Операція Павутина стала однією з найсміливіших і технічно складних спеціальних операцій сучасної війни. 1 червня 2025 року Служба безпеки України одночасно атакувала кілька російських аеродромів у глибокому тилу, використавши понад сотню FPV-дронів, таємно доставлених на територію противника.

Підготовка тривала понад півтора року під особистим контролем Президента України та керівництвом тодішнього голови СБУ Василя Малюка. Результатом стало ураження десятків стратегічних бомбардувальників і літаків дальнього радіолокаційного виявлення, що суттєво послабило можливості Росії завдавати масованих ракетних ударів.

Навіть через рік після події операція Павутина залишається еталоном далекосяжної розвідувально-диверсійної роботи, яка змінила уявлення про вразливість великих військових баз і показала, наскільки ефективною може бути комбінація агентурної мережі, логістики та сучасних безпілотників.

Тонкі нитки логістики розтяглися на тисячі кілометрів — від українських майстерень до сибірських аеродромів. Саме так виглядала операція Павутина в очах тих, хто її готував. Невеликі дерев’яні будиночки з розсувними дахами стояли на вантажівках, а всередині ховалися бойові FPV-дрони, готові в один момент злетіти й завдати удару по найцінніших російських літаках.

Як зароджувалася ідея та тривала підготовка

Ідея виникла восени 2023 року, коли російські стратегічні бомбардувальники знову почали регулярно запускати крилаті ракети по українських містах. Президент Володимир Зеленський поставив завдання максимально послабити цей потенціал. Роботу очолив Василь Малюк, який зібрав невелику групу офіцерів СБУ. Планування зайняло один рік, шість місяців і дев’ять днів.

Спочатку потрібно було створити дрони, здатні діяти в умовах сильного радіоелектронного придушення. Використовували українські розробки на базі FPV-платформ із спеціальними кумулятивно-фугасними бойовими частинами вагою близько 1,6 кг. Кожна боєголовка складалася з двох зарядів по 800 грамів і була розрахована на пробиття обшивки літака з подальшим вибухом усередині — біля паливних баків чи авіоніки.

Паралельно будували логістичний ланцюг. Дрони та компоненти переправляли на територію Росії частинами, користуючись корупційними схемами на митниці. Там їх збирали й ховали всередині автономних дерев’яних кабін, обладнаних сонячними панелями та павербанками EcoFlow. Ці кабіни маскували під звичайні мобільні будиночки. Водії вантажівок часто навіть не здогадувалися, що саме перевозять.

Один із ключових моментів майже зірвав усю операцію. Спочатку старт планували на 9 травня 2025 року, але частина водіїв після святкувань виявилася нетверезою. Довелося чекати. Пізніше в однієї з фур під час руху зсунувся дах, і водій побачив дрони. Йому пояснили, що це обладнання для відстеження тварин, і він продовжив шлях. Такі епізоди показують, наскільки тонка була межа між успіхом і провалом.

Хід атаки 1 червня 2025 року

Уранці 1 червня вантажівки зупинилися поблизу аеродромів «Оленья» в Мурманській області, «Дягілєво» в Рязанській, «Іваново» в Іванівській та «Біла» в Іркутській. П’ята ціль — «Українка» в Амурській області — не спрацювала: вантажівка загорілася ще на трасі. Дахи кабін відкрилися дистанційно, і 117 дронів злетіли майже одночасно.

Керування відбувалося через російські мобільні мережі з використанням відкритого програмного забезпечення ArduPilot. Це дозволяло дронам продовжувати політ навіть при втраті сигналу. Оператори сиділи в Україні, а деякі пункти управління, за свідченнями, розташовувалися навіть неподалік будівель ФСБ у російських регіонах. Дрони атакували найбільш вразливі місця — паливні баки на крилах Ту-95 і Ту-22М3, радіолокаційні обтічники А-50.

Відео з бортових камер, оприлюднені пізніше, показували, як невеликі апарати сідають на крила величезних бомбардувальників і вибухають. Полум’я охоплювало машини, які стояли з повними баками палива, готуючись до чергових пусків.

Результати та розбіжності в оцінках

Служба безпеки України заявила про ураження 41 літака, серед яких Ту-95МС, Ту-22М3, А-50 та Ту-160. За оцінкою відомства, це становило близько 34 % стратегічних носіїв крилатих ракет на основних аеродромах базування, а матеріальні збитки сягали 7 мільярдів доларів США.

Незалежні джерела дають більш стримані цифри. Супутникові знімки та аналіз OSINT-спільноти підтверджують знищення щонайменше 12–15 машин. За даними, доступними на 2026 рік, на аеродромі «Біла» згоріли кілька Ту-95 і Ту-22М3, на «Оленья» — не менше чотирьох Ту-95 і один Ан-12. Два А-50 на «Іваново» отримали серйозні пошкодження радіолокаційних систем.

Джерело оцінки	Уражено / знищено	Основні типи	Коментар
СБУ	41 уражено	Ту-95, Ту-22М3, А-50, Ту-160	34 % стратегічних носіїв
США / НАТО	близько 20 уражено, 10–13 знищено	Ту-95, Ту-22М3, А-50	Оцінка на основі розвідданих
Супутники та OSINT	12–15 знищено	8 Ту-95, 4–7 Ту-22М3, 1 Ан-12	Підтверджено знімками Maxar, Planet

Дані таблиці зібрані на основі матеріалів української та англомовної Вікіпедії, а також звітів аналітичних центрів, які порівнювали супутникові зображення з відео СБУ. Розбіжності пояснюються тим, що Росія швидко прибирала уламки й переміщувала вцілілі машини, щоб ускладнити підрахунок.

Технічні та логістичні особливості, які зробили операцію унікальною

Головна сила операції Павутина полягала не стільки в кількості дронів, скільки в здатності доставити їх на відстань понад чотири тисячі кілометрів від українського кордону. «Біла» в Іркутській області стала найвіддаленішою ціллю, яку коли-небудь вражала українська зброя в цій війні.

Дрони мали кілька каналів зв’язку та систему навігації, стійку до глушіння. Бойові частини розробляли спеціально під цю задачу — вони повинні були не просто пошкодити обшивку, а спричинити внутрішній вибух. Автономне живлення кабін дозволяло тримати дрони зарядженими навіть при температурах нижче мінус сорока.

Агентурна мережа, яка забезпечувала перевезення та збирання, була евакуйована до початку атаки. Це свідчить про високий рівень оперативної безпеки. За моїм досвідом аналізу подібних операцій, саме така увага до деталей відрізняє успішні далекосяжні акції від разових ударів.

Довгострокові наслідки для Росії та урок для світу

Після 1 червня 2025 року російське командування змушене було розосередити вцілілу стратегічну авіацію. Частину машин перекинули далі на схід, ближче до Тихого океану. Це ускладнило планування масованих ударів по Україні, бо збільшило час підльоту і логістичні витрати.

Виробництво Ту-95 і Ту-22М3 давно припинене. Кожен знищений чи серйозно пошкоджений борт — це втрата, яку неможливо швидко компенсувати. Аналітики відзначають, що після операції Павутина інтенсивність пусків крилатих ракет з цих носіїв тимчасово знизилася.

Для західних військових операція стала важливим уроком. Армія США вже проводила навчання, моделюючи подібні сценарії атак на власні бази. Виявилося, що навіть потужна протиповітряна оборона слабко захищає від рою малих FPV-дронів, запущених з близької відстані всередині країни.

У самій Україні досвід Павутини вплинув на подальші дії СБУ. Протягом 2026 року служба продовжувала далекобійні операції, але вже в інших форматах — по нафтопереробних заводах, логістичних вузлах і окремих літаках. Повторити точно таку ж багатовекторну атаку з вантажівками виявилося складніше, бо противник підвищив пильність.

Операція Павутина довела, що сучасна війна все більше залежить від здатності думати нестандартно. Невелика команда з чітким планом, якісними дронами і добре налагодженою агентурою може завдати удару, який відчує вся стратегічна авіація великої держави. Цей урок залишається актуальним і в серпні 2026 року, коли технології безпілотників продовжують розвиватися з неймовірною швидкістю.