Х-22 ракета, відома ще як «Буря» і за класифікацією НАТО як AS-4 Kitchen, — радянська надзвукова крилата ракета повітряного базування. Її створювали наприкінці 1950-х як протикорабельну зброю проти авіаносних ударних груп. У XXI столітті саме цей тип частіше згадують у зв’язку з ударами по наземних об’єктах в Україні.

За відкритими даними, стартова маса перевищує 5,5 тонни, дальність у пізніх модифікаціях сягає близько 600 км, швидкість — до 4,6 Маха. Бойова частина масою близько 960 кг дає велику руйнівну силу, але точність для точкових наземних цілей залишається обмеженою: кругове ймовірне відхилення часто оцінюють у сотні метрів.

Основний носій сьогодні — бомбардувальник Ту-22М3. Глибока модернізація тієї ж лінійки — ракета Х-32, прийнята на озброєння Росії у 2016 році. Нижче — перевірені характеристики, історія комплексу К-22 і те, як зброя 1960-х опинилася в сучасній війні.

Навіщо створювали Х-22 і хто її розробляв

Роботу над авіаційним ракетним комплексом К-22 розпочали за постановою Ради міністрів СРСР від 17 червня 1958 року. Завдання було конкретним: дати важким бомбардувальникам можливість бити по авіаносцях і корабельних з’єднаннях, не заходячи в зону їхньої корабельної ППО. Розробку ракети доручили дубнинському філіалу ОКБ-155, пізніше відомому як МКБ «Радуга». Головним конструктором був Олександр Березняк.

Перші дослідні зразки зібрали 1962 року на заводі №256 у Дубні. Льотні випробування почалися ще раніше, у липні 1961-го, з переобладнаних Ту-22К. Перший пуск у штатному режимі відбувся 2 листопада 1963 року. Доведення затягнулося: проблеми з апаратурою наведення і надійністю змусили випробування розтягнути на кілька років.

Офіційно комплекс К-22 із ракетою Х-22 прийняли на озброєння 9 лютого 1971 року. Фактично окремі зразки потрапляли у війська ще з кінця 1960-х. Протирадіолокаційну модифікацію Х-22П прийняли 1973 року. Далі з’явилися варіанти під новіші носії — Ту-22М2, Ту-22М3 і Ту-95К-22.

Х-22 ніколи не була «універсальною високоточною ракетою». Її логіка — велика маса бойової частини, висока швидкість і висотна траєкторія, які мали компенсувати похибку наведення, особливо в ядерному варіанті.

Тактико-технічні характеристики Х-22

Цифри в різних довідниках трохи розходяться, бо існує ціле сімейство модифікацій. Нижче зібрано консенсусні значення з відкритих військово-технічних оглядів і енциклопедичних статей.

Параметр	Базова Х-22	Х-22М / Х-22МА	Х-22НА
Довжина	11,65–11,67 м	11,65 м	11,67 м
Діаметр корпусу	0,90–0,92 м	0,92 м	близько 0,90 м
Розмах крила	2,99–3,0 м	3,0–3,35 м	близько 3 м
Стартова маса	5635–5820 кг	5780–5900 кг	5900–6000 кг
Швидкість	до 3,5 Маха	до 3,5–4,6 Маха	близько 4 Маха
Дальність	140–300 км	до 460–600 км	до 600 км
Висота польоту	11,5–12,5 або 22,5–25 км	12–22,5 км	до 22,5–25 км
Бойова частина	близько 960 кг або ядерна 350 кт–1 Мт	930–960 кг	фугасна або ядерна
Наведення	активна РЛ ГСН	інерціальне + активна РЛ	інерціальне з корекцією

Дані таблиці узагальнено за матеріалами uk.wikipedia.org та відкритими оглядами nv.ua. Окремі рядки в джерелах різняться на десятки кілометрів дальності й частки Маха: це наслідок різних профілів польоту і різних модифікацій, а не «однієї універсальної цифри».

Двигун — рідинний ракетний Р-201. Паливо — гіперголічна пара ТГ-02 («Самін») і окисник АК-27І. Запас палива оцінюють приблизно в 3 тонни. Саме цей тип силової установки дає високу швидкість, але ускладнює зберігання і підготовку до пуску порівняно з твердопаливними ракетами.

Що означають швидкість і висота на практиці

Після відділення від носія ракета набирає висоту. Типовий профіль — політ на 22,5–25 км зі швидкістю кілька тисяч кілометрів на годину, далі зниження і пікірування на ціль. На кінцевій ділянці швидкість може зменшуватися, але залишається надзвуковою. Для систем ППО 1960–1980-х така комбінація була вкрай складною: мало часу на реакцію, висока кінетична енергія, велика висота.

Для сучасних ЗРК великої дальності перехоплення вже не виглядає теоретично неможливим. Обмежують його не лише швидкість ракети, а й профіль атаки, масований удар разом з іншими цілями та дефіцит дорогих ракет-перехоплювачів.

Модифікації сімейства Х-22

Сімейство розрослося за два десятиліття виробництва. Кожна літера в індексі означала інше наведення або інший профіль польоту.

• Х-22 / Х-22ПГ — базова протикорабельна версія з активною радіолокаційною головкою самонаведення. Дальність зазвичай вказують у межах 140–330 км.
• Х-22П — протирадіолокаційна, з пасивною ГСН. Прийнята в комплексі К-22 у 1973 році. Призначена бити по працюючих РЛС.
• Х-22ПСИ — інерціальне наведення, орієнтована на ядерну бойову частину і площадні цілі. Точність для точкової цілі була свідомо грубою.
• Х-22М / Х-22МА — оновлення 1970-х під Ту-22М. Збільшена дальність, оновлений профіль атаки, маса близько 5780–5900 кг.
• Х-22Н / Х-22НА / Х-22НП — лінійка для Ту-22М3 і Ту-95К-22. Х-22НА має інерціальне наведення з корекцією і може працювати з нижчих висот пуску.
• Х-22Б — експериментальний аеробалістичний варіант 1970-х. До серії не пішов.

Оцінки обсягу виробництва розходяться. В енциклопедичних статтях фігурує цифра близько 3000 ракет усіх модифікацій. Окремі заяви 2022 року про значно більші запаси не підтверджені незалежно. Орієнтовна вартість одного виробу в публічних оцінках 2022 року — від 300–500 тисяч до близько 1 мільйона доларів, залежно від стану і модифікації.

Носії: від Ту-22К до Ту-22М3

Ракета важка. Її не можна «підвісити на все підряд». Класичні носії — Ту-22К («Blinder-B»), згодом Ту-22М2 і Ту-22М3 («Backfire»), а також Ту-95К-22. Ту-22М3 бере до трьох ракет: одну напівутоплену під фюзеляжем і дві під крилом. Комплекс Ту-95К-22 прийняли значно пізніше, у 1987 році.

Після розпаду СРСР ракети лишалися в Росії, а також були в Україні, Білорусі й Казахстані. Україна в 2000 році передала Росії 386 ракет Х-22 як частину боргових домовленостей, а в 2001–2006 роках ліквідувала сотні виробів і більшість Ту-22 у рамках домовленостей зі США. На початок повномасштабного вторгнення 2022 року основним користувачем залишалася російська дальня авіація, зокрема полк у Шайківці.

Точність: головна слабкість проти наземних цілей

Для авіаносця розміром із міський квартал похибка в сотні метрів ще може бути прийнятною, особливо з ядерною бойовою частиною. Для цеху, мосту чи окремої будівлі — ні.

Українська Вікіпедія наводить КІВ 600–800 м. Аналітики Defense Express і коментарі командування Повітряних сил після удару по Дніпру 14 січня 2023 року говорили про відхилення в сотні метрів на великій дальності. Активна радіолокаційна головка добре «бачить» радіоконтрастний корабель на тлі моря і значно гірше — об’єкт у міській забудові.

Саме поєднання тонни вибухівки і грубого наведення робить удари Х-22 по містах особливо небезпечними для цивільних: ракета може не влучити в обраний промисловий об’єкт і зруйнувати житловий будинок за кількасот метрів від нього.

У радянській логіці цю ваду закривали ядерним зарядом 350 кілотонн — 1 мегатонна. Звичайна фугасно-кумулятивна частина вагою близько 960 кг (з них орієнтовно 600–630 кг вибухової речовини) призначалася пробивати палубу корабля. У відкритих описах випробувань згадують пробоїну площею близько 20 кв. м і глибиною до 12 м — це характеристика проти корабельної броні, а не «універсальний аргумент» для удару по місту.

Бойове застосування до 2022 року

У радянський час бойових пусків майже не було: комплекс відпрацьовували на навчаннях. Відомий епізод за межами СРСР — ірано-іракська війна. Ірак отримав ракети і носії Ту-22К. Протирадіолокаційні пуски виявилися малоефективними через дальність захоплення і перешкоди. Далі ракети застосовували по містах і промислових об’єктах. Після втрати Ту-22К у лютому 1986 року ця практика зійшла нанівець.

До початку 2000-х частина парку в Росії вважалася застарілою. У 2010-х лінію повернули в обіг через модернізацію до рівня Х-32 і через потребу мати «дешевший» надзвуковий боєприпас для Ту-22М3.

Застосування по Україні з 2022 року

З весни 2022 року російська авіація почала бити Х-22 не по кораблях, а по портах, заводах, складах і містах. Перші зафіксовані епізоди — травень 2022-го: удари по об’єктах на Донеччині, по Одещині, по Кременчуцькому НПЗ. 27 червня 2022 року ракета цього типу зруйнувала торговельний центр «Амстор» у Кременчуці. 14 січня 2023-го удар по житловому будинку на Набережній Перемоги в Дніпрі забрав життя щонайменше 46 людей, понад 80 отримали поранення.

Командувач Повітряних сил Микола Олещук тоді публічно сказав: станом на січень 2023 року з понад 210 запущених Х-22 не збили жодної, а засобів, здатних стабільно їх перехоплювати, на той момент бракувало. Дальність пуску з Курської області або з акваторії Азовського й Чорного морів дозволяла Ту-22М3 не заходити глибоко в зону української ППО.

У наступні роки картина змінилася частково. З’явилися повідомлення про поодинокі перехоплення після появи ЗРК великої дальності. У відкритих зведеннях 2024–2026 років Х-22 і Х-32 знову фігурують у комбінованих ударах — разом із Х-101, «Іскандерами» і ударними БпЛА. У січні–лютому 2026 року українські Повітряні сили повідомляли про збиття кількох ракет цього типу під час атаки на Київ, зокрема про одночасне перехоплення дев’яти з дванадцяти. Такі цифри варто сприймати як офіційні заяви сторони, що обороняється: незалежної поракетної верифікації кожного епізоду немає.

Чому ці ракети досі запускають

Причини кілька, і вони не суперечать одна одній.

1. Запаси зі складів. Старі вироби не треба виробляти з нуля. Їх можна знімати зі зберігання, навіть якщо ресурс і точність уже не відповідають стандартам 2020-х.
2. Перевантаження ППО. Надзвукова важка ціль змушує витрачати дорогі перехоплювачі. У публічних коментарях українських фахівців 2026 року звучала теза, що частина пусків Х-22 працює саме на виснаження комплексів на кшталт Patriot.
3. Потужність бойової частини. Навіть при промаху на сотні метрів тонна класу БЧ руйнує будівлі й інфраструктуру.
4. Дефіцит новіших ракет. Коли високоточних Х-101, «Калібрів» чи балістики не вистачає на масований удар, у залп додають те, що є на Ту-22М3.

Підготовка до пуску для розрахунку складна і небезпечна через токсичне рідинне паливо. Це обмежує темп застосування порівняно з твердопаливними ракетами, але не скасовує саму можливість ударів.

Чим Х-32 відрізняється від Х-22

Х-32 прийняли на озброєння Росії 2016 року. Зовнішньо вона сидить у тому ж корпусі: довжина близько 11,65 м, маса близько 5780 кг, ті самі вузли підвіски на Ту-22М3. Відмінності — у начинці.

Параметр	Х-22 (пізні модифікації)	Х-32 (відкриті оцінки)
Дальність	до ~600 км	оцінки 600–1000 км
Швидкість	до 4,6 Маха	близько 4–5 Маха
Висота польоту	до ~25 км	у джерелах фігурує до 30–40 км
Бойова частина	близько 930–960 кг	часто вказують зменшену, близько 500 кг
Наведення	інерціальне + РЛ ГСН 1960–70-х	цифрове, з корекцією і кращим захистом від перешкод

Зменшення бойової частини в більшості відкритих описів пояснюють збільшенням баків і дальності. Точність Х-32 вища за «класичну» Х-22, але публічних незалежних вимірювань КІО в бойових умовах обмаль. У зведеннях обидва індекси часто пишуть через дріб — Х-22/Х-32 — бо з землі їх не завжди можна розрізнити до аналізу уламків.

Чи можна перехопити Х-22 і що з цього випливає

До 2023 року відповідь української ППО була прямою: наявними тоді комплексами ці ракети майже не збивали. Причини — висота, швидкість, кут пікірування і те, що ракета йде як окрема важка надзвукова ціль, а не як низьковисотний «Калібр».

Після розгортання ЗРК великої дальності з’явилися підтверджені стороною оборони випадки перехоплення. Це не означає, що кожен пуск стає безпечним. Один пропущений виріб із майже тонною вибухівки дає масштаб руйнувань, який для крилатої ракети 1960-х виглядає надмірним саме через грубе наведення.

Для цивільного населення практичний висновок простіший за таблицю ТТХ: сигнал тривоги під час роботи дальньої авіації Ту-22М3 варто сприймати серйозно навіть далеко від фронту. Дальність у сотні кілометрів знімає ілюзію «тилового міста поза зоною ураження».

Станом на 2026 рік Х-22 залишається не музейним експонатом, а робочим боєприпасом складського парку. Її місце в ударі — не снайперський постріл по точці, а важкий надзвуковий удар по радіоконтрастній або площадній цілі. Там, де ціль виявилася житловим кварталом, наслідки визначає вже не задум конструкторів 1958 року, а рішення тих, хто натискає кнопку пуску сьогодні.