Тимчасово окуповані території України — це частини міжнародно визнаної території держави, де фактичний контроль захопили збройні формування та окупаційна адміністрація Російської Федерації, але суверенітет України не припиняється. Юридично ці землі залишаються українськими незалежно від того, скільки років триває присутність військ іншої країни і які «референдуми» там проводять.

Станом на 2026 рік під контролем Росії перебувають увесь Крим і Севастополь, майже вся Луганщина, більша частина Донеччини, значні масиви Запорізької та Херсонської областей, а також окремі ділянки Харківщини, Сумщини й Дніпропетровщини. За оцінками середини року це близько 116 тисяч квадратних кілометрів — приблизно 19% площі України. Лінія зіткнення рухається, тож точна цифра щомісяця змінюється.

Для людей, які там живуть або виїхали, цей статус визначає громадянство, документи, право власності, соціальні виплати і шанс на компенсацію. Окупація не скасовує українського паспорта і не перетворює будинок у Мелітополі чи квартиру в Луганську на «російську нерухомість» у очах українського й більшості міжнародного права.

Що означає правовий режим тимчасової окупації

Базовий акт — Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VII від 15 квітня 2014 року, з пізнішими змінами. Він прямо каже: тимчасово окупована територія є невід’ємною частиною України, на неї поширюються Конституція, закони держави і міжнародні договори. Дата початку окупації окремих територій — 19 лютого 2014 року; Крим і Севастополь — з 20 лютого 2014-го; окремі райони Донецької та Луганської областей — з 7 квітня 2014-го.

Тимчасова окупація, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для Російської Федерації жодних територіальних прав.

Це формулювання з того самого закону. Воно відсікає головну пропагандистську підміну: «раз ми тут уже дванадцять років, значить земля наша». Міжнародне гуманітарне право розрізняє окупацію і анексію. Окупація — факт військового контролю. Анексія — спроба юридично привласнити територію. Україна, більшість держав світу і Генеральна Асамблея ООН анексію Криму 2014 року та «приєднання» чотирьох областей 2022 року не визнають.

Обов’язки держави-окупанта

За IV Женевською конвенцією 1949 року і Гаазьким положенням 1907 року держава, що окупує, зобов’язана захищати цивільне населення, не змінювати демографічний склад, не грабувати приватну власність і не нав’язувати власне громадянство як умову виживання. На практиці в Криму, на сході й півдні України ці норми системно ламають: примусова паспортизація, вилучення житла «як безхазяйного», депортації, переслідування за українську мову й символіку.

Українська держава акти окупаційних «органів» загалом не визнає. Виняток зроблено для фактів народження, смерті, шлюбу й розірвання шлюбу: такі папери можна використовувати як доказ у процедурах державної реєстрації. Це компроміс, щоб дитина, народжена в окупованому Бердянську, не залишилася без юридичного існування.

Географія окупації станом на 2026 рік

Офіційний орієнтир для органів влади, банків, бізнесу й соціальних програм — Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Його затверджує Міністерство розвитку громад та територій (наказ № 376 від 28 лютого 2025 року, з наступними редакціями, зокрема у травні та серпні 2026-го). Документ живий: населений пункт може змінити статус після просування чи відходу військ.

Нижче — узагальнена картина за регіонами. Площі наведені орієнтовно, за відкритими оцінками середини 2026 року; фронт на Донеччині й Запоріжжі залишається рухомим.

Регіон	Початок окупації	Масштаб на 2026 рік	Ключові особливості
АР Крим і Севастополь	20.02.2014	100% (близько 27 тис. км²)	Найдовша окупація; системна русифікація, тиск на кримських татар
Луганська область	з 29.04.2014, розширення 2022	близько 99%	Під контролем України залишалися лише окремі села на півночі
Донецька область	з 07.04.2014, новий наступ після 2022	близько 78–80%	Найгарячіший театр; бої за міста агломерації Покровська
Запорізька область	з 24.02.2022	близько 75%	Мелітополь, Бердянськ, Енергодар і ЗАЕС під окупацією
Херсонська область	з 24.02.2022	близько 70–72%, переважно лівобережжя	Херсон звільнено восени 2022; лівий берег і Генічеськ — ні
Харківська, Сумська, Дніпропетровська, Миколаївська	2022 і локальні прориви 2025–2026	від часток відсотка до кількох відсотків	Кінбурнська коса лишається сірою / спірною зоною бойових дій

Джерела узагальнених оцінок площі: аналітика на основі офіційного переліку Мінрозвитку та відкритих підрахунків, опублікованих у kyivpost.com станом на 1 червня 2026 року. Дані по окремих громадах треба звіряти з актуальною редакцією наказу, бо карта війни змінюється швидше за текст статті.

Як окупація розросталася і стискалася

Перший удар припав на Крим у лютому 2014-го: блокпости без розпізнавальних знаків, захоплення парламенту в Сімферополі, імітація волевиявлення. Паралельно на Донбасі з’явилися «народні республіки», які без регулярної російської армії, техніки й кадрів не протрималися б і місяця. До лютого 2022 року під окупацією було близько 43 тисяч км² — приблизно 7% території України.

Повномасштабне вторгнення розтягнуло цю пляму майже втричі. На піку весни 2022-го російські війська стояли під Києвом, увійшли в Херсон, Мелітополь, Ізюм, майже всю Луганщину. Контрнаступи ЗСУ на Харківщині восени 2022-го і правобережжі Херсонщини в листопаді того ж року повернули десятки тисяч квадратних кілометрів. Далі війна стала війною виснаження: повільні просування на Донеччині в 2024–2025 роках, локальні заходи на півночі Сумщини та в Синельниківському районі Дніпропетровщини в 2025-му.

Що вже звільняли — і що це означає для людей

Деокупація не є казковим «повернулися — і життя як раніше». Після Ізюма, Херсона, Лимана, окремих сіл Харківщини залишаються мінні поля, зруйновані мережі, архіви, вивезені або зламані. Люди, які пережили місяці окупації, проходять перевірку документів, інколи — підозру сусідів. Держава обіцяє амністію тим, хто не вчиняв воєнних злочинів, але межа між виживанням і колаборацією на практиці часто розмита. Це окрема, гірка юридична й моральна робота, яка лише починається.

Як виглядає повсякденне життя під окупацією

Міжнародна організація Freedom House у рейтингу «Freedom in the World 2026» другий рік поспіль поставила російсько-окуповані території України на останнє місце у світі: мінус 1 бал зі 100. Політичні права оцінили в −2 з 40, громадянські свободи — в 1 з 60. Для порівняння: підконтрольна українському уряду територія отримала 51 бал, сама Росія — 12. Навіть Північна Корея в цій шкалі стоїть вище.

Окуповані Росією частини України Freedom House назвав найменш вільним місцем на планеті — нижче за Північну Корею, Газу й Південний Судан.

За даними Моніторингової місії ООН з прав людини, від 2022 року Росія ухвалила щонайменше 16 законів і указів, що звужують права українців на захоплених землях. Без російського паспорта людину відсікають від лікарні, роботи, банківського рахунку й навіть від права розпоряджатися власною квартирою. Відмова від «громадянства» загрожує статусом іноземця з подальшою депортацією. Щонайменше 400 осіб затримували за звинуваченнями в «шпигунстві» чи «державній зраді»; реальна кількість утримуваних без зв’язку зі світом невідома.

Школа, мова, пам’ять

У школах викладають російську версію історії. Українські підручники вилучають. Проукраїнська позиція або просто розмова українською легко потрапляє під ярлик «екстремізму». Кримських татар тиснуть особливо жорстко ще з 2014 року: заборона Меджлісу, справи проти активістів, обшуки. Журналісти й правозахисники називають це політикою стирання ідентичності. Це не «зміна навчальної програми». Це спроба виростити покоління, яке не пам’ятатиме, що Мелітополь — українське місто.

Житло як трофей

Окупаційна влада масово визнає квартири й будинки «безхазяйними», якщо власник виїхав. За оцінками місії ООН, до липня 2026 року такий статус отримали понад 60 тисяч об’єктів; щонайменше 6,5 тисячі вже фактично вилучили — частину віддали ветеранам російської армії, частину продали переселенцям з Росії на пільгових умовах. Аналіз BBC Verify фіксував десятки тисяч об’єктів, підготовлених до такого визнання ще з 2024 року. Це зміна населення не розмовами, а ключами від чужих дверей.

Права громадян України, документи і майно

Людина з Маріуполя, Ялти чи Старобільська залишається громадянкою України. Отримання російського паспорта під примусом само по собі не «анулює» українське громадянство автоматично, хоча законодавство про громадянство змінюється і добровольне набуття громадянства держави-агресора може мати наслідки. Це питання треба з’ясовувати індивідуально з юристом або ДМС, а не за чутками з чатів.

Практичні кроки, які реально працюють у 2026 році:

• Паспорт і посвідчення особи. Документи оформлюють підрозділи Державної міграційної служби на підконтрольній території. Для тих, хто народився після 1991 року на ТОТ і ніколи не мав українського паспорта, діяв експериментальний проєкт: безкоштовне посвідчення для повернення через окремі посольства (зокрема в Туреччині, Грузії, Казахстані, Вірменії, Білорусі) з можливістю підтвердити особу через родича по відеозв’язку.
• Акти цивільного стану. Народження, смерть, шлюб на ТОТ можна підтверджувати через суд або передбачені законом адміністративні процедури. Якщо архів РАЦС недоступний, запис поновлюють за Правилами внесення змін до актових записів.
• Право власності. Україна зберігає речові права власників. Приватизацію державного й комунального майна на ТОТ заборонено. Якщо БТІ не релокували, факт володіння часто доводиться встановлювати в суді за непрямими доказами: старі техпаспорти, договори, квитанції.
• Реєстр збитків RD4U. Міжнародний Реєстр збитків для України в Гаазі відкрив категорію A3.6 — втрата доступу або контролю над нерухомістю на тимчасово окупованих територіях після 24 лютого 2022 року. Заяву можна подати через портал Дія. Це ще не виплата «на руки завтра», а фіксація вимоги для майбутнього компенсаційного механізму. Для бізнесу у 2026-му з’явилася окрема категорія С3.2.
• ВПО і житло. За оцінками МОМ на червень 2026 року в Україні близько 3,9 млн внутрішньо переміщених осіб; понад половина походить із повністю або частково окупованих районів. Для частини ВПО з ТОТ діють житлові ваучери, але правила з серпня 2026-го звузили коло тих, хто може претендувати на них після відчуження житла.

У практиці правозахисних приймалень найчастіша пастка — чекати «поки все саме розрулиться». Документи, які не зібрали зараз, через рік уже не відновити: згорів архів, помер свідок, зникла копія техпаспорта. Краще мати зайву скан-копію в хмарі, ніж порожню теку, коли відкриється вікно для компенсації.

Типові помилки

• «Окупація = вже не Україна». Ні. Це факт контролю, а не зміна кордонів. Карти в російських підручниках не створюють правового титулу.
• «Взяв російський паспорт — автоматично втратив український». Примус і добровільність розрізняють. Наслідки залежать від конкретних норм закону про громадянство і обставин справи, а не від допису в Telegram.
• «Документи окупаційної влади в Україні ніде не приймають». Як офіційні акти — так, не приймають. Як доказ факту народження чи смерті — інколи так, і це прямо передбачено законом.
• «Офіційний перелік — це воєнна мапа Генштабу». Перелік потрібен для виплат ВПО, податкових пільг, евакуації, санкцій і роботи банків. Він може відставати від такту бою на кілька тижнів.
• «Хату на ТОТ уже не повернути, тож і фіксувати збитки пізно». Категорія A3.6 саме про втрату доступу, навіть якщо стіни ще стоять, а всередині живуть чужі люди.

Навіщо державі офіційний перелік і що з ним робити звичайній людині

Перелік Мінрозвитку — не символічний документ «для галочки». Від нього залежить, чи нарахують допомогу ВПО, чи звільнять бізнес від плати за землю й екологічного податку на відповідній ділянці, чи застосують санкційний режим іноземний банк. Якщо ваше село внесли до переліку як тимчасово окуповане, це аргумент і в суді, і в розмові з соціальною службою.

Ситуація	Куди звертатися	Що підготувати заздалегідь
Немає українського паспорта, людина з ТОТ	ДМС, консульства, експериментальні посвідчення	Свідоцтво про народження, свідчення родича, будь-які старі українські папери
Житло залишилося в окупації	Дія / RD4U (категорія A3.6), за потреби суд	Правовстановлюючі документи, фото, квитанції, витяг з реєстру якщо є
Потрібні виплати ВПО	ЦНАП, органи соцзахисту, перевірка переліку громад	Довідка ВПО, паспорт, підтвердження місця вибуття
Дитина народилася на ТОТ	ДРАЦС / суд	Будь-які медичні й «місцеві» папери як доказ факту, паспорт батьків

Нормативну рамку статусу території задає Закон № 1207-VII на порталі zakon.rada.gov.ua; перелік громад оновлює профільне міністерство. Обидва тексти варто відкривати не «для загального розвитку», а перед подачею заяви: одна зміна в наказі може вирішити, чи пройде пакет документів з першого разу.

Громадянин України на тимчасово окупованій території не стає «громадянином сірої зони». Він залишається суб’єктом українського права — навіть коли українська поліція фізично не може зайти на його вулицю.

Попереду — ще роки роботи: розмінування після звільнення, верифікація документів, повернення шкіл до української програми, суди за викрадене житло, пошук депортованих дітей. Поки лінія фронту стоїть там, де стоїть, головне, що можна зробити з цього боку, — не віддавати бюрократії те, що ще можна врятувати папером, сканом і заявою. Окупація тимчасова саме тому, що правовий статус землі й людей Україна не віддала. Решта — справа армії, дипломатії і наполегливості тих, хто не погодився забути адресу.