Запит «винищувачі України» сьогодні рідко означає абстрактний огляд типів літаків. Йдеться про конкретний парк, який одночасно перехоплює крилаті ракети, б’є по наземних цілях із безпечної дистанції й живе в умовах постійного дефіциту машин, пілотів і запчастин. Станом на кінець серпня 2026 року основу все ще тримають радянські МіГ-29 і Су-27, але вже не вони визначають, куди рухається Повітряних сил.

Західні F-16 і французькі Mirage 2000-5F уже давно не «перспектива», а бойова частина щоденної роботи. Паралельно підписано перший контракт на Gripen E і зафіксовано передачу вживаних Gripen C/D. Цифри в відкритих джерелах розходяться — і це не помилка журналістів, а наслідок втрат, ремонтів, донорських машин і режиму секретності.

Нижче — не каталог «який літак крутіший», а розбір того, що саме літає, як це застосовують і де обіцянки партнерів розходяться з графіком поставок.

Від радянського парку до авіаційної коаліції

На 24 лютого 2022 року винищувальна авіація України спиралася на МіГ-29 і Су-27 кількох модифікацій. Частина була модернізована до рівня МіГ-29МУ1 / Су-27С1М і П1М: кращий радар, навігація, можливість працювати з керованим озброєнням. Це не нові літаки. Наймолодші машини зійшли з конвеєра ще на межі 1980–1990-х.

Перші місяці повномасштабної війни показали дві речі одночасно. По-перше, радянські винищувачі все ще здатні вести повітряний бій і прикривати ключові напрямки — саме так народився збірний образ «Привида Києва», який пізніше офіційно закріпили за 40-ю бригадою тактичної авіації у Василькові. По-друге, без західних ракет середньої дальності, без протирадіолокаційних боєприпасів і без можливості бити з відстані парк швидко б вичерпався.

Коаліцію авіаційних спроможностей створили в травні 2023 року. Практичний результат з’явився пізніше: перші F-16 сіли в Україні влітку 2024-го, бойове застосування підтверджене з 26 серпня того ж року. Mirage 2000-5F прибули на початку лютого 2025-го. Це не «заміна МіГів одним махом», а поступове нарощування другого контуру — з іншою логістикою, іншими ракетами й іншою школою пілотування.

Скільки машин реально в строю

Точної публічної цифри немає. Military Balance, World Air Forces і українські аналітичні видання дають різні оцінки, бо враховують або лише боєздатні борти, або ще й ті, що стоять у ремонті. Для читача корисніше оперувати діапазонами і розуміти роль кожного типу.

Тип	Орієнтовно в строю	Основна роль у 2026	Ключове озброєння
МіГ-29 (у т.ч. МУ1/МУ2, УБ)	близько 24–44	перехоплення БпЛА і ракет, удари JDAM-ER / «Вирівнювач», HARM	Р-27, Р-73, AGM-88, JDAM-ER
Су-27 (С1М, П1М, УБ)	близько 19–25	повітряний щит, супровід, удари по землі	Р-27, Р-73, HARM, керовані бомби
F-16AM/BM Block 20 MLU	до ~35–40 з урахуванням втрат	ППО країни, SEAD, точкові удари	AIM-120, AIM-9, GBU-39, гармата M61
Mirage 2000-5F	близько 5	перехоплення крилатих ракет, удари по землі	MICA, Magic II, керовані бомби

Джерело оцінок: відкриті дані Military Balance / World Air Forces, матеріали Defense Express станом на 2026 рік. Цифри змінюються після кожної втрати й партії поставок.

По F-16 картина така. Нідерланди передали обіцяні 24 машини. Данія закрила більшу частину пакета з 19. Норвезькі 6 бортів довго «зависали» на ремонті в Бельгії. Бельгія у 2026-му зрушила з місця: сім літаків до кінця року, з них три для польотів і чотири як джерело запчастин, з перспективою передачі всього парку F-16 до 2029-го в міру надходження власних F-35. Defense Express у червні 2026-го оцінював поточний український наліт F-16 як «до 39 з урахуванням втрат», якщо данські поставки завершені.

МіГ-29 залишається наймасовішим типом. Саме тому розмови про те, що «радянські літаки вже можна списувати», розходяться з практикою. Поки західних машин десятки, а не сотні, Fulcrum закриває нічне перехоплення «шахедів», роботу з HARM і скидання планерних бомб.

Хто на чому базується

Винищувачі розподілені між бригадами тактичної авіації, а не «висять» одним парком. 40 БрТА «Привид Києва» (Васильків) і 114 БрТА (Івано-Франківськ) історично сидять на МіГ-29. 39 БрТА в Озерному тримає Су-27 і прийняла французькі Mirage. 831-ша Миргородська — теж Су-27. F-16 звели в окремий контур обслуговування: інші стенди, інші мобільні майстерні, інший регламент. Фонд «Повернись живим» у 2025–2026 роках передавав Повітряним силам мобільні комплекси саме під F-16 — щоб літак можна було готувати не лише на великій базі.

Як ці літаки воюють насправді

Класичний повітряний бій «винищувач проти винищувача» у цій війні — рідкість, а не норма. Російська авіація працює з-за лінії власного ППО, масовано застосовує КАБ і крилаті ракети. Українські винищувачі більшу частину нальоту витрачають на три завдання.

Перехоплення засобів повітряного нападу. F-16 і Mirage стали «швидким шаром» ППО: AIM-120 по крилатих ракетах, AIM-9 і навіть 20-мм гармата Vulcan по «шахедах». Командування Повітряних сил у листопаді 2025-го повідомляло, що лише F-16 перехопили понад 1300 крилатих ракет і ударних безпілотників. Того ж місяця F-16 разом з Mirage збили десять крилатих ракет під час однієї атаки. Це не рекламний слоган, а зміна економіки ППО: ракета зенітного комплексу дорожча і не завжди встигає туди, куди вже вилетів винищувач.

Удари з відстані. МіГ-29 навчилися працювати з JDAM-ER і AGM-88 HARM ще до появи F-16. Су-27 теж носив HARM. У 2026-му до цього додався український «Вирівнювач» — планерна бомба з бойовою частиною 250 кг і заявленою дальністю від 10 до 130 км. Її вже інтегрували з МіГ-29, Су-27 і Су-24. Для F-16 і Mirage потрібна додаткова сертифікація. Сенс простий: пілот не заходить під щільне ППО, а відпускає боєприпас із безпечнішої зони.

Придушення ППО і супровід ударних груп. Тут західні машини мають перевагу не через «магію стелс», якої в F-16 Block 20 немає, а через ракети середньої дальності, підвіски цілевказівки й звичну для НАТО схему взаємодії. Радянський парк це компенсує кількістю вильотів і уже відпрацьованими «костилями» інтеграції західної зброї.

З практики бойового застосування видно ще один нюанс: винищувач у 2026-му часто працює як дорогий, але гнучкий перехоплювач дронів. Це не та роль, під яку писали ТТХ МіГ-29 у 1970-х. Проте саме вона знімає навантаження з ЗРК під час нічних нальотів.

«Зоопарк» літаків: де проблема, а де вимушена перевага

На озброєнні одночасно МіГ-29, Су-27, F-16 і Mirage — а попереду ще Gripen двох поколінь. У штабних таблицях це виглядає як логістичний кошмар: різні двигуни, різні гідравліки, різні ракети, окремі навчальні програми. Так і є. Технік з Василькова не «пересідає» на F-16 за тиждень. Склад запчастин множиться. Кожен тип тягне свій ланцюг постачання.

Альтернативи в 2023–2026 роках не було. Жодна країна не віддала Україні 120 однотипних нових машин. Коаліція збирала те, що союзники могли вивести зі свого строю, не оголивши власне небо. У цьому сенсі різнотипність — плата за швидкість.

Є й зворотний бік. Різні платформи тягнуть різну зброю. Meteor на Gripen закриє дальній повітряний бій, якого немає ні в AIM-120 на старих MLU, ні в Р-27. MICA і Magic II на Mirage уже показали себе проти Х-101. HARM і «Вирівнювач» тримають радянський парк ударним, поки західні борти зайняті ППО. У реальних кейсах командування часто розносить типи за завданнями, а не намагається зробити з усіх універсальний комбайн.

Ціна питання — темп підготовки. Пілота з МіГ-29 на F-16 вчать місяцями за кордоном, плюс години на тренажері. Якщо додати Gripen, з’явиться третя кабіна, третя філософія індикації й третій регламент обслуговування. Саме тому перші 16 Gripen C/D важливі не як «ще один красивий літак», а як місток: навчити людей і аеродроми до приходу Gripen E у 2029-му.

Міфи, які заважають читати новини про авіацію

«F-16 одразу переломить війну». Не переломив і не міг. В Україну прийшли машини рівня MLU 1990–2000-х, не Block 70. Вони дали якісні ракети й іншу стійкість у ППО, але не скасували російські С-400, винищувачі Су-35 і масовані КАБи. Очікування 2023 року були завищені; результат 2024–2026-го — робочий, не казковий.

«МіГ-29 уже непотрібний». Поки F-16 і Mirage лічать десятками, МіГ закриває масові вильоти. Його вже навчили носити західні бомби й протирадіолокаційні ракети. Списувати тип раніше, ніж з’явиться заміна в порівнянній кількості, означає дірку в чергуванні.

«Привид Києва — один пілот на одному борту». Це був збірний образ льотчиків 40-ї бригади в перші дні оборони столиці. У 2024-му назву закріпили за самою бригадою. Романтичний міф не скасовує реальних втрат і реальних імен, але плутає статистику, якщо сприймати його буквально.

«Чим новіший літак, тим він автоматично кращий для України». Для українського театру критичні не тільки ТТХ, а розгін смуги, стійкість до поганих аеродромів, час між вильотами, наявність ракет і можливість ремонту в польових умовах. Саме тому Gripen роками фігурує в дискусіях поруч із важчими й дорожчими машинами: він простіший в обслуговуванні й заточений під розосереджене базування.

«Кількість обіцяних літаків = кількість у строю». Між меморандумом і бойовим вильотом стоять ремонт у третій країні, запчастини, сертифікація озброєння, підготовка техскладу й погода на конкретній базі. Бельгійські та норвезькі F-16 — найяскравіший приклад затримки.

Пілоти, ракети і українська бомба

Літак без ракети — дорогий тренажер. Найбільший стрибок 2022–2026 років стався не в планері, а в підвісках. AGM-88 на МіГ-29 і Су-27 дав можливість глушити й бити РЛС, навіть якщо інтеграція була «неповною» за стандартами США. JDAM-ER і французькі AASM Hammer перетворили штурмові та винищувальні вильоти на роботу з відстані. AIM-120 зробив F-16 корисним саме як перехоплювач ракет, а не лише як потенційний мисливець на Су-35.

«Вирівнювач» тут окремий сюжет. Компанія DG Industry за підтримки Brave1 зібрала комплект крил і наведення приблизно за 17 місяців. Заяви виробника: близько 90% компонентів — українські та західні, ціна орієнтовно втричі нижча за американський JDAM, підготовка до вильоту близько пів години. Перше підтверджене бойове застосування — літо 2026-го з МіГ-29. Це не «заміна всього імпорту», але зменшення залежності від іноземних комплектів, яких завжди менше, ніж цілей на фронті.

Вузьке місце все одно люди. Підготовка пілота F-16 почалася ще 2023-го в Данії. Далі — тренажери з Чехії та Нідерландів, мобільні симулятори 2026 року. На Gripen українські екіпажі й техніки вже вчаться у Швеції. Втрати пілотів не компенсуються поставкою планера. Кожна катастрофа чи катапультування — це не лише списаний борт, а вибитий досвід, який накопичується роками.

Gripen, Rafale і горизонт 2030 року

30 червня 2026-го Україна й Швеція зафіксували два треки. Перший — безоплатна передача 16 вживаних Gripen C/D, очікуваний захід на бази на початку 2027-го, разом із пакетом обладнання й технічної підтримки. Другий — контракт на 16 нових Gripen E вартістю близько 24,6 млрд шведських крон; поставки з початку 2029 року, фінансування через кредит ЄС і за участі Великої Британії. Лист про наміри жовтня 2025-го досі фігурує як рамка на 100–150 машин E в довгій перспективі. Це намір, не графік.

Навіщо Україні саме Gripen, якщо вже є F-16. Дальня ракета Meteor — головний аргумент у повітряному бою. Другий — логіка розосередження: шведська машина проєктувалась під короткі смуги й роботу з обмеженої інфраструктури. Третій — політичний: це перша закупівка нових, а не лише вживаних західних винищувачів.

Rafale періодично з’являється в заявах як окремий трек на десятки машин. На відміну від Gripen C/D і першої партії E, публічного контракту з датами поставок станом на кінець серпня 2026-го немає. Тому ставити французький важкий винищувач у таблицю «вже їде» рано.

Реалістичний коридор Defense Express на початок 2030-х: 96–129 західних винищувачів F-16, Mirage і Gripen разом, якщо бельгійський графік витримають і шведські C/D дійсно сядуть у 2027-му. Оптимістичні 150+ вимагають, щоб жоден пакет не зірвався і втрати лишилися помірними. В умовах війни це припущення, не план.

Де винищувач уже не закриває задачу

Навіть ідеальний парк не скасовує фізики театру. Російське ППО над окупованими районами щільне. Дальність українських планерних бомб обмежена точкою скидання. Масована атака зіткне винищувач із тим самим дефіцитом, що й ЗРК: мало бортів на багато цілей одночасно. Аеродроми лишаються вразливими — тому МіГ-29 уже втрачали не лише в повітрі, а й від ударних БпЛА на землі.

Задокументовані втрати F-16 ідуть з літа 2024-го: катастрофи й катапультування під час перехоплення, у тому числі інцидент 29 липня 2026-го. Кожен такий випадок зменшує не «циферку в таблиці Wikipedia», а кількість боєздатних екіпажів. Тому розмова «нам потрібно 250 винищувачів» — не жадібність, а арифметика чергування, ремонту й резерву.

Суміжний шар, без якого винищувачі сліпнуть, — літаки ДРЛВ і наземні радари. Шведські Saab 340 AEW&C обіцяли ще 2024-го; їхня поява напряму вплине на те, наскільки далеко F-16 і майбутні Gripen бачитимуть ціль до пуску. Без цього «сучасний винищувач» працює вкороченим зором.

Ключові інсайти такі. Винищувачі України у 2026 році — це гібридний парк, де радянська машина все ще робить більшість «брудної» роботи, а західна закриває якісні ніші ППО й точкового удару. Обіцяні цифри завжди більші за боєздатні. Справжній приріст дає не сам тип літака, а ракета, бомба, тренажер і технік, який підніме борт повторно за ніч. На горизонті 2027–2029 років з’явиться третя західна платформа — Gripen. Якщо її встигнуть інтегрувати без розвалу логістики F-16, українське небо стане густішим. Якщо ні, «зоопарк» перетвориться з вимушеної схеми на постійне вузьке місце.