155 бригада ЗСУ — це 155-та окрема механізована бригада імені Анни Київської, молоде з’єднання Сухопутних військ, сформоване у 2024 році. Її історія тісно пов’язана з французьким вишколом, західною технікою і майже одразу — з боями на Покровському напрямку.

Для початківця це насамперед відповідь на плутанину номерів: українська 155 ОМБр не має нічого спільного з російською 155-ю бригадою морської піхоти Тихоокеанського флоту. Для тих, хто вже стежить за фронтом, це історія про те, як іміджевий проєкт союзників став звичайною лінійною бригадою з важким бойовим досвідом, змінами командування і постійною роботою дронів, артилерії та евакуаційних груп.

Станом на вересень 2026 року бригада продовжує тримати ділянку на південь і північний захід від Покровська, зокрема в районі Гришиного, і водночас живе з наслідками кількох публічних криз — від масового СЗЧ під час формування до кримінальних справ щодо частини командування.

Чому бригаду назвали на честь Анни Київської

Ім’я обрали не для краси шеврона. Анна Ярославна, донька Ярослава Мудрого, у XI столітті стала королевою Франції. У 2024 році цей сюжет збігся з політичним рішенням Парижа і Києва: нова українська бригада мала стати видимим символом двосторонньої військової співпраці.

Офіційно про створення низки нових бригад заявив тодішній командувач Сухопутних військ Олександр Павлюк. 155-та спочатку фігурувала як піхотна, згодом її переформатували в механізовану. Гарнізонна прив’язка — Мала Любаша на Рівненщині, військовий номер частини A5001. Пізніше з’єднання працювало в контурі оперативного командування «Північ» і 21-го армійського корпусу.

Девізи в різних джерелах звучать по-різному: латинське Fortitudo. Honor. Victoria, французьке On ne passe pas («Вони не пройдуть») і українське «Мужність. Честь. Перемога». Усе це — спроба надати молодому підрозділу історичну рамку раніше, ніж він встиг сам собі її виробити на полі бою.

Патріотична назва не замінює злагодження. Бригада отримала гучне ім’я ще до того, як більшість її бійців встигли пройти базову підготовку як єдиний організм.

Як з нуля збирали механізоване з’єднання

Формування почалося навесні 2024-го, публічно бригаду визнали в травні. Кадри набирали змішано: добровольці, мобілізовані, невелика частка людей із бойовим досвідом. Улітку частину вже зібраного складу знову перекинули на посилення інших частин. Це зламало ритм підготовки ще до виїзду за кордон.

Восени близько двох тисяч військових відправили на навчання до Франції, зокрема на полігон Шалон. Танкові екіпажі паралельно вчилися в Польщі на Leopard 2A4. Франція передавала техніку під цю бригаду: самохідні гаубиці CAESAR, колісні машини AMX-10 RC і бронетранспортери VAB. Президент Емманюель Макрон відвідав українських військових на французькому полігоні в жовтні 2024 року.

На папері задум виглядав логічним: союзник готує і оснащує ціле з’єднання, Україна отримує готову бойову одиницю. На практиці до Франції поїхали люди з дуже різним стажем. За відкритими оцінками журналістських розслідувань, досвід служби понад рік мали лише десятки бійців із майже двох тисяч відряджених; значна частина була в армії лічені тижні.

У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли читачі плутали «навчання у Франції» з повноцінним бригадним злагодженням. Це різні речі. Індивідуальні навички на чужому полігоні не замінюють спільну роботу штабу, батальйонів, артилерії, логістики й ремонту в одній системі.

Покровськ: перший справжній іспит, а не парад

У грудні 2024 року підрозділи бригади вийшли на Покровський напрямок — тоді один із найнапруженіших відтинків фронту. Тут противник мав чисельну перевагу, постійно тиснув малими групами, технікою і дронами. Бригада одразу потрапила не в «навчальний» сектор, а в зону, де помилка коштує позиції й людей.

Перші тижні виявилися найжорсткішими. Частину підрозділів дробили й придавали сусіднім бригадам. Частину французької техніки й навіть артилерійських розрахунків перерозподіляли. Бійці, які ще вчора вчилися на CAESAR, могли опинитися без тієї самої машини, на якій тренувалися.

Далі почалася інша, менш помітна робота: утримання смуги на південь від Покровська, бої за Шевченко, Новотроїцьке, Гришине, дистанційне мінування, FPV-удари, евакуація техніки під обстрілом. У 2025–2026 роках публічні зведення бригади часто показували саме дрони: знищення штурмових груп, автівок, квадроциклів, бліндажів. Евакуаційні розрахунки витягували підбиті VAB і CAESAR на базі «Уралів», попередньо виїжджаючи на розвідку на HMMWV.

24 серпня 2025 року бригада отримала бойовий прапор з рук Президента України. Це був сигнал, що з’єднання визнане бойовим, попри важкий старт. Але прапор не скасовує головного: на Покровському напрямку бригада воює не як «французький проєкт», а як звичайна механізована частина в умовах дефіциту людей, щільного вогню і постійної ротації техніки.

Міфи, плутанина номерів і типові помилки

Публічне обговорення 155 бригади ЗСУ рідко буває спокійним. Частина плутанини народжується з номера, частина — з очікувань, які самі політики заклали в цей підрозділ.

• Плутати з 155-ю бригадою РФ. Російська 155-та — морська піхота Тихоокеанського флоту, відома боями під Києвом, Вугледаром і звинуваченнями у воєнних злочинах. Українська 155 ОМБр з’явилася у 2024-му й воює на Донеччині. Це різні армії, різні історії, різні шеврони.
• Вважати бригаду «повністю французькою армією». Франція дала вишкіл і пакет техніки. Людей набирала Україна, рішення про дроблення й перекидання приймало українське командування, воювати довелося в українській системі логістики.
• Зводити всю історію лише до СЗЧ. Самовільне залишення частини під час формування було масовим і реальним. Але після 2025 року бригада не зникла: вона тримала ділянку, працювала дронами й отримала бойовий прапор.
• Ототожнювати всіх бійців зі справами командирів. Кримінальні провадження стосуються конкретних осіб і конкретних епізодів. Лінійні підрозділи на позиціях — це інший шар реальності.
• Шукати «секретну елітність» за назвою. Почесне ім’я не робить бригаду гвардійською чи штурмовою за статусом. Це механізоване з’єднання з типовим набором батальйонів.

Ці помилки шкодять не абстрактній «репутації бренду», а конкретним людям: родинам, які шукають частину близьких, і тим, хто розглядає контракт, орієнтуючись на гучні заголовки замість структури й реальної ділянки фронту.

Зміни командування: від кризи формування до нової спроби відновити ім’я

Командний контур бригади змінювався частіше, ніж у більшості «старих» механізованих з’єднань. Це не деталь для довідника — це ключ до того, чому підрозділ так довго жив між очікуванням і розчаруванням.

Період	Командир	Що визначало цей етап
березень — грудень 2024	полковник Дмитро Рюмшин	формування, вишкіл у Франції, перший вихід на Покровськ, початок розслідувань щодо СЗЧ
грудень 2024 — лютий 2026	полковник Тарас Максімов	збір розкиданих підрозділів, спроба відновити управління й боєздатність
лютий — липень 2026	підполковник Станіслав Лучанов	тісніша зв’язка зі штурмовим полком «Скеля», бої за Гришине, кримінальна справа
з 19 липня 2026	полковник Андрій Крока	передача бойового прапора, публічна ставка на «відновлення світлого імені»

Дані зведені за відкритими повідомленнями української Вікіпедії, MilitaryLand та журналістських розслідувань 2025–2026 років.

У січні 2025-го Державне бюро розслідувань відкрило провадження щодо обставин формування. Йшлося про велику кількість випадків СЗЧ, включення до списків на навчання людей без належної підготовки, втрату контролю над особовим складом, поки штаб був за кордоном. Рюмшина відсторонили, згодом оголосили підозру; сам він заперечує вину.

Максімов застав уже «розібрану» бригаду: окремі батальйони й техніка були придані сусідам. За відкритими оцінками військових журналістів, саме в цей період підрозділ почав знову збиратися як ціле і стабілізувати свою смугу. У лютому 2026-го командування змінили знову: бригаду очолив колишній начальник штабу 425-го окремого штурмового полку «Скеля» Станіслав Лучанов.

У липні 2026 року правоохоронці затримали дев’ятьох військових бригади у справі про викрадення і вбивство двох цивільних братів із Київщини. Слідство вважає, що вони діяли за наказом тодішнього комбрига. Лучанова затримали, з посади зняли. Новим командиром став полковник Андрій Крока, який раніше був заступником командира цієї ж бригади.

Бойова робота лінійних підрозділів і кримінальна відповідальність конкретних командирів — це не одне й те саме. Змішувати їх зручно в заголовку, але нечесно щодо тих, хто зараз стоїть на позиціях під Покровськом.

Що входить до бригади і чим вона воює

Типова публічна структура 155 ОМБр виглядає так: кілька механізованих батальйонів, мотопіхотний і стрілецькі батальйони, танковий батальйон, батальйон безпілотних систем, артилерійська група, підрозділи розвідки, РЕБ, ППО, інженерії, логістики, ремонту й медицини. Назви внутрішніх підрозділів у відкритих джерелах плавають — «Мантикора», «Небесні мисливці» — і їх не варто сприймати як затверджену назавжди оргштатну схему.

На озброєнні в різний час фігурували Leopard 2A4, AMX-10 RC, VAB, BMP-2, HMMWV, CAESAR, ПТРК MILAN, ПЗРК Mistral. Частину «французького пакета» ще на межі 2024–2025 років передали іншим частинам. Тому говорити, ніби бригада досі воює «повним комплектом Макрона», уже некоректно.

На практиці в 2026-му публічний образ бригади визначають не танки на параді, а три речі. Перша — оператори FPV і розвідувальних дронів, які ріжуть малі штурмові групи ще на підступах. Друга — артилерія й мінування, що стримують просочування в Гришине та прилеглі поля. Третя — евакуація підбитої техніки: без неї західні машини дуже швидко перетворюються на одноразовий ресурс.

За моїм досвідом відстеження відкритих зведень протягом останніх місяців, бригада частіше говорить мовою конкретних цілей — група з семи осіб, п’ять автівок, бліндаж, — ніж гучними оперативними підсумками. Це характерно для ділянок, де фронт уже не рухається великими стрілками, а «тече» малими інфільтраціями.

Коли інформацію варто перевіряти в фахівців, а коли можна читати самостійно

Самостійно можна збирати відкриті дані: офіційний сайт 155-ombr.mil.gov.ua, сторінки бригади, карти DeepState, зведення Генштабу, матеріали «Бабеля», «Української правди», ArmyInform. Цього достатньо, щоб зрозуміти, де воює частина, як вона називається і які в неї були публічні кризи.

До слідчих, адвокатів, ТЦК чи офіційного рекрутингу варто звертатися в інших випадках: пошук зниклого військовослужбовця, уточнення місця служби, оформлення контракту, перевірка чуток про злочин чи «розформування». Інтернет-дискусії не замінюють витяг із реєстру й відповідь частини.

Питання, які реально ставлять про 155 бригаду ЗСУ

Це та сама бригада, що «Анна Київська»? Так. Повна назва — 155-та окрема механізована бригада імені Анни Київської. Коротко пишуть 155 ОМБр або 155 бригада ЗСУ.

Бригаду вже розформували після скандалів? Ні. Після затримання Лучанова командування змінили, прапор передали новому командиру, підрозділ залишився в бойовому складі на Покровському напрямку.

Чи можна вступити саме в цю бригаду? Офіційний сайт публікує вакансії: оператори БпЛА, командири відділень, ремонтники, артилеристи, фахівці ЦВС. Контракт і розподіл залежать від рекрутингу, ВЛК і потреб частини, а не від бажання «потрапити до Франції» — той етап уже в минулому.

Де зараз воює 155 ОМБр? Відкриті джерела стабільно вказують Покровський напрямок і район Гришиного. Точні позиції в реальному часі у відкритому доступі не публікують — і це нормально.

Чому навколо бригади стільки шуму порівняно з іншими новими частинами? Бо її зробили політично видимою: президенти, французький полігон, іменне шефство. Будь-який збій у такому проєкті одразу стає новиною, тоді як подібні проблеми в менш розкручених бригадах часто лишаються внутрішніми.

Чек-лист для читача, який хоче не заблукати в темі

1. Перевірте, про яку саме 155-ту йдеться: українську механізовану чи російську морську піхоту.
2. Відділіть три шари: формування 2024-го, бойова робота 2025–2026-го і кримінальні справи окремих командирів.
3. Не беріть за чисту монету цифри СЗЧ без дати: оцінки в джерелах різнилися від десятків дезертирів у Франції до сумарно близько 1700 випадків на етапі становлення.
4. Дивіться не лише шеврон, а й корпус, напрямок і поточного командира: з липня 2026-го це полковник Андрій Крока.
5. Для підтримки шукайте офіційні збори бригади або перевірені волонтерські штаби, а не випадкові банки в коментарях.
6. Якщо розглядаєте службу — читайте вакансії на 155-ombr.mil.gov.ua і питайте про конкретну посаду, а не про «міф французької бригади».

Цей список не замінює офіційну довідку, але відсікає половину найпоширеніших викривлень, які кочують із чату в чат уже другий рік.

Що тема 155 ОМБр каже ширше, ніж про одну бригаду

Історія 155 бригади ЗСУ — це ще й стислий конспект проблем усього набору нових з’єднань 2024 року. Швидке розгортання «з нуля» замість доукомплектування вже злагоджених бригад давало політичний ефект і обіцянку свіжого резерву. Ціна виявилася іншою: слабке середнє командування, висмикування людей, техніка без обслуговування, навчання без подальшого спільного застосування.

Водночас ця сама історія показує й інший бік. Після провального старту частина бійців і офіцерів усе ж зібрала бойову рутину: дрони, евакуація, утримання Гришиного, робота в умовах, де великі штурми противника змінилися просочуванням малими групами. Бригада не стала вітриною ідеального НАТО-стандарту. Вона стала звичайним українським з’єднанням війни 2024–2026 років — із втратами, внутрішніми кризами, змінами командирів і щоденною чорновою обороною.

Якщо дивитися лише на скандали, бригада здається зіпсованим проєктом. Якщо дивитися лише на офіційні ролики, вона здається зразковою. Реальність лежить між цими двома картинками — і саме там, у цьому проміжку, варто читати її історію далі.