місяців
Володимир Васянович, В’ячеслав Вишневський	Співвиконавці / учасники групи	2019	по 4 роки
Віктор Горбунов	Учасник групи, купівля кислоти	2019	3 роки (пізніше УДЗ)
Ігор Павловський	Посередник, замовчування фактів	2020	умовний строк
Олексій Левін	Організатор нападу	2023 (апеляція триває)	10 років + частка компенсації
Владислав Мангер	Замовник нападу	2023 (апеляція триває)	10 років + частка компенсації

Дані таблиці зведені за вироками 2019 і 2023 років та публічними матеріалами СБУ й українських судів. Сума 15 млн грн присуджена родині солідарно; виплата, за словами адвокатки родини, станом на 2026 рік не відбулася, бо вирок не набрав чинності.

Ініціатива «Хто замовив Катю Гандзюк?»

3 серпня 2018 року, ще за життя Катерини, друзі створили громадську ініціативу з жорсткою назвою-питанням. Гасла з’явилися на стінах, банерах, у соцмережах. Фанати «Динамо», «Карпат», «Десни», херсонського «Кристала» і інших клубів винесли тему на стадіони. Після смерті акції стояли біля Офісу президента, партійних офісів і судів.

Рух робив просту, але рідкісну річ: не давав справі «заснути» в кабінетах. Активісти ходили на засідання, фіксували затягування, вимагали прізвищ вище за виконавців. Без цього тиску кваліфікація могла лишитися на рівні «хуліганства з кислотою», а ланцюг — обірватися на хлопцях, яких найняли за гроші.

Питання «хто замовив?» після вироку 2023 року формально отримало судову відповідь. Фактично відповідь досі умовна: поки апеляція не завершена, засуджені мають статус осіб, вирок щодо яких не набрав сили.

Цікаві факти

• Катерині Гандзюк було б 40 років 17 червня 2025-го і 41 рік у червні 2026-го. У ці дні родина, друзі й ініціатива знову нагадували про незавершений апеляційний розгляд.
• У квітні 2019 року США посмертно відзначили її міжнародною нагородою International Women of Courage.
• Українська школа політичних студій заснувала стипендію імені Катерини Гандзюк.
• 22 лютого 2019 року Херсонська міська рада перейменувала вулицю Лютеранську на вулицю Катерини Гандзюк; 27 серпня 2020-го Верховний Суд це рішення скасував. 10 листопада 2022 року Київська міська рада перейменувала Біломорську вулицю на вулицю Катерини Гандзюк.
• Перша кваліфікація злочину — хуліганство. Зміна статей тривала місяцями і стала окремим маркером того, як система спочатку намагалася зменшити політичну вагу нападу.

Що зі справою зараз, у 2026 році

Апеляційне провадження в Київському апеляційному суді триває з осені 2023 року. Захист Мангера і Левіна подав кілька скарг. Суд повторно досліджує докази, включно з медичними висновками. У січні 2026-го сторона захисту навіть ставила під сумнів правильність лікування в Києві; Мангер публічно припускав, що в Херсоні Катерина «вижила б». Родина й адвокати називають такі тези спробою розмити причинний зв’язок між кислотою і смертю.

У червні 2026 року головуючий суддя в апеляції пішов у відставку. Це створює ризик, що колегія зміниться і частину процесу доведеться проходити знову. Адвокатка родини Анна Калинчук неодноразово пояснювала головну небезпеку: строк притягнення до відповідальності за цим складом спливає в липні 2028 року. Якщо доти не буде остаточного вироку, справа може «згоріти» за давністю.

Виконавці свої строки вже відбули або вийшли раніше. Компенсацію родина не отримала. Херсон після 2022 року пройшов окупацію, звільнення й постійні обстріли. Могила Каті лишилася в місті, яке вона не встигла до кінця змінити, але встигла роздратувати.

Справа Гандзюк — рідкісний випадок, коли суд першої інстанції назвав прізвища замовника й організатора політично вмотивованого кислотного нападу. Рідкісний і незавершений: вісім років після смерті вирок усе ще можна переграти часом.

Пам’ять про Катерину живе не лише в перейменованих вулицях і стипендіях. Вона живе в звичці херсонських і всеукраїнських активістів ставити питання вголос, навіть коли відповідь суду застрягла між інстанціями. 31 липня і 4 листопада щороку це питання знову звучить однаково коротко й жорстко: хто замовив Катю Гандзюк — і чи досидять названі судом люди свої десять років.