Андрій Білецький став тим, хто в критичний момент 2014 року зібрав розрізнені групи патріотів у боєздатну силу, відому сьогодні як Азов. Саме його рішення перетворити партизанський «Чорний корпус» на офіційний батальйон МВС започаткувало один із найвідоміших підрозділів сучасної української армії. Від перших боїв у Харкові й звільнення Маріуполя до командування армійським корпусом у 2025–2026 роках цей шлях демонструє, як особиста воля й організаторський талант можуть змінити хід подій на фронті.

Сьогодні Білецький — бригадний генерал і командир 3-го армійського корпусу Сухопутних військ ЗСУ. Підрозділ, який він створив, пройшов трансформацію від невеликого добровольчого загону до елітного формування, що вплинуло на стандарти підготовки й тактику багатьох інших частин. Історія «Білецький Азов» — це не лише хроніка боїв, а й приклад того, як добровольчий рух інтегрувався в регулярну армію, зберігаючи власну ідентичність і високу мотивацію.

Андрій Євгенович Білецький народився 5 серпня 1979 року в Харкові. Батько походив із козацького роду, мати — з українського шляхетського. Хлопець ріс у російськомовному середовищі, але рано захопився українською історією. Закінчив історичний факультет Харківського національного університету імені Каразіна з відзнакою, дипломну роботу присвятив Українській повстанській армії. Паралельно займався боксом, ножовим боєм і практичною стрільбою. Уже в студентські роки долучився до націоналістичного руху: брав участь в акціях «Україна без Кучми», очолював харківський осередок «Тризуба» імені Степана Бандери, а згодом відновив і очолив організацію «Патріот України».

У 2008 році став одним з ініціаторів Соціал-Національної Асамблеї. Діяльність цих структур була спрямована на вуличну активність, боротьбу з наркоторгівлею та пропаганду націоналістичних ідей. У 2011 році Білецького арештували в рамках справи «оборонців Римарської». Він провів у СІЗО кілька місяців, а 19 листопада 2011 року на нього вчинили замах — дві кулі, одна з яких зачепила щелепу. Після перемоги Революції Гідності його звільнили як політв’язня режиму Януковича. Саме в цей момент, наприкінці лютого 2014 року, починається військова сторінка його біографії.

У ніч з 28 лютого на 1 березня 2014 року щойно звільнений Білецький зібрав активістів «Патріота України», учасників Євромайдану та харківських ультрас у партизанський загін, який назвали «Чорний корпус». Людей у чорному швидко прозвали «чорними чоловічками». Уже наступного дня вони захищали Харківську облдержадміністрацію від спроб сепаратистів. 14–15 березня стався бій на вулиці Римарській, де загін відбив напад проросійських сил. Після стабілізації ситуації в Харкові група рушила на південь.

5 травня 2014 року в Бердянську на основі «Чорного корпусу» за рішенням Міністерства внутрішніх справ створили батальйон патрульної служби міліції особливого призначення «Азов». Командиром став Андрій Білецький. Основою підрозділу були члени націоналістичних організацій, футбольні фанати та добровольці. Перші бої відбулися під Маріуполем. Уже 13 червня 2014 року «Азов» разом з іншими формуваннями звільнив місто. Операція пройшла з мінімальними втратами для батальйону — один загиблий і один важкопоранений. Бійці взяли в полон самопроголошеного «мера» міста.

У вересні 2014 року батальйон розширили до полку. Білецький отримав звання підполковника міліції й орден «За мужність» III ступеня. Підрозділ брав участь у боях за Мар’їнку, епізодично — під Іловайськом, а взимку 2015-го провів Павлопіль-Широкинську операцію, звільнивши п’ять населених пунктів і відтіснивши лінію фронту від Маріуполя. Саме тоді «Азов» почав системно впроваджувати елементи натовських стандартів: гнучку систему управління, акцент на молодших командирах, ідеологічну підготовку особового складу.

Восени 2014 року Білецький був обраний народним депутатом Верховної Ради VIII скликання по 217-му округу в Києві. Він залишив безпосереднє командування полком, але зберіг вплив через Цивільний корпус «Азов». У 2016 році на базі цього руху створили політичну партію «Національний корпус», лідером якої він став. У парламенті Білецький працював у комітеті з питань національної безпеки і оборони. Після 2019 року партія не пройшла до Ради, а з початком повномасштабного вторгнення політична діяльність фактично відійшла на другий план.

24 лютого 2022 року Білецький знову зібрав добровольців. У Києві з’явився загін територіальної оборони «Азов», який згодом став полком Сил спеціальних операцій «Азов-Київ». Підрозділ брав участь в обороні столиці та Київщини, проводив рейди в районі Гостомеля, Ірпеня, Бучі. Пізніше його передислокували на південь, де він воював на запорізькому напрямку й брав участь у звільненні правобережжя Херсонщини. Восени 2022 року на основі цього формування створили 3-тю окрему штурмову бригаду Сухопутних військ ЗСУ. Білецький став її командиром.

Бригада воювала під Бахмутом, Авдіївкою, на Харківщині. У березні 2025 року її масштабували до 3-го армійського корпусу. Білецький очолив нове з’єднання. 30 вересня 2025 року президент присвоїв йому звання бригадного генерала. Станом на 2026 рік корпус утримує значну ділянку фронту на сході, застосовуючи сучасні підходи до управління, роботи з безпілотниками та роботизованими комплексами.

Окремо варто зупинитися на символіці. Старий шеврон «Азову» містив монограму «Ідея Нації» — переплетені літери «І» та «N» у стилі, відомому в українській геральдиці з XVI століття. Білецький неодноразово пояснював, що символ обрали саме через це значення, а не через зовнішню подібність до деяких історичних знаків. У 2025–2026 роках він публічно спростовував російські наративи про «нацизм», наголошуючи, що в підрозділі завжди служили люди різних національностей і віросповідань, а рівень ксенофобії в Україні — один із найнижчих у Європі. Звинувачення в нацизмі він називає інструментом пропаганди, спрямованим на дискредитацію українських сил оборони.

Рік / період	Подія	Роль Білецького
Лютий–травень 2014	Створення «Чорного корпусу», бій на Римарській, оборона Харкова	Командир партизанського загону
5 травня 2014	Заснування батальйону «Азов» у Бердянську	Засновник і перший командир
Червень 2014	Звільнення Маріуполя	Командування операцією
Вересень 2014 – 2015	Розширення до полку, Широкинська операція	Командир полку
2014–2019	Народний депутат, створення «Національного корпусу»	Політик і лідер партії
2022–2025	«Азов-Київ», 3-тя окрема штурмова бригада	Командир
З березня 2025	3-й армійський корпус, звання бригадного генерала	Командир корпусу

Дані таблиці узагальнені на основі відкритих джерел, зокрема матеріалів Вікіпедії та публікацій ТСН.

Підрозділ, який починався з кількох десятків людей із обмеженою зброєю, став одним із символів добровольчого руху. «Азов» першим серед українських формувань системно впроваджував західні підходи до організації штабної роботи, підбору й підготовки особового складу. Багато практик, відпрацьованих у полку, пізніше з’явилися в інших частинах ЗСУ. Ветерани «Азову» часто кажуть, що колишніх азовців не буває — зв’язок із підрозділом залишається на все життя.

Сьогодні Білецький публічно підкреслює, що до кінця війни залишається виключно військовим. Він зосереджений на управлінні корпусом, збереженні життя бійців і досягненні результатів на своїй ділянці фронту. Його шлях — від історика й активіста до бригадного генерала — показує, як у часи найбільшої небезпеки окремі люди беруть на себе відповідальність і змінюють правила гри. Історія «Білецький Азов» продовжується щодня на передовій, де досвід 2014 року зустрічається з реаліями війни 2026-го.