Орест Ігорович Фірманюк — закарпатець 1973 року народження, який побудував логістичний бізнес навколо митного оформлення та перевезень вантажів, а в 2021 році опинився в списку осіб, проти яких Рада національної безпеки і оборони застосувала санкції як до одного з топ-контрабандистів. Він послідовно заперечував звинувачення, наголошуючи на відсутності кримінальних справ і легальному характері діяльності своїх компаній. Після повномасштабного вторгнення 2022 року чоловік, батько чотирьох дітей, добровільно пішов на фронт і став прес-офіцером однієї з бригад на Донеччині.

Його історія поєднує типовий для української економіки шлях у сфері зовнішньоекономічної діяльності, публічні конфлікти з митними чиновниками та різку зміну пріоритетів під час війни. Від складів і терміналів у Одесі, Києві та на Волині — до супроводу журналістів на передовій. Це шлях людини, яка опинилася в епіцентрі звинувачень у «сірих» схемах і згодом обрала армію замість спроб formalно відновити бізнес.

Орест Фірманюк народився 30 листопада 1973 року. Мала батьківщина — місто Виноградів на Закарпатті. Саме звідти починається його історія, хоча згодом ім’я частіше з’являлося в контексті Одеської митниці та столичного бізнесу. У вузьких колах його називали людиною, здатною вирішувати складні питання з оформленням вантажів. Офіційно він фігурував як власник і керівник кількох компаній, серед яких ТОВ «Валгер груп» і ТОВ «Бізнес-111». Неофіційно з його ім’ям пов’язували групу «Твоя логістика» та «LCL Odessa».

Бізнес спеціалізувався на обслуговуванні малого і середнього підприємництва: доставка вантажів з Китаю авіаційним, морським і залізничним транспортом, підбір постачальників, митне оформлення. Компанії мали термінали в Одесі, на Волині та в Києві. Один із об’єктів — сучасний термінал із камерами спостереження, охороною та приміщеннями для роботи митниці. Серед клієнтів згадувалися навіть державні структури, зокрема Банкнотно-монетний двір Національного банку. За словами самого Фірманюка, команда налічувала близько двохсот людей.

Бізнес у сфері логістики та публічні звинувачення

Сфера, у якій працював Орест Фірманюк, в Україні традиційно асоціюється з високими ризиками. Митне оформлення, особливо великих партій товарів широкого вжитку, одягу та тканин, завжди перебувало під пильною увагою контролюючих органів і журналістів-розслідувачів. У середині 2010-х років його ім’я почало з’являтися в матеріалах, де описували так звану «растаможку через модних брокерів» в Одеському та Іллічівському портах.

У серпні 2019 року тодішній голова Державної митної служби Максим Нефьодов у коментарі проєкту «Наші гроші» назвав Фірманюка одним із «головних контрабандистів» країни. Сам бізнесмен у відповідь заявляв, що не вважає себе святим, але ніколи не переступав «червоних ліній», які могли б призвести до обшуків. За його словами, за роки роботи в офісі поруч із будівлею СБУ жодного разу не проводили слідчих дій кримінального характеру.

Конфлікти з окремими посадовцями митниці спалахували неодноразово. У 2020 році Фірманюк публічно звинуватив директора департаменту протидії митним правопорушенням Ігоря Резніка в тиску на бізнес і спробах блокувати вантажі. Резнік відповідав, що служба запобігає контрабанді на мільйони гривень. Такі взаємні заяви стали частиною публічного ландшафту, у якому логістичний бізнес часто опинявся між звинуваченнями в оптимізації платежів і захистом власної репутації.

Санкції РНБО 2021 року

2 квітня 2021 року Рада національної безпеки і оборони ухвалила рішення про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів до десяти фізичних осіб. Серед них опинився й Орест Фірманюк. Президент підписав відповідний указ. Санкції передбачали блокування активів і рахунків строком на три роки.

Сам бізнесмен сприйняв рішення як інструмент конкурентної боротьби. У великому інтерв’ю агентству УНН він заявив, що санкційний список писали двоє бізнесменів, а СБУ та Президент стали лише інструментом реалізації їхнього плану. Контрабанда, на його думку, тут взагалі ні до чого. Він наголошував, що серед фігурантів списку мали б бути значно більші гравці ринку, якби йшлося саме про боротьбу з незаконним імпортом.

Після запровадження обмежень компанії фактично зупинили роботу. Партнери почали уникати співпраці через репутаційні ризики. Двісті робочих місць опинилися під загрозою. Фірманюк планував оскаржувати рішення в судах, включно з можливим зверненням до Європейського суду з прав людини. Кримінальної справи проти нього так і не відкрили — як він сам неодноразово підкреслював, «не знайшли, за що».

У публічних виступах бізнесмен підтримував ідею криміналізації товарної контрабанди, але з важливими застереженнями. Він вважав, що відповідальність має наставати з другого порушення або за участю митних органів, а також пропонував запровадити кримінальну відповідальність для силовиків за провокації та блокування легальних вантажів. На його думку, товарна контрабанда в Україні неможлива без супроводу влади і часто слугує джерелом швидких грошей для окремих груп впливу.

Поворот 2022 року: від логістики до фронту

Повномасштабне вторгнення Росії змінило пріоритети багатьох українців. Орест Фірманюк, маючи чотирьох дітей і формальне право не служити, навесні 2022 року прийшов до військкомату. Він порівнював обов’язок чоловіка в армії з допомогою батькам-пенсіонерам: ніхто не дає медаль за те, що ти підтримуєш тих, хто дав тобі життя. Так само, вважав він, чоловік, який не є інвалідом, зобов’язаний бути в армії. Це не повинно сприйматися як подвиг.

Станом на лютий 2023 року Фірманюк служив прес-офіцером однієї з бригад на Донеччині — на ділянці, де точилися одні з найжорсткіших боїв. Його робота полягала в організації роботи журналістів на передовій. Він возив знімальні групи на особистому автомобілі, допомагав планувати зйомки й пояснював сенс цієї діяльності просто: чим більше матеріалів вийде в Америці, Японії, Європі, тим більше інформації про війну отримає світ, і тим легше українським політикам працювати з іноземними партнерами.

Бізнес на той момент уже майже не існував. Після санкцій залишилися лише окремі залишки, а війна добила навіть їх. Фірманюк говорив, що не шкодує про минуле. Армія, за його словами, давала «хорошу ауру». Коли постійно спілкуєшся з військовими, сам стаєш трохи іншим — як людина, яка починає говорити англійською після тривалого спілкування з носіями мови. Кожен день на службі робив його кращим. Бізнес, підкреслював він, може почекати.

Сім’я, судові процеси та подальше життя

Інформація про приватне життя Ореста Фірманюка обмежена. Відомо, що він батько чотирьох дітей. Санкції та подальша військова служба не могли не вплинути на родину. У відкритих реєстрах до 2025 року фіксувалися виконавчі провадження, пов’язані переважно з адміністративними штрафами. Також тривали судові процеси щодо оскарження указу Президента про санкції 2021 року.

Станом на серпень 2026 року публічних свіжих заяв самого Фірманюка майже немає. Його ім’я зрідка з’являється в контексті старих розслідувань або реєстрів компаній. Компанії «Валгер груп» і «Бізнес-111» продовжують фігурувати в державних реєстрах, проте активна операційна діяльність у попередньому масштабі припинилася ще кілька років тому.

Період	Ключові події	Статус / діяльність
До 2019	Побудова логістичного бізнесу, термінали в кількох регіонах	Активний митний брокер і власник компаній
2019–2020	Публічні звинувачення з боку голови митниці, конфлікти з посадовцями	Захист репутації, продовження роботи
Квітень 2021	Санкції РНБО як «топ-контрабандист»	Зупинка бізнесу, оскарження рішення
Весна 2022 — 2023	Добровільний вступ до ЗСУ	Прес-офіцер бригади на Донеччині

Дані таблиці зібрані на основі відкритих реєстрів, рішень РНБО та публічних інтерв’ю, зокрема матеріалів агентства УНН і Current Time.

Історія Ореста Фірманюка залишає більше питань, ніж відповідей. З одного боку — людина, яку роками називали ключовою фігурою в системі «сірих» митних схем. З іншого — підприємець, проти якого так і не відкрили кримінальну справу, який побудував реальний логістичний бізнес із сотнями робочих місць і який у критичний момент обрав фронт замість еміграції чи спроб зберегти активи. Його шлях відображає складність української реальності, де бізнес, силові структури, політичні рішення та війна переплітаються тісніше, ніж хотілося б будь-кому з учасників.

Сьогодні ім’я Ореста Фірманюка рідше з’являється в новинах. Бізнес, який колись давав роботу двом сотням людей, фактично згорнутий. Натомість залишається факт: чоловік, якого звинувачували в контрабанді, пішов на війну і виконував роботу, яка допомагала світу бачити те, що відбувається на передовій. Ця деталь змінює фокус. Вона не знімає попередніх звинувачень і не виправдовує їх. Вона просто додає ще один шар до портрета людини, яка пройшла шлях від закарпатського Виноградова через митні термінали Одеси та Києва до окопів Донеччини.