Станом на 2026 рік абсолютний рекорд серед публічних аукціонних продажів утримує картина «Salvator Mundi», приписана Леонардо да Вінчі. У листопаді 2017 року на Christie’s у Нью-Йорку її придбали за 450,3 мільйона доларів. Ця сума досі залишається недосяжною для будь-якого іншого твору, що пройшов через відкриті торги.

Друге місце за публічними продажами з листопада 2025 року займає «Портрет Елізабет Ледерер» Густава Клімта — 236,4 мільйона доларів. Приватні угоди іноді перевищують ці цифри: «Interchange» Віллема де Кунінга, за повідомленнями, пішов за близько 300 мільйонів, а одна з версій «Гравців у карти» Поля Сезанна — приблизно за 250 мільйонів.

За цінами стоїть не лише мистецька цінність. Тут переплітаються історія атрибуції, масштаб реставрації, маркетингові стратегії аукціонних домів, політичні інтереси та бажання колекціонерів володіти «останнім Леонардо».

Як «Salvator Mundi» стала найдорожчою картиною в світі

Історія цієї роботи нагадує детектив із кількома сюжетними лініями. Картину, на якій Христос тримає кришталеву сферу й піднімає руку в благословенні, довгий час вважали однією з численних копій, створених учнями або послідовниками Леонардо. У 2005 році її придбали на невеликому аукціоні в Новому Орлеані за 1175 доларів. Стан був жахливим: деревина поїдена червами, поверхня вкрита грубими нашаруваннями пізнішого живопису, частина зображення майже втрачена.

Реставраторка Діанн Модестіні протягом кількох років знімала шари перемальовок, зміцнювала основу й відновлювала втрачені фрагменти. Під час роботи виявилися pentimenti — зміни композиції, характерні для руки Леонардо. Інфрачервона зйомка показала тонкий підготовчий малюнок, близький за технікою до «Мони Лізи» та «Святого Іоанна Хрестителя». Саме ці деталі, разом із двома підготовчими малюнками рук із королівської колекції у Віндзорі, стали головними аргументами на користь авторства майстра.

У 2011–2012 роках картину показали на виставці Національної галереї в Лондоні, присвяченій міланському періоду Леонардо. Після цього її вартість стрімко зросла. У листопаді 2017 року Christie’s організували масштабну промо-кампанію з турами в Гонконг, Лондон, Сан-Франциско та Нью-Йорк. Торги тривали 19 хвилин. Молот опустився на 400 мільйонів, а з урахуванням комісії сума сягнула 450,3 мільйона доларів. Покупцем виступив саудівський принц Бадр бін Абдулла Аль Сауд, який діяв від імені Мухаммеда бін Салмана.

Відтоді картина не з’являлася на публічних виставках. Спочатку її планували показати в Луврі Абу-Дабі, згодом перенесли до майбутнього культурного комплексу в Аль-Улі. Станом на 2026 рік вона залишається в приватному сховищі в Саудівській Аравії.

Суперечки навколо авторства та реставрації

Саме питання атрибуції робить «Salvator Mundi» особливою. Більшість експертів, яких залучав Christie’s, вважають роботу автографом Леонардо або, принаймні, значною мірою його роботою. Підтвердженням слугують технічні дослідження, проведені в лабораторії Лувру 2018 року. У закритому звіті музей підтвердив, що історичні та наукові дані дозволяють атрибутувати картину саме Леонардо.

Однак є й інші голоси. Деякі дослідники вказують на значну участь майстерні: можливо, Бернардіно Луїні чи інший учень виконував частину деталей, а Леонардо працював лише над обличчям, руками та драпіруванням. Масштаб реставрації ускладнює оцінку. Модестіні відновлювала втрачені фрагменти, і сьогодні частина живопису — сучасна інтерпретація оригіналу. Критики наголошують, що саме через це неможливо остаточно визначити, де закінчується рука майстра й починається робота реставратора.

Прованс картини також має прогалини. Між можливим створенням близько 1500 року й першою надійною згадкою на початку XX століття лежить майже чотири століття мовчання. Це не унікальна ситуація для творів епохи Відродження, але для картини з такою ціною воно стає додатковим джерелом дискусій.

Інші картини, що наближаються до рекорду

Після 2017 року жодна публічна угода не підійшла близько до позначки в 450 мільйонів. Проте в листопаді 2025 року ринок отримав новий орієнтир. «Портрет Елізабет Ледерер» Густава Клімта, написаний у 1914–1916 роках, пішов з молотка на Sotheby’s за 236,4 мільйона доларів. Це рекорд для модерністського мистецтва й друга найвища публічна ціна в історії.

Картина належала колекції Леонарда Лаудера. Торги тривали близько 20 хвилин, у боротьбі брали участь шість учасників. Портрет — один із двох повнофігурних творів Клімта, що залишалися в приватних руках. Історія моделі додає драматизму: Елізабет Ледерер під час Другої світової війни змогла уникнути депортації, використовуючи документи, які пов’язували її з Клімтом.

Ось як виглядає актуальний список найвищих відомих цін (публічні аукціони та підтверджені приватні угоди):

Місце	Картина та автор	Ціна (млн $)	Рік і тип продажу
1	Salvator Mundi (Леонардо да Вінчі)	450,3	2017, аукціон
2	Interchange (Віллем де Кунінг)	≈300	2015, приватна
3	Гравці в карти (Поль Сезанн)	≈250	2011, приватна
4	Портрет Елізабет Ледерер (Густав Клімт)	236,4	2025, аукціон
5	Shot Sage Blue Marilyn (Енді Воргол)	195	2022, аукціон

Дані таблиці базуються на офіційних результатах аукціонів Christie’s і Sotheby’s, а також на повідомленнях про приватні угоди, які неодноразово підтверджувалися в спеціалізованій пресі.

Чому саме ці роботи коштують так дорого

Ціна на найдорожчу картину в світі формується кількома шарами. Перший — рідкість. Леонардо залишив менше двох десятків картин, і «Salvator Mundi» довгий час вважали втраченою. Другий — наратив. Історія «втраченого шедевру», який майже століття пролежав у забутті, а потім повернувся в блиску, працює краще за будь-яку рекламу. Третій — статус. Для колекціонерів із країн Перської затоки володіння таким твором стає символом культурної амбіції та політичної ваги.

Аукціонні будинки вміють підігрівати інтерес. Christie’s провели для «Salvator Mundi» справжній світовий тур, залучили знаменитостей і створили атмосферу події, яку не можна пропустити. Те саме, хоч і в меншому масштабі, відбулося з портретом Клімта: довге очікування, престижна колекція Лаудера, обмежена кількість повних фігурних робіт художника.

Приватні продажі часто вищі, бо там немає публічного тиску й можна домовитися без зайвого шуму. Саме тому «Interchange» і «Гравці в карти» досі залишаються орієнтирами, навіть якщо точні суми ніколи не були офіційно підтверджені.

Що стоїть за цифрами

Коли говорять про найдорожчу картину в світі, рідко згадують, що 450 мільйонів — це не лише плата за полотно. Це інвестиція в історію, у можливість сказати «у мене є Леонардо», у шанс вплинути на культурну політику країни. Саме тому картина опинилася в сховищі, а не в музейній залі. Її доля залежить від рішень, які приймають далеко від арт-ринку.

Ринок продовжує рухатися. У травні 2026 року «Number 7A» Джексона Поллока пішов за 181,2 мільйона доларів — новий рекорд для абстрактного експресіонізму. Проте прірва між цією сумою й 450 мільйонами залишається величезною. «Salvator Mundi» досі стоїть окремо — як символ епохи, коли мистецтво, гроші, політика та міф про генія злилися в одну точку.

Поки картина залишається недоступною для публіки, дискусії навколо неї не стихають. Хтось бачить у ній справжнього Леонардо, хтось — майстерну роботу майстерні, підсилену сучасною реставрацією. Але саме ця неоднозначність, здається, і тримає її на вершині списку найдорожчих творів, які коли-небудь продавали.