Вуглекислий газ залишається основним антропогенним чинником зміни клімату. Його концентрація в атмосфері стабільно перевищує 425 ppm і продовжує зростати зі швидкістю близько 2,5–2,6 ppm на рік. Приблизно половина всіх викидів, спричинених людиною, залишається в атмосфері, тоді як океани та наземні екосистеми поглинають решту.

Глобальні викопні викиди CO₂ у 2025 році досягли рекордних 38,1 млрд тонн, а загальні антропогенні — близько 42,2 млрд тонн. Основний внесок дають спалювання вугілля, нафти й газу, а також промислові процеси. В Україні обсяги значно нижчі за довоєнний рівень, проте війна створила додаткові джерела викидів.

Зменшення викидів вимагає одночасної трансформації енергетики, транспорту, промисловості та землекористування. Природні стоки продовжують працювати, але їхня ємність обмежена і чутлива до кліматичних змін.

Що таке вуглекислий газ і як він впливає на клімат

Вуглекислий газ (CO₂) — безбарвний газ без запаху за звичайних умов, молекула якого складається з одного атома вуглецю та двох атомів кисню. Його молекулярна маса становить 44,01 г/моль, а густина приблизно в 1,5 раза вища за густину повітря. При нормальному атмосферному тиску він не існує в рідкому стані, переходячи безпосередньо з твердого (сухий лід) у газоподібний.

CO₂ є парниковим газом. Він пропускає короткохвильове сонячне випромінювання до поверхні Землі, але частково поглинає довгохвильове інфрачервоне випромінювання, яке Земля віддає в космос. Найважливіша смуга поглинання лежить близько 15 мкм. Завдяки цій властивості газ утримує тепло в нижніх шарах атмосфери. Без природної кількості парникових газів середня температура поверхні планети була б значно нижчою.

Сучасна концентрація CO₂ вже більш ніж на 50 % перевищує доіндустріальний рівень (близько 278 ppm), що є найвищим значенням щонайменше за останні два мільйони років.

Людина видихає приблизно 1 кг CO₂ на добу. Цей газ утворюється в клітинах як кінцевий продукт окислення органічних речовин і виводиться через легені. У природі він також виділяється при диханні тварин, розкладі органіки, вулканічній активності та лісових пожежах. Рослини та деякі бактерії поглинають його під час фотосинтезу, перетворюючи на органічні сполуки.

Природний вуглецевий цикл і баланс стоків

Вуглецевий цикл — це безперервний обмін вуглецем між атмосферою, океанами, наземною біосферою та геосферою. Щорічно природні процеси переміщують близько 100 млрд тонн вуглецю (еквівалент понад 350 млрд тонн CO₂). Джерела й стоки в цьому циклі майже врівноважені.

Океани поглинають значну частину атмосферного CO₂, утворюючи вугільну кислоту та бікарбонат- і карбонат-іони. Наземна рослинність фіксує вуглець через фотосинтез. Ґрунти накопичують органічний вуглець. Частина вуглецю надовго «ховається» у відкладах і викопному паливі.

Антропогенні викиди порушують цей баланс. За останнє десятиліття приблизно 45–50 % викидів залишаються в атмосфері (повітряна фракція), близько 25–26 % поглинають океани, а 25–30 % — наземні екосистеми. Океани накопичили вже понад чверть усіх історичних антропогенних викидів. Однак підвищення температури води та зміна хімічного складу зменшують ефективність цього стоку. Ліси також чутливі до посух, пожеж і вирубок.

Антропогенні джерела викидів вуглекислого газу

Близько 90 % усіх антропогенних викидів CO₂ пов’язані зі спалюванням викопного палива та промисловими процесами. Решта припадає на зміни землекористування, насамперед вирубування лісів.

За структурою палива в останні роки вугілля забезпечує близько 41 % викопних викидів, нафта — 32 %, природний газ — 21 %, виробництво цементу — близько 4 %. Решта припадає на факельне спалювання та інші джерела.

За секторами найбільший внесок робить виробництво електроенергії та тепла (близько 35–40 %), далі йдуть транспорт (15–20 %), промисловість (включаючи металургію та хімію), будівлі та сільське господарство (переважно через зміни землекористування).

Джерело / сектор	Частка викопних викидів (орієнтовно)	Основні особливості
Вугілля	≈ 41 %	Найвища вуглецева інтенсивність; домінує в енергетиці Китаю та Індії
Нафта	≈ 32 %	Транспорт, промисловість, опалення
Природний газ	≈ 21 %	Нижча інтенсивність, ніж у вугілля; зростання в багатьох регіонах
Цемент і промислові процеси	≈ 4–8 %	Хімічні реакції (кальцинація вапняку) + спалювання палива
Зміни землекористування	≈ 10 % від загальних антропогенних	Вирубки, деградація лісів, осушення торфовищ

Дані таблиці узагальнюють оцінки Global Carbon Project та пов’язаних досліджень. Виробництво цементу виділяє CO₂ не лише через спалювання палива, а й через хімічну реакцію розкладання карбонату кальцію.

Глобальна динаміка викидів у 2025–2026 роках

За оцінками Global Carbon Project, викопні викиди CO₂ у 2025 році зросли приблизно на 1,1 % і досягли 38,1 млрд тонн. Це новий історичний максимум. Зростання відбулося за рахунок усіх основних видів палива: вугілля (+0,8 %), нафти (+1,0 %) і газу (+1,3 %). Міжнародна авіація збільшила викиди на понад 6 %. Загальні антропогенні викиди (разом зі змінами землекористування) становили близько 42,2 млрд тонн і практично не змінилися порівняно з попереднім роком завдяки зниженню викидів від вирубок.

Концентрація CO₂ в атмосфері у 2025 році в середньому досягла приблизно 425–427 ppm (за даними супутникових і наземних вимірювань). На станції Мауна-Лоа влітку 2026 року фіксували значення близько 427 ppm. Річний приріст останніми роками становить 2,5–2,6 ppm. Це значно вище за доіндустріальний рівень і відповідає зростанню на понад 50 %.

Китай залишається найбільшим емітентом (близько 30–32 % глобальних викопних викидів), далі йдуть США, Індія та Європейський Союз. У багатьох розвинених країнах викиди стабілізувалися або знижуються завдяки відновлюваній енергетиці та підвищенню ефективності, проте глобальний попит на енергію продовжує зростати.

Залишковий вуглецевий бюджет для обмеження потепління на 1,5 °C практично вичерпаний і оцінюється в межах кількох років за поточних темпів викидів.

Ситуація з викидами в Україні

В Україні обсяги викидів CO₂ різко зменшилися після 2022 року через руйнування промисловості, енергетики та зниження економічної активності. За різними оцінками, у 2023–2025 роках територіальні викиди становили орієнтовно 100–140 млн тонн CO₂ на рік. Це значно менше, ніж у 2010-х роках, коли показники перевищували 200–300 млн тонн. На душу населення припадає близько 2,8–3,8 тонн — нижче середньосвітового рівня.

Основні джерела в довоєнний період — енергетика (вугільні та газові станції), металургія, транспорт. Війна додала нові категорії викидів: спалювання палива військовою технікою, виробництво боєприпасів, ландшафтні пожежі, руйнування інфраструктури та подальша відбудова. За оцінками екологічних ініціатив, додаткові викиди, пов’язані з війною, за кілька років сягнули 230–310 млн тонн CO₂-еквівалента.

Одночасно Україна має потенціал для зниження вуглецевого сліду через розвиток відновлюваної енергетики, модернізацію промисловості та відновлення лісів. Програми лісовідновлення вже демонструють вимірюваний ефект поглинання CO₂.

Наслідки підвищення концентрації CO₂

Головний наслідок — посилення парникового ефекту і зростання середньої глобальної температури. Спостережуване потепління, пов’язане з антропогенними викидами, вже перевищило 1,3 °C відносно доіндустріального періоду. Це впливає на частоту екстремальних погодних явищ, танення льодовиків, підвищення рівня моря та зміну режимів опадів.

Океани не лише поглинають CO₂, а й стають більш кислими. Розчинення газу знижує pH води, що ускладнює формування карбонатних скелетів і раковин у багатьох морських організмів. Це загрожує кораловим рифам, молюскам і всьому ланцюгу харчування.

На суші підвищена концентрація CO₂ може тимчасово стимулювати фотосинтез (ефект удобрення), але цей ефект обмежується нестачею води, поживних речовин і підвищенням температури. Багато екосистем уже демонструють стрес від посух і пожеж, що зменшує їхню здатність бути надійним стоком.

Можливості зменшення викидів

Зниження викидів можливе на кількох рівнях. В енергетиці — прискорене заміщення вугілля та газу відновлюваними джерелами, підвищення ефективності та електрифікація. У транспорті — перехід на електромобілі, розвиток громадського транспорту та залізниці. У промисловості — модернізація технологій, використання водню та вловлювання вуглецю там, де це технічно й економічно виправдано.

Зміни землекористування також мають значення: зменшення вирубок, відновлення лісів, стале сільське господарство та збереження торфовищ. На індивідуальному рівні помітний ефект дають зменшення споживання енергії, вибір продуктів з нижчим вуглецевим слідом і підтримка політик, що стимулюють декарбонізацію.

Технології вловлювання та зберігання CO₂ (CCS) і прямого захоплення з повітря розвиваються, але поки що їхній масштаб залишається невеликим порівняно з обсягами викидів. Основний шлях — саме скорочення викидів у джерелі.

Природні стоки продовжують відігравати критичну роль. Підтримка здоров’я океанів і лісів — не менш важлива частина стратегії, ніж технологічні рішення. Баланс між цими підходами визначатиме, наскільки швидко вдасться стабілізувати концентрацію CO₂ в атмосфері.