Офіційна статистика Офісу генерального прокурора фіксує сотні тисяч кримінальних проваджень за самовільне залишення військової частини з початку повномасштабного вторгнення. Водночас кількість осіб, які реально отримали вироки з позбавленням волі, залишається порівняно невеликою — переважна більшість справ закривається після добровільного повернення або не доходить до суду. Станом на кінець 2025 року до суду передавали лише близько 5 % усіх зареєстрованих проваджень за статтею 407 Кримінального кодексу.

У 2025 році темпи реєстрації справ різко зросли: за перші десять місяців відкрили понад 161 тисячу проваджень лише за СЗЧ. При цьому підозри оголошували приблизно 6 % осіб, а реальні терміни ув’язнення призначали в обмеженій кількості випадків, коли військовослужбовець не повертався або повторно порушував закон. Система тривалий час орієнтувалася на повернення людей до служби, а не на масове ув’язнення.

Самовільне залишення частини (СЗЧ) регулюється статтею 407 Кримінального кодексу України. У мирний час покарання відносно м’яке, але в умовах воєнного стану частина 5 цієї статті передбачає позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років. Саме ця кваліфікація застосовується до абсолютної більшості справ після 24 лютого 2022 року. Дезертирство (стаття 408) відрізняється наявністю наміру повністю ухилитися від служби і карається суворіше — від п’яти до дванадцяти років.

Масштаб явища за даними правоохоронців

З січня 2022-го до серпня–вересня 2025 року Офіс генерального прокурора зареєстрував понад 218 тисяч кримінальних правопорушень за статтею 407 і близько 52 тисяч за статтею 408. Уже за десять місяців 2025-го кількість проваджень за СЗЧ сягнула 161 461. Це майже в чотири рази більше, ніж за аналогічний період попереднього року. Щомісяця фіксували в середньому 15–16 тисяч нових справ.

Динаміка виглядає так:

• 2022 рік — близько 6 тисяч проваджень за СЗЧ за весь рік;
• 2023 рік — приблизно 1,5 тисячі на місяць;
• 2024 рік — близько 5 тисяч на місяць;
• 2025 рік (січень–жовтень) — майже 16 тисяч на місяць.

Підозри отримували значно рідше. За десять місяців 2025-го повідомлення про підозру отримали близько 9,3 тисячі військовослужбовців. До суду направляли приблизно 5 % від усіх зареєстрованих проваджень. Решта або закривалися після повернення, або залишалися без руху через відсутність підозрюваного.

Період	Провадження за ст. 407	До суду (орієнтовно)	Особливості
2022	~6 000–6 600	вища частка	початок війни
2023	~16–17 тис.	—	поступове зростання
2024	~66–68 тис.	~8 %	діяв спрощений механізм повернення
2025 (10 міс.)	161 461	~5 %	рекордне зростання

Дані узагальнені на основі публічних відповідей Офісу генерального прокурора та аналітики Opendatabot. Точна кількість осіб, які перебувають у статусі СЗЧ без відкритого провадження, офіційно не публікується. Окремі військовослужбовці та депутати називали оцінки в діапазоні 300–400 тисяч випадків, однак ці цифри залишаються непідтвердженими документами.

Скільки реально отримали вироки з ув’язненням

Кількість обвинувальних вироків, що набрали законної сили, суттєво нижча за кількість відкритих проваджень. За даними Державної судової адміністрації, у 2023 році за статтею 407 засудили 1 577 осіб. У 2024 році цей показник склав 928 осіб. Значна частина засуджених отримувала звільнення від відбування покарання з випробуванням або інші м’які види покарання.

Аналіз вироків за частиною 5 статті 407 (воєнний стан) за 2022–2024 роки показує: позбавлення волі на певний строк призначили 542 особам, що становить близько 23 % від усіх засуджених за цією частиною. Решта отримували дисциплінарний батальйон, арешт або звільнення від покарання. У 2024 році кількість реальних термінів зросла порівняно з попередніми роками, проте абсолютні цифри залишалися в межах кількох сотень на рік.

На обліку органів пробації (що часто включає осіб із умовними покараннями) у різні роки перебували сотні людей за статтею 407. Станом на початок 2025 року на обліку значилося 862 особи за цією статтею. Це підтверджує, що масового «садіння» не відбувається.

Ключовий момент: система тривалий час працювала на повернення, а не на ув’язнення. Спрощений механізм добровільного повернення з можливістю закриття провадження діяв до 30 серпня 2025 року. За цей період, за даними Державного бюро розслідувань, повернулися понад 29 тисяч військовослужбовців.

Що змінилося після завершення спрощеного порядку

З 31 серпня 2025 року спрощений порядок повернення припинив дію. Повернення відбувається в межах загальної судової процедури. Якщо військовослужбовець добровільно з’являється і висловлює бажання продовжити службу, суд може звільнити його від кримінальної відповідальності за згодою командира. Однак автоматичного закриття справи більше немає.

У 2026 році судова практика демонструє два основних сценарії. Перший — добровільне повернення з подальшим закриттям провадження або умовним покаранням. Другий — реальний строк від п’яти років, якщо людина тривалий час переховувалася, повторно пішла в СЗЧ або не визнає провини. Суди регулярно призначають мінімальний строк у п’ять років, рідше — більше.

Приклади 2025–2026 років показують, що навіть при добровільному поверщенні після кількох місяців відсутності суд може винести обвинувальний вирок, якщо справа вже дійшла до розгляду по суті. Водночас чимало апеляційних інстанцій скасовували або пом’якшували рішення, якщо були докази щирого каяття та бажання служити.

Відмінність СЗЧ від дезертирства та практичні наслідки

СЗЧ передбачає тимчасове залишення частини без наміру остаточно ухилитися від служби. Дезертирство — це вже намір повністю припинити виконання військового обов’язку. На практиці кваліфікація часто залежить від поведінки після залишення частини: якщо людина повертається або підтримує зв’язок, справу частіше ведуть за статтею 407. Якщо переховується довго і змінює місце проживання — можуть перекваліфікувати на 408.

Для військовослужбовця, який опинився в статусі СЗЧ, найважливішими залишаються два фактори: тривалість відсутності та факт добровільного повернення. Чим раніше людина з’являється до слідчих або командування, тим вищі шанси уникнути реального ув’язнення. Після завершення спрощеного механізму процес став довшим і вимагає участі адвоката та чіткої позиції щодо продовження служби.

Статистика 2025–2026 років підтверджує, що явище СЗЧ набуло системного характеру. Причини називають різні: втома, відсутність чітких термінів служби, проблеми з ротацією, медичні питання, конфлікти з командуванням. Правова система реагує переважно через реєстрацію проваджень і стимулювання повернення, а не через масове ув’язнення. Реальна кількість осіб, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі саме за СЗЧ, залишається відносно невеликою порівняно з масштабом зареєстрованих справ.

Актуальні дані продовжують змінюватися. Офіційна статистика Офісу генерального прокурора та Державної судової адміністрації залишається основним джерелом для оцінки ситуації. У 2026 році частина інформації щодо військових правопорушень може бути обмежена з міркувань безпеки, тому повна картина формується з публічних відповідей на запити та окремих судових рішень, опублікованих у реєстрі.