Оксана Леонтьєва — дитяча лікарка-гематологиня відділення трансплантації кісткового мозку НДСЛ «Охматдит», яка 11 років рятувала дітей із раком крові. 10 жовтня 2022 року, після того як завезла п’ятирічного сина Григорія до садка, вона загинула в центрі Києва від російського ракетного удару: машина згоріла на перехресті бульвару Шевченка і вулиці Володимирської.
Колеги жартома називали її «королевою амбулансу» — не за гучний титул, а за те, що брала на себе найважчих пацієнтів і вела їх роками. Після її смерті родина, лікарня й Українська асоціація дитячої онкології/гематології зберегли ім’я в стипендії для молодих фахівців і в документальному фільмі. У 2026 році набір на стипендію знову відкритий.
У пошуку трапляються й інші Оксани Леонтьєви — адвокат у Вільнюсі, режисерка анімації, підприємниці. Цей текст — про київську лікарку, чия історія стала однією з найвпізнаваніших трагедій осені 2022-го.
Ранкова дорога з дитячого садка до лікарні для Оксани Леонтьєвої була звичною, майже ритуальною. 10 жовтня вона вмовила вихователів прийняти сина, хоча заклад через загрозу обстрілів збиралися закрити на тиждень. О 7:25 написала колезі, що може затриматися на кілька хвилин. Близько 8:19 ракета вдарила в середмістя. Автомобіль згорів ущент. Батько Григорій Олександрович приїхав на перехрестя і довго не знав, чи онук живий: хлопчик був у садку.
Оксана Леонтьєва мала 36 років. Рік перед тим вона вже поховала чоловіка Артема — у нього стався крововилив у мозок. Син залишився круглим сиротою. Хлопчика виховують дідусь, бабуся Неля Маратівна і дядько.
Шлях до рідкісної спеціальності
Після школи Оксана навчалася в медичному коледжі, потім — у Національному медичному університеті імені О. О. Богомольця. У серпні 2011 року прийшла в «Охматдит» на інтернатуру. Завідувач відділення трансплантації кісткового мозку Олександр Лисиця згадував, що вони зустрілися ще молодими амбітними лікарями, в один рік святкували весілля, їхні діти — ровесники, а в найважчі періоди жили в лікарні поруч із пацієнтами.
Відділення, куди вона потрапила, — не поліклінічна педіатрія. Це остання лінія боротьби з дитячою онкогематологією: неродинні трансплантації кісткового мозку, які в Україні для дітей почали робити саме тут. Відбір жорсткий, робота виснажлива, лікування тягнеться роками. Оксана обрала саме цей шлях.
Окремим її полем стала хронічна реакція «трансплантат проти господаря» — стан, коли пересаджені клітини атакують організм дитини. Колеги казали: ця робота кропітка, на дистанцію в рік-два, і саме Оксана мала найбільший досвід у відділенні. За рік до загибелі вона закінчила Міжнародну школу трансплантації кісткового мозку і разом із командою готувала нові протоколи лікування.
Що означала «королева амбулансу»
Прізвисько народилося з практики, а не з компліменту. У неї була велика кількість пацієнтів, лікуванням яких вона займалася переважно сама. Батьки важкохворих дітей пам’ятають не лише схеми хіміотерапії, а й те, як лікарка заходила в палату просто поговорити. Одна з мам, чия донька лікувалася в відділенні ще на початку кар’єри Оксани, згадувала: на весілля лікарки родина спекла коровай.
Після смерті чоловіка Оксана вчилася водити з інструктором. Хотіла сама відповідати за себе і за сина. За кермо сіла вже під час повномасштабної війни. З Києва не виїхала: на неї чекали діти, яким трансплантацію не можна «поставити на паузу».
10 жовтня 2022 року
Того ранку Київ ще жив у хиткій «несправжній нормальності»: кілька місяців без масованих ударів по центру. Російські ракети прилетіли після вибуху на Кримському мосту. Загинули цивільні в різних районах. Одна з машин на бульварі Шевченка належала лікарці, яка їхала рятувати пацієнтів відділення трансплантації.
Колектив «Охматдиту» написав прямо: Оксана завезла Григорія в садок востаннє, далі поїхала в лікарню, життя забрала ракета, машина згоріла вщент. Завідувач відділення того дня спочатку отримав повідомлення про затримку, потім дзвінок від батька — і вже близько півдня дізнався правду. Пацієнти відділення разом із лікарями знову спускалися в укриття, як у лютому.
Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба тоді публічно сказав про п’ятирічного Григорія, у якого батько помер пів року-рік тому, а мати — того ранку. Цифра «пів року» в перших заявах розходилася з пізнішими спогадами колег про «близько року»; у родинних розповідях ідеться про 2021 рік і крововилив у мозок. Хлопчику після похорону сказали правду: маму вбила ракета. Він запитав, чи вона встигла полікувати дітей.
Пам’ять, яка працює, а не стоїть у вітрині
У жовтні 2023-го, напередодні роковин, у Києві показали документальний фільм «Королева амбулансу» платформи «Меморіал: вбиті росією» (режисерка Олена Жилун). Стрічку знімали з батьком Оксани, колегами, кумою, пацієнтами. Хронологію ранку відновили за новинами і словами Григорія Олександровича. Того ж періоду вперше вручили стипендію її імені: серед перших лауреаток — лікарки-трансфузіологині Олена Нестеренко та Марія Бабаскіна за проєкт ISBT-маркування продуктів крові.
Стипендію започаткували НДСЛ «Охматдит», Українська асоціація дитячої онкології/гематології, Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр і Міжнародне товариство дитячої онкології SIOP. Нагороду традиційно вручає син. У жовтні 2025-го восьмирічний Григорій передав 60 тисяч гривень педіатрині-гематологині Вероніці Якуб’як за реєстр ретинобластоми RB-UKRAINE REGISTRY. Це було вже третє вручення.
У липні 2026 року лікарня знову відкрила прийом заявок. Переможців оголосять 9 жовтня 2026-го — майже в день роковин — на базі «Охматдиту». Програма розрахована на членів УкАДОГ віком до 35 років і на фахівців, які щонайменше 30% робочого часу працюють у дитячій онкології та гематології.
| Напрям стипендії | Сума | На що можна витратити |
|---|---|---|
| Дослідницька | до 1500 доларів на рік | запуск клінічного чи наукового проєкту, матеріали, програмне забезпечення відділення |
| На поїздки | до 1000 доларів одноразово | конференції, конгреси, CME-навчання: віза, переліт, проживання, реєстрація |
| Терміни 2026 | заявки до 20 вересня | оголошення переможців — 9 жовтня в «Охматдиті» |
Дані про умови програми — зі офіційних повідомлень лікарні та матеріалів rubryka.com за липень 2026 року. Сума в гривнях на окремих врученнях відрізняється від доларового ліміту оголошення: конкретну виплату визначають організатори щороку.
Хронологія життя і пам’яті
Короткий каркас дат допомагає не змішати новини 2022-го зі стипендіальними циклами, які вже стали щорічними.
| Коли | Подія | Що відомо напевно |
|---|---|---|
| до 2011 | Освіта | медичний коледж, НМУ імені Богомольця |
| серпень 2011 | Інтернатура в «Охматдиті» | початок 11 років у трансплантації кісткового мозку |
| 2021 | Смерть чоловіка Артема | крововилив у мозок; Оксана виховує сина сама |
| 24 лютого 2022 | Повномасштабне вторгнення | не виїхала з Києва, відділення збільшило навантаження |
| 10 жовтня 2022 | Загибель | ракетний удар, бульвар Шевченка / Володимирська |
| 2023 | Фільм і перша стипендія | «Королева амбулансу», нагорода молодим лікарям |
| 2025–2026 | Щорічний конкурс | син Григорій вручає відзнаку; новий набір — до 20.09.2026 |
Хронологію смерті підтверджують повідомлення лікарні, BBC News Україна та пізніші матеріали про роковини. Точної дати народження в публічних джерелах немає — лише вік на момент загибелі.
Цікаві факти
- Сина назвали Григорієм на честь батька лікарки. З дитинства Оксана була найбільше прив’язана саме до тата — це повторюють родичі.
- Навесні 2022-го, коли садки не працювали, вона брала п’ятирічного сина з собою на роботу. Відділення знало хлопчика в обличчя.
- Прізвисько «королева амбулансу» трималося не на харизмі для камер, а на обсязі самостійно ведених тяжких випадків.
- Після втрати чоловіка вона не змінила спеціальність і не пішла в «спокійнішу» педіатрію, хоча колеги прямо казали: могла б.
- У фільмі хлопчик іде дивитися стрічку про маму за руку з бабусею. Він знає формулювання: мама на небі разом із татом.
- Стипендія існує вже кілька циклів поспіль. Це рідкісний випадок, коли пам’ять цивільної лікарки інституціоналізували не меморіальною дошкою, а грошима на дослідження і навчання.
Інші люди з цим ім’ям
Запит «оксана леонтьева» без українського «ї» виводить і російськомовні сторінки. Окремо існує адвокат Оксана Леонтьєва (Leontjeva) у Вільнюсі, колишня прокурорка, з 2023 року — захисниця в кримінальних справах. Є режисерка анімації Оксана Леонтіївна Черкасова, 1951 року народження, лауреатка Державної премії Росії. Є підприємниці з тим самим ім’ям і по батькові в російських реєстрах. Якщо шукаєте юристку в Литві чи аніматорку — це інші біографії. Києву й «Охматдиту» належить історія гематологині.
Чому ця історія не закривається датою смерті
Дитяча онкогематологія в Україні і до війни була тонким шаром фахівців. Трансплантація кісткового мозку у дитини — не разова операція, а роки спостереження, інфекційного контролю, корекції реакції трансплантата. Коли з такого шару вибивають лікаря з 11-річним стажем і вузьким досвідом GVHD, відділення втрачає не «ставку», а живу пам’ять протоколів і характерів пацієнтів.
Оксана Леонтьєва залишилася в Києві після 24 лютого з тієї ж причини, з якої вранці 10 жовтня вмовляла садок прийняти сина: розклад життя не скасовує розклад хвороби. Колеги з відділення теж лишилися. Лікарня пізніше пережила ще один удар — по самому комплексу «Охматдиту» в липні 2024-го. Відбудову корпусів завершили вже у 2026-му. Стипендія її імені при цьому не зникла в тіні більшої новини про будівлю: конкурс іде своїм жовтневим ритмом.
У практиці дитячих онкогематологів ім’я колег, яких забрала війна, швидко стає або формальним рядком у некролозі, або інструментом, яким користуються живі. Тут обрали друге. Григорій росте. Заявки на 2026 рік збирають до 20 вересня. Фільм можна знайти на каналі платформи «Меморіал».
Пацієнтка, яку Оксана вела після трансплантації, уже підліток. Батьки інших дітей досі називають її на ім’я по батькові — Оксана Григорівна. Відділення працює. Стипендіати пишуть реєстри й їдуть на конгреси. Це не «замінює» людину. Це єдиний спосіб, у який лікарня вміє говорити з мертвими: продовжувати їхню роботу наступним поколінням до 35 років.





