Талібан це радикальний сунітський ісламістський рух, що виник у 1994 році серед пуштунських студентів медресе на півдні Афганістану. Двічі він захоплював повну владу в країні — у 1996–2001 роках і знову з серпня 2021-го — і сьогодні керує нею як Ісламський Емірат Афганістан під верховенством мулли Хайбатулли Ахундзади.

Назва буквально означає «студенти». Ідеологія поєднує деобандійське тлумачення ісламу з елементами пуштунського кодексу честі. Після п’яти років другого правління станом на 2026 рік країна залишається майже невизнаною міжнародно: формальне дипломатичне визнання надав лише один постійний член Ради Безпеки ООН. Найжорсткіші обмеження торкнулися жінок і дівчат — Афганістан єдиний у світі, де офіційно заборонено середню і вищу освіту для них.

Рух приніс відносне припинення масштабної громадянської війни, але ціною глибокої соціальної ізоляції, економічної кризи та конфлікту з Пакистаном. Розуміти, що таке талібан сьогодні, означає бачити не лише чорні тюрбани 1990-х, а й складну систему влади, яка вже п’ять років перебудовує життя 40-мільйонної країни.

Звідки взялася назва і як виник рух

Слово «талібан» походить із пушту і є множиною від «таліб» — учень релігійної школи. У середині 1990-х Афганістан після виведення радянських військ і падіння режиму Наджибулли занурився в хаос польових командирів-моджахедів. Група з близько тридцяти випускників медресе Кандагара на чолі з муллою Мухаммедом Омаром почала карати мародерів і обіцяти порядок під прапором шаріату.

Багато перших бійців виросли в пакистанських таборах біженців і навчалися в деобандійських школах, які фінансувала зокрема Саудівська Аравія. Етнічне ядро досі становлять пуштуни — найбільша група населення Афганістану. У листопаді 1994 року вони увійшли в Кандагар, а за два роки захопили Кабул і проголосили Ісламський Емірат. Лідеру Омару надали титул амір аль-мумінін — повелитель правовірних.

Характерною зовнішньою ознакою стали чорні тюрбани і білий одяг. Рух швидко здобув підтримку частини сільського населення, стомленого війною польових командирів, хоча вже тоді запровадив публічні тілесні покарання і жорсткі обмеження для жінок.

Перше правління і падіння після 11 вересня

З 1996 по 2001 рік талібан контролював близько 90 відсотків території. Дипломатично його визнали лише Пакистан, Саудівська Аравія та ОАЕ. У країні заборонили телебачення, музику, більшість розваг, змусили чоловіків відрощувати бороди, а жінок — носити паранджу і не виходити без супроводу чоловіка-родича. Дівчаток майже повністю відсторонили від шкіл.

Відмова видати Усаму бен Ладена після терактів 11 вересня 2001 року стала приводом для вторгнення міжнародної коаліції на чолі зі США. Режим упав до грудня 2001-го. Омар і бен Ладен уникли полону. Частина бійців пішла в гори і на територію Пакистану, де сформувалася Кветта-шура — керівна рада в пакистанському місті Кветта.

Наступні двадцять років рух вів партизанську війну. Чисельність коливалася від кількох десятків тисяч у різні роки. Після Дохської угоди 2020 року і остаточного виведення американських військ у 2021-му наступ став стрімким: 15 серпня талібан увійшов у Кабул майже без бою. Президент Ашраф Гані залишив країну.

Ідеологія: деобандизм, шаріат і пуштунвалі

Ідеологічну основу становить деобандійська школа сунітського ісламу ханафітського мазхабу, що сформувалася в Британській Індії XIX століття як відповідь на колоніальний вплив. До неї додається пуштунвалі — традиційний кодекс честі з акцентом на гостинність, помсту і захист жінок як носіїв сімейної гідності, але в інтерпретації талібану це обернулося їхньою майже повною ізоляцією від публічного життя.

Політичні партії, вибори і світські інститути вважаються неісламськими. Верховний лідер видає фетви, які мають силу закону. Музика (крім окремих барабанів), зображення живих істот, алкоголь, шахи в різні періоди потрапляли під заборону. Рух дистанціюється від салафітських груп на кшталт ІД-Хорасан і навіть воює з ними, хоча історично надавав притулок «Аль-Каїді».

Верховний лідер має необмежену владу. Рішення часто ухвалюються без широкої консультації навіть усередині керівної ради, що вже викликало внутрішні тертя між кандігарським крилом і більш прагматичними фігурами в Кабулі.

Хто керує сьогодні і як влаштована влада

З 2016 року і після повернення до влади верховним лідером є Хайбатулла Ахундзада — богослов із Кандагара, який рідко з’являється публічно і майже не спілкується з іноземцями. Він мешкає переважно в Кандагарі, тоді як уряд формально працює в Кабулі. Прем’єр-міністр — мулла Хасан Ахунд. Серед впливових фігур — Сіраджуддін Хаккані (внутрішні справи, мережа Хаккані) та Мулла Якуб, син засновника Омара, який відповідає за військову складову.

Державний апарат попередньої республіки частково збережено, але скасовано міністерства, пов’язані з виборами, правами людини і парламентом. Створено власні силові структури: армію, розвідку GDI і поліцію моралі. У 2025 році Міжнародний кримінальний суд видав ордери на арешт Ахундзади та головного судді за переслідування жінок за гендерною ознакою.

Період	Ключова подія	Наслідок
1994	Поява групи в Кандагарі	Початок швидкого територіального зростання
1996	Захоплення Кабула	Проголошення Ісламського Емірату
2001	Вторгнення коаліції після 11 вересня	Падіння режиму, 20 років повстанства
15 серпня 2021	Вхід у Кабул	Повне відновлення контролю над країною
Липень 2025	Визнання з боку Росії	Перше і поки єдине офіційне визнання уряду

Дані таблиці узагальнені за відкритими хронологіями wikipedia.org та повідомленнями міжнародних агентств.

Жінки, освіта і повсякденне життя у 2026 році

Найпомітніша зміна другого правління — системне витіснення жінок із публічної сфери. Дівчатам заборонено навчання після шостого класу з 2022 року, жінкам — університети з грудня 2022-го. У грудні 2024-го закрили навіть медичні та акушерські курси. За оцінкою ЮНЕСКО на серпень 2026 року, від середньої освіти відсторонено близько 2,4 мільйона дівчат. Афганістан залишається єдиною країною світу з формальною забороною середньої і вищої освіти для жінок.

Більше сотні указів стосуються одягу, голосу, пересування і праці. Жінка не може далекої поїздки без махрама — чоловіка-родича. Багато уникають ринків і лікарень. У 2025 році кількість публічних тілесних покарань зросла порівняно з попередніми роками правління. Міністерство у справах жінок ліквідовано.

• Заборона середньої школи для дівчат діє вже п’ятий навчальний рік поспіль.
• Жінки майже повністю виключені з державної служби і більшості професій.
• Голос жінки в громадських місцях і на радіо в окремих провінціях обмежений або заборонений.
• Дитячі шлюби формально засуджуються, але законодавчі гарантії мінімального віку фактично зняті.

Ці обмеження вже впливають на майбутнє системи охорони здоров’я: країна втрачає покоління вчительок і медичних працівниць. Водночас для частини сільського населення відносне зниження рівня відкритого бандитизму 1990-х і початку 2000-х сприймається як відновлення порядку, хай і ціною свободи.

Міжнародне становище, економіка і конфлікт із Пакистаном

Формальне визнання станом на вересень 2026 року має лише Росія (липень 2025). Китай, Іран, ОАЕ, Туреччина, країни Центральної Азії та Індія ведуть прагматичні контакти, приймають дипломатів і укладають угоди щодо корисних копалин, логістики та безпеки. Місце Афганістану в ООН досі займає представник попередньої республіки. Заморожені золотовалютні резерви і відрізаність від світової фінансової системи залишають економіку крихкою.

Гуманітарна допомога покриває потреби значної частини населення. Талібан збирає податки, будує канали і дороги, намагається залучити інвестиції в літій і мідь. Водночас заборона вирощування опійного маку в окремі періоди і ізоляція вдарили по доходах.

Найгострішим зовнішнім викликом став конфлікт із Пакистаном. Історичний союзник звинувачує Кабул у потуранні пакистанському талібану (TTP). З осені 2025 року пакистанська авіація завдавала ударів по афганській території, зокрема по Кабулу. За даними правозахисних груп, гинули цивільні. Кордон періодично закривався, що ускладнювало торгівлю і повернення біженців.

П’ять років влади не принесли широкого міжнародного визнання саме тому, що обмеження щодо жінок і відмова від інклюзивного правління залишаються центральними. Прагматичні угоди з сусідами існують окремо від політичної легітимності.

Що означає «талібан це» для світу сьогодні

Талібан більше не партизанський рух у горах. Це де-факто держава з армією, судами, податковою системою і власним розумінням ісламського порядку. Він припинив велику війну всередині країни, але замінив її системою ідеологічного контролю, яка найболючіше б’є по половині населення. Конфлікт із Пакистаном і присутність ІД-Хорасан показують, що безпека всередині Емірату не є абсолютною.

Для сусідів і великих держав Афганістан знову став питанням транзиту, ресурсів і запобігання експорту нестабільності. Для афганців — щоденним балансуванням між страхом покарання і надією, що хоча б базовий порядок утримається. Рух, який починався як група студентів, що обіцяли мир після громадянської війни, через тридцять років сам визначає, яким буде цей мир і для кого він призначений.