Проєкт нового Цивільного кодексу України (законопроєкт №15150) — це спроба повністю переписати приватне право, об’єднавши норми чинного Цивільного кодексу 2003 року, Сімейного кодексу та частини міжнародного приватного права в один документ обсягом близько 800 сторінок. Його ухвалили за основу 28 квітня 2026 року 254 голосами, після чого до нього внесли понад 15 тисяч поправок.

Автори позиціонують рекодифікацію як адаптацію до цифрової економіки, європейських стандартів і воєнного стану. Водночас понад 50 громадських організацій і медіа в жовтні 2026-го закликали Верховну Раду не ухвалювати документ у другому читанні через ризики для свободи слова, правової визначеності, прав жінок, дітей і ЛГБТІК+-людей, а також захисту публічної власності. Оновлений текст планували представити в листопаді 2026 року, а набрання чинності — через рік після припинення або скасування воєнного стану.

Нижче розбираємо, що реально змінюється порівняно з чинним регулюванням, які новели матимуть практичний ефект і на які ризики варто звернути увагу вже зараз.

Чому саме зараз і що означає повна заміна кодексу

Чинний Цивільний кодекс діє з 2003 року. За цей час суди напрацювали значний масив практики, на яку спираються громадяни, бізнес і державні органи. Точкові зміни накопичували колізії, а цифрових активів, криптовалют і сучасних комунікацій у ньому практично немає. Автори проєкту стверджують, що фрагментарні правки вже не вирішують проблему, тому потрібна системна рекодифікація з дев’ятьма книгами — від загальних положень до публічності прав.

Повна заміна, а не внесення змін до чинного тексту, створює ризик правової невизначеності. Суди роками тлумачили конкретні статті, і після ухвалення нового документа частина позицій може втратити силу або потребувати перегляду. У реальних кейсах це часто означає подовження розгляду спорів і додаткові витрати на адвокатів, поки формується нова практика. Водночас прихильники реформи наголошують, що єдиний кодекс приватного права усуне розриви між цивільними, сімейними та господарськими відносинами після скасування Господарського кодексу.

Станом на початок листопада 2026 року документ готують до другого читання. Радник голови Верховної Ради Михайло Хоменко зазначав, що завдання ухвалити його саме в 2026 році немає, а процес має бути відкритим для експертів.

Структура та ключові принципи: від «законодавства» до приватного права

Проєкт відмовляється від термінів «цивільне законодавство» і «цивільні відносини» на користь «приватного права» та «приватних відносин». Джерелами стають не лише закони, а й договори, звичаї (зокрема національних меншин), локальні акти юридичних осіб і міжнародні договори. Запроваджується презумпція приватного характеру відносин, якщо закон прямо не відносить їх до публічно-правових.

Центральне місце займає принцип добросовісності (доброзвичайності). Він згадується десятки разів і має обмежувати здійснення прав, якщо поведінка суперечить моральним засадам. Паралельно вводиться заборона суперечливої поведінки (venire contra factum proprium): особа не може займати позицію, яка суперечить її попереднім заявам чи діям, якщо це шкодить іншій стороні. Це близький аналог estoppel у міжнародній практиці і має захищати слабшу сторону в договорах.

Для порівняння ключових підходів:

Аспект	Чинний Цивільний кодекс	Проєкт №15150
Джерела права	Переважно закони	Закони, звичаї, локальні акти, договори
Захист прав	Від порушення	Також від загрози порушення, превентивні витрати
Суперечлива поведінка	Не врегульовано системно	Заборона як принцип
Цифрові активи	Практично відсутні	Цифрові речі, спадкування, право на забуття
Сімейні відносини	Окремий Сімейний кодекс	Інтегровані в єдиний документ

Дані базуються на порівнянні чинного законодавства та тексту проєкту, зареєстрованого у Верховній Раді.

Цифрові права, спадкування активів і «право на забуття»

Один із найпомітніших блоків — регулювання цифрових речей. Проєкт прямо включає криптоактиви, акаунти в соцмережах та інші електронні об’єкти до об’єктів прав і дозволяє їх спадкувати. Також закріплюється спадкування права на репарації. Це відповідає реальним потребам: багато людей уже накопичили цифрові активи, а чинного механізму доступу спадкоємців немає.

З’являється «право на забуття»: особа може вимагати видалення інформації про себе із загальнодоступних джерел, якщо вона втратила суспільний інтерес, є неповною чи недостовірною. Медіаюристи та журналісти застерігають, що без чітких запобіжників це може використовуватися для блокування розслідувань і приховування інформації публічного інтересу. Європейські експерти також звертали увагу на необхідність додаткових гарантій свободи вираження поглядів.

Для бізнесу важливо те, що електронна кореспонденція і професійна таємниця юридичних осіб отримують чіткіше регулювання. У воєнний час це може впливати на обмін інформацією з контрагентами та захист даних.

Сімейні відносини, діти та персональні права: новели й суперечності

Сімейне право інтегрується в єдиний кодекс. З’являється інститут фактичного сімейного союзу — спільне проживання жінки і чоловіка однією сім’єю без реєстрації шлюбу (за умови відсутності іншого шлюбу і родинних зв’язків). Одностатеві пари в цій конструкції не визнаються. Критики вказують, що це суперечить зобов’язанням України щодо запровадження зареєстрованих партнерств у рамках євроінтеграції і фактично виключає частину людей із сімейних інститутів, включно зі спадкуванням і усиновленням.

Для дітей: малолітні з 6 років можуть здійснювати дрібні платіжні операції власною карткою, а неповнолітні з 14 до 18 років — самостійно розпоряджатися коштами на рахунках і бути засновниками юридичних осіб. Також прямо закріплюються права дитини на особистий простір і висловлення думки. З практики це може зменшити кількість спорів щодо «кишенькових» грошей, але вимагатиме від батьків більшої уваги до фінансової грамотності.

Інші зміни стосуються імені (можливість подвійних прізвищ і псевдонімів, включно з військовими), осідку замість місця проживання (можна мати кілька), а також заповіту щодо репродуктивного біологічного матеріалу. Водночас окремі норми щодо аліментів (обмеження стягнення заборгованості за минулий період одним роком замість десяти) і примирення при розлученні викликали критику правозахисників як такі, що можуть ускладнити захист у складних ситуаціях.

Вплив на власність, договори та бізнес

У речовому праві з’являються нові обмежені права, зокрема право очікування, і детальніше регулюються добросусідські відносини. Речові способи забезпечення переносяться в цей блок, що має чіткіше розмежувати їх із зобов’язальними. Для договорів змінюється модель оспорювання: правочин може визнаватися недійсним з моменту отримання заяви іншою стороною, якщо суд не встановить інше.

Бізнес отримує вичерпний перелік організаційно-правових форм приватних юридичних осіб (переважно товариства та установи), корпоративні договори і похідний позов. Водночас критики звертають увагу на Книгу дев’яту щодо публічності прав: окремі положення можуть послабити механізми захисту державної та комунальної власності, зокрема земель, лісів, узбереж, природоохоронних територій і об’єктів культурної спадщини. Це особливо чутливо в умовах війни, коли зростають ризики незаконного відчуження.

Для підприємців-ФОПів зрівнюються наслідки боргів у шлюбі та фактичному союзі: відповідати можна часткою у спільному майні. Це потребує перегляду сімейних і бізнес-структур уже зараз, навіть якщо кодекс ще не ухвалений.

Поширені ризики, міфи та що робити, якщо щось піде не так

Поширений міф — що новий кодекс «уже діє» або «набере чинності з нового року». Насправді він ще не ухвалений у цілому, а набрання чинності прив’язане до завершення воєнного стану плюс рік. Інший міф — що всі новели обов’язково покращать захист. На практиці добросовісність і право на забуття можуть тлумачитися по-різному судами, особливо на початковому етапі.

Основні ризики:

• Правова невизначеність через втрату частини судової практики, напрацьованої за 20+ років.
• Можливі обмеження журналістських розслідувань через розширення права на відповідь і забуття.
• Дискримінаційні наслідки для одностатевих пар і окремі норми, які ускладнюють захист жінок і дітей у сімейних спорах.
• Ускладнення повернення незаконно відчуженого публічного майна через зміни в позовній давності та реєстрах.

Якщо виникне спір уже зараз, орієнтуйтеся на чинний кодекс і наявну практику. Після ухвалення нового документа варто фіксувати дату укладення договорів і склад активів (особливо цифрових). З практики юристи рекомендують переглядати статути, сімейні договори і заповіти ще до набрання чинності, щоб мінімізувати перехідні колізії.

Коли варто звернутися до фахівця і суміжні аспекти

Звертатися до юриста варто, якщо у вас є значні цифрові активи, спільне майно в фактичних стосунках, бізнес із сімейними боргами, питання опіки чи плани щодо репродуктивного матеріалу. Також — якщо ви працюєте з публічною власністю, журналістикою чи міжнародними договорами. Фахівець допоможе оцінити, які положення проєкту вже можна врахувати в поточних угодах, а які потребують очікування фінальної редакції.

Суміжний аспект, який природно виникає після ознайомлення з проєктом, — вплив на євроінтеграцію. Критики вказують, що окремі норми можуть суперечити acquis ЄС і ускладнювати виконання вимог глави 27. Водночас автори наголошують на наближенні до європейських кодексів через принципи добросовісності та єдину систему приватного права. Інший практичний момент — особливості для військовослужбовців і військових частин як юридичних осіб, які враховані в проєкті з огляду на воєнні реалії.

Ключові інсайти: новий Цивільний кодекс — це не просто технічне оновлення, а зміна архітектури приватного права з потенційно великим перехідним періодом. Поки документ не ухвалений, чинні норми залишаються орієнтиром. Моніторити поправки і фінальний текст варто всім, хто має значні активи, сімейні чи бізнес-відносини, бо навіть відкладене набрання чинності не скасовує необхідності готуватися заздалегідь.