Золотий Тризуб на глибокому синьому щиті — це не просто графічний знак, а жива пам’ять про княжі часи, революційні пориви початку ХХ століття й відродження державності 1991–1992 років. Його ескізи, створені в різні епохи, несли в собі ідею спадкоємності: від родових знаків Рюриковичів до офіційного символу незалежної України. Кожен варіант малюнка відображав політичні реалії свого часу — чи то прагнення миру в обрамленні оливкового вінка, чи то спроби зібрати всі українські землі в одній композиції.

Сучасний малий Державний герб України, затверджений 19 лютого 1992 року, спирається на класичне накреслення Василя Кричевського 1918 року й роботу групи геральдистів Андрія Гречила, Олексія Кохана та Івана Турецького. Водночас великий Державний герб досі залишається проєктом: Конституція вимагає окремого закону, прийнятого не менше ніж двома третинами складу Верховної Ради, а численні конкурси ескізів не завершилися остаточним затвердженням. Станом на 2026 рік чинним символом держави є саме малий герб — золотий Тризуб на синьому полі.

Розуміння еволюції цих ескізів допомагає побачити, як художники й геральдисти шукали баланс між історичною точністю, естетикою та політичною доцільністю. Від лаконічного княжого знака до складних композицій з щитотримачами — кожен етап розкриває, що саме українці вкладали в поняття державної символіки.

Княжі корені: знаки Рюриковичів і Володимирів Тризуб

Найдавніші зображення, які сучасні дослідники пов’язують із майбутнім гербом, походять з X–XII століть. На монетах, печатках, цеглі й побутових предметах Київської Русі археологи фіксують стилізовані тризубчасті знаки. Особливо характерні вони для періоду правління Володимира Великого: на його золотих і срібних монетах один бік займав портрет князя, інший — саме такий знак. Це не був універсальний «герб держави» в сучасному розумінні, а радше особовий чи родовий символ династії Рюриковичів.

Форма знака варіювалася: іноді середній зубець був довшим або мав хрест, бокові елементи нагадували стріли чи стилізовані літери. Такі відмінності не заважали впізнаваності. Знак супроводжував владу — з’являвся на зброї, архітектурних деталях, ювелірних виробах. Саме ця конкретність і візуальна простота пізніше зробили його зручним для відродження в ХХ столітті: він не вимагав складних пояснень і водночас несли пряму асоціацію з княжою добою.

Дослідники досі обговорюють можливі значення — від символу влади й захисту до стилізованого зображення якоря, сокола чи монограми. Жодна з версій не стала загальноприйнятою, і це нормально для давньої геральдики: знак працював насамперед як маркер належності, а не як ілюстрація однієї ідеї. Важливо, що саме цей візуальний код пережив століття і повернувся як державний символ.

Ескізи 1918 року: Кричевський, Нарбут і відродження УНР

Революційні події 1917–1918 років поставили питання державної символіки гостро. Михайло Грушевський і комісія Центральної Ради розглядали різні варіанти, зокрема ідею золотого плуга як символу мирної праці. Переміг Тризуб. 25 лютого 1918 року в Коростені Мала Рада ухвалила закон: гербом Української Народної Республіки стає знак Київської Держави часів Володимира Святого. Документ містив опис, але не креслення.

Василь Кричевський отримав завдання підготувати зображення і виконав його за кілька днів. 22 березня 1918 року затвердили малюнки малого й великого гербів. Малий варіант — золотий Тризуб, обрамлений стилізованим оливковим вінком на синьому тлі. Вінок підкреслював миролюбний характер молодої республіки. Великий герб Кричевського був складнішим і пізніше викликав зауваження геральдистів щодо пропорцій і дотримання класичних правил, проте саме його Тризуб став основою сучасного офіційного зображення.

Паралельно Георгій Нарбут працював над символікою Української Держави Павла Скоропадського. Він створив малу державну печатку: козак із мушкетом на восьмикутному полі й Тризуб угорі. Проєкти великого герба Нарбута включали елементи козацької геральдики й регіональні знаки, проте через швидку зміну влади їх не встигли повністю затвердити. Нарбутівські ескізи відрізнялися витонченою графікою, орієнтацією на українське бароко й високою художньою якістю. Обидва митці — Кричевський і Нарбут — заклали візуальний фундамент, який пізніше використали при створенні символіки незалежної України.

Ключові відмінності ескізів 1918 року

Ескізи того періоду демонструють різні підходи до однієї ідеї.

Автор	Період і держава	Основні елементи	Статус затвердження
Василь Кричевський	УНР, березень 1918	Тризуб + оливковий вінок (малий); складніша композиція з регіональними мотивами (великий)	Затверджено Центральною Радою
Георгій Нарбут	Українська Держава Скоропадського, 1918	Козак з мушкетом + Тризуб (печатка); проєкти великого герба з козацькими й земельними елементами	Печатка затверджена; повний герб — ні

Таблиця показує, що вже на початку ХХ століття існували два впливові візуальні підходи: більш «княжий» Кричевського й козацько-геральдичний Нарбута. Обидва вплинули на пізніші конкурси.

Діаспора й ескізи Битинського: соборність у вигнанні

У 1939 році на замовлення уряду УНР в екзилі художник Микола Битинський розробив цілий комплекс символів — малий, середній і великий герби. Малий знову представляв золотий Тризуб на блакитному щиті. Середній поєднував регіональні герби різних українських земель навколо центрального Тризуба. Великий варіант включав щитотримачів: архангела Михаїла й коронованого лева, а також елементи, що підкреслювали ідею соборності земель, які тоді перебували в складі різних держав.

Ці ескізи набули популярності в середовищі української діаспори й використовувалися як неофіційні символи до проголошення незалежності. Вони показали, що навіть у вигнанні геральдисти продовжували працювати над візуальним образом держави, орієнтуючись на історичні прототипи й прагнучи об’єднати різні регіональні традиції. Проєкти Битинського стали одним із джерел натхнення для конкурсів 1990-х і 2000-х років.

1991–1992: конкурс і затвердження малого герба

Конкурс на державний герб оголосили ще влітку 1991 року, до офіційного проголошення незалежності. На розгляд надійшло понад двісті робіт, переважна більшість містила Тризуб. Переміг проєкт групи, до якої входили історик-геральдист Андрій Гречило та художники Іван Турецький і Олексій Кохан. Вони спиралися на ескіз Кричевського, але уточнили пропорції, прибрали вінок і зафіксували чітке графічне зображення.

19 лютого 1992 року Верховна Рада Постановою № 2137-XII затвердила золотий Тризуб на синьому щиті як малий Державний герб України і водночас головний елемент майбутнього великого герба.

Додаток до постанови містив і кольорове зображення, і схематичне креслення з розмірами. Це дозволило стандартизувати використання символу на документах, печатках, грошових знаках і прапорах. Конституція 1996 року закріпила статус Тризуба в статті 20. Відтоді саме цей ескіз є офіційним і обов’язковим до використання органами влади.

У практиці геральдистів і дизайнерів важливо дотримуватися офіційних пропорцій і кольорів. Синій відповідає відтінку державного прапора (близький до Pantone 2935 C), золотий — жовтий (близький до Pantone Yellow 012 C). Відхилення від цих параметрів, особливо заміна золота на інші відтінки або зміна форми щита, вважаються некоректними.

Великий герб: конкурси ескізів і статус у 2026 році

Конституція передбачає великий Державний герб, який має враховувати малий герб і герб Війська Запорозького. Його затвердження вимагає окремого закону, підтриманого не менше ніж двома третинами складу Верховної Ради. Протягом десятиліть проводили кілька конкурсів.

У 2020 році серед 112 допущених робіт першу премію отримав ескіз Олексія Кохана (раніше представлений ще в 1997 році). У ньому щит із Тризубом підтримували архангел Михаїл і коронований лев, згори розміщувався козак на хоругві, внизу — синьо-жовта стрічка, колосся й калина. Робота викликала жваву дискусію в суспільстві: частина критикувала художню якість і окремі деталі іконографії, інші відзначали спробу передати ідею соборності. Журі рекомендувало доопрацювання окремих елементів.

У 2021 році Президент вніс до парламенту власний законопроєкт, який спирався на інший візуальний варіант (з левом і козаком як щитотримачами, княжою короною, стрічкою, колоссям і калиною). 24 серпня 2021 року Верховна Рада підтримала його в першому читанні. Станом на 2026 рік закон у цілому не ухвалено, і великий герб юридично не існує як затверджений державний символ. Чинним залишається лише малий герб.

Такий тривалий процес відображає складність пошуку консенсусу: різні групи акцентують то на княжій традиції, то на козацькій, то на регіональній символіці. Геральдисти, зокрема Андрій Гречило, неодноразово зазначали, що більшість сучасних держав обходяться одним гербом, а великий варіант у республіках часто має обмежене застосування.

Символіка, сучасне використання і практичні поради

Тризуб сьогодні виконує кілька функцій одночасно: офіційний державний символ, маркер ідентичності й елемент візуальної культури. Його розміщують на печатках органів влади, банкнотах і монетах, державних нагородах, документах. У 2023 році Тризуб замінив радянський герб на щиті монумента «Батьківщина-мати» в Києві — один із найпомітніших сучасних прикладів масштабного застосування символу.

Для дизайнерів і видавців важливо використовувати офіційне зображення з додатку до Постанови 1992 року або його коректні векторні версії. Самовільні стилізації, зміна кольорів чи додавання сторонніх елементів на офіційних носіях неприпустимі. У приватному й комерційному використанні свобода більша, але бажано зберігати впізнаваність і повагу до пропорцій.

Освітні програми часто включають історію Тризуба як приклад безперервності державної традиції. Порівняння ескізів Кричевського, Нарбута, Битинського й сучасного варіанту дає учням і студентам можливість побачити, як політичний контекст впливає на візуальну форму символу. Для початківців корисно почати з офіційного малого герба й лише потім вивчати історичні варіанти — так легше зрозуміти, що саме залишилося незмінним, а що змінювалося.

Ескізи герба України протягом століття виконували роль містка між давниною й сучасністю. Вони фіксували моменти політичних рішень і художніх пошуків, залишаючи після себе чіткий візуальний код, який українці впізнають без додаткових пояснень. Малий герб, затверджений у 1992 році на основі попередніх розробок, продовжує виконувати свою функцію, поки дискусія навколо великого варіанту триває.