П-800 «Онікс» (індекс 3М55, за класифікацією НАТО — SS-N-26 Strobile) — надзвукова універсальна протикорабельна ракета радянсько-російської розробки. Експортна версія має назву «Яхонт». Її створювали як відповідь на авіаносні групи: швидкість близько 2,6 Маха, політ на малій висоті й головка самонаведення, розрахована на сильну радіоелектронну протидію.

Від 2022 року цю ракету регулярно застосовують не по кораблях, а по портах, аеродромах і прибережній інфраструктурі півдня України — переважно з берегових комплексів «Бастіон» в окупованому Криму. Саме зміна ролі, а не лише табличні характеристики, пояснює, чому запит «онікс ракета» залишається актуальним і у 2026 році.

Нижче — як ракета реально летить, де цифри в джерелах розходяться, чим «Онікс» відрізняється від «Онікс-М», «Яхонта» і BrahMos, і що з цього випливає для перехоплення.

Навіщо її взагалі створювали

Розробку почали наприкінці 1970-х у НВО машинобудування під керівництвом Герберта Єфремова. Завдання було жорстке: одна ракета мала стартувати з корабля, підводного човна, літака і берегової установки, пробивати ордер кораблів і працювати в умовах щільного РЕБ. На озброєння російська версія стала у 2002 році, серійне виробництво триває з 1987-го.

Ключова ідея відрізняла «Онікс» від попередніх радянських ПКР. Ракета мала йти до цілі за принципом «вистрілив — забув»: на марші — інерціальна навігація, на фіналі — активно-пасивна радіолокаційна головка з дальністю захоплення близько 50 км. У залпі кілька ракет можуть розподіляти цілі між собою, щоб не бити в один і той самий корабель.

Перше підтверджене бойове застосування по суші зафіксували ще в Сирії у листопаді 2016 року. Це важливо: універсальність «проти корабля і проти берега» заклали в конструкцію задовго до повномасштабної війни проти України. Коли український надводний флот у Чорному морі фактично вивели з-під удару, дорогу протикорабельну ракету почали витрачати по портах і логістиці.

Як Онікс летить: двигун, дві траєкторії і 31 секунда

Схема двоступенева. Твердопаливний стартовий прискорювач викидає ракету з контейнера, розганяє її і відділяється. Далі вмикається маршовий прямоточний повітряно-реактивний двигун (ПВРД) на авіаційному гасі Т-6 з тягою близько 4 тонн. Прямоток ефективний саме на надзвуку: повітря стискається швидкістю польоту, без важкого компресора, як у турбореактивного двигуна.

Є два базові профілі польоту.

• Комбінована (hi-lo). Марш на висоті до 10–14 км, де опір повітря менший і дальність більша. Перед ціллю ракета знижується до 10–15 м.
• Маловисотна (lo-lo). Майже весь шлях над водою або рельєфом. Дальність падає приблизно до 120 км, швидкість ближче до 2 Маха, зате радіолокаційна помітність з корабля чи берегової РЛС різко зменшується.

Саме другий профіль створює головну проблему для ППО. Радіогоризонт для цілі на висоті 10 м при антені радара на висоті близько 25 м становить приблизно 21 км. На швидкості понад 3000 км/год цю дистанцію ракета долає приблизно за 31 секунду. Для більшості комплексів малої і середньої дальності цього замало, щоб захопити, супроводити і випустити ракету-перехоплювач.

На кінцевій ділянці додаються маневри й псевдовипадкове переналаштування частоти головки самонаведення. Це ускладнює постановку перешкод: проста «заглушка» в одному діапазоні часто не зриває захоплення. Водночас твердження про «плазмовий кокон, який робить ракету невидимою» перебільшене. Надзвук справді дає іонізацію і нагрівання обшивки, але «Онікс» не гіперзвуковий і не зникає з радарів сучасних систем великої дальності, якщо ті встигли її побачити ще на марші.

Характеристики без прикрас: що збігається, а що ні

У відкритих джерелах одні й ті самі параметри гуляють у кількох редакціях. Нижче — зведення найбільш повторюваних цифр і місця, де вони розходяться.

Параметр	Базовий «Онікс» (П-800 / 3М55)	«Онікс-М»	«Яхонт» (експорт)
Довжина (корабельна / з ТПК)	близько 8–8,9 м	близько 8,6–8,9 м	така сама схема
Діаметр	0,67–0,7 м	0,67–0,7 м	0,67–0,7 м
Стартова маса	близько 3000 кг (з контейнером ~3900 кг)	~3000 кг	~3000 кг
Бойова частина	напівбронебійна ~250–300 кг; заявлена можливість спецБЧ	~300 кг	~200 кг
Швидкість на висоті	близько 2,6 Маха (~3180 км/год, 884 м/с)	порівнянна або трохи вища за заявами	~2,5–2,6 Маха
Швидкість біля поверхні	близько 2 Маха (~2450 км/год)	близько 2 Маха	близько 2 Маха
Дальність	120 км (низько) / до 300–600 км (комбінована)	заявлено до 800 км	120–300 км (обмеження режиму MTCR)
Висота маршу / фінішу	до 14 км / 10–15 м	аналогічно	аналогічно
Наведення	ІНС + активно-пасивна РЛГСН	покращений захист від РЕБ	базова ГСН

Дані зведені за відкритими військовими довідниками та енциклопедичними статтями; дальність «Онікс-М» залишається заявленою виробником і не підтверджена незалежними вимірюваннями в бойових умовах.

Найбільше плутанини саме з дальністю. Консервативні західні оцінки (зокрема CSIS Missile Threat) довго ставили базовій ракеті близько 300 км на комбінованій траєкторії. Російські й частина українських матеріалів дають внутрішній «Онікс» до 600 км, модернізований «Онікс-М» — до 800 км. Для ударів із Криму по Одесі, Чорноморську чи Миколаєву вистачає навіть «короткої» цифри: пряма відстань Севастополь–Одеса близько 300 км, від Тарханкута ще менше.

Орієнтовна експортна ціна — близько 1,25 млн доларів за ракету. Це дорожче за більшість крилатих «Калібрів» у перерахунку на кілограм бойової частини, якщо бити не по кораблю, а по складу чи причалу.

Онікс, Яхонт, BrahMos: одна сім’я, різні обмеження

«Яхонт» — не окрема ракета, а експортний варіант з урізаною дальністю. Обмеження потрібне, щоб формально вписатися в режим контролю ракетних технологій: 300 км на високій траєкторії, 120 км на малій. Бойова частина легша. Саме «Яхонт» і став основою для індійсько-російського BrahMos.

BrahMos — найуспішніший «родич». Спільне підприємство BrahMos Aerospace працює з 1998 року. Індійська ракета важча за темпом модернізації: є корабельні, берегові, повітряні варіанти, заявлена швидкість ближче до 2,8–3 Маха, дальність у пізніших версіях уже виходить за початкові 290–300 км. Для розуміння місця «Онікса» в лінійці варто порівнювати не зі слоганами, а з сусідами по арсеналу.

Ракета	Тип польоту	Швидкість	Типова дальність	Роль проти України
П-800 «Онікс»	надзвукова крилата	~2–2,6 Маха	120–600 км (800 км — заява для «-М»)	удари з Криму по півдню
3М14 «Калібр»	дозвукова крилата	~0,8 Маха	до 1500+ км у внутрішній версії	масовані удари вглиб країни
3М22 «Циркон»	заявлений гіперзвук / квазібалістика	заяви до ~8–9 Маха	заяви 400–1000 км	рідкісні комбіновані удари
BrahMos	надзвукова крилата	~2,8–3 Маха	від ~290 км і вище в нових версіях	не застосовується

Порівняння за відкритими ТТХ; цифри «Циркона» залишаються найбільш спірними.

«Циркон» дорожчий і дефіцитніший. «Калібр» летить далі й дешевше насичує залп. «Онікс» займає нішу «швидко і низько з близької дистанції». Саме тому його не зняли з виробництва навіть після появи новіших виробів: для Чорного моря й мобільного «Бастіону» він досі зручний.

Чому протикорабельну ракету б’ють по суші

З квітня–травня 2022 року пуски йдуть переважно з мобільного берегового комплексу «Бастіон-П». Типовий дивізіон: чотири самохідні пускові К-340П на шасі МЗКТ-7930 (по дві ракети), чотири транспортно-заряджальні машини, машини бойового управління і забезпечення. Боєкомплект дивізіону — до 24 ракет. Час переходу з похідного положення в бойове — менше п’яти хвилин. Після залпу установка змінює позицію.

Це пояснює і тактику, і вразливість. Комплекс можна заховати серед доріг Криму, але вікно на пусковій позиції коротке. Українські підрозділи неодноразово полювали саме на пускові, а не лише на ракети в польоті: у 2026 році з’являлися підтверджені удари по «Бастіонах», у тому числі по установках, які носії описували як носії «Цирконів».

За відкритими підрахунками на літо 2026 року, від початку повномасштабного вторгнення випущено орієнтовно 130–150 ракет «Онікс». Пік припав на 2022-й (близько 71 пуску) і літо 2023-го. У 2024-му фіксували різкий спад, у 2025–2026-му — знову поодинокі й невеликі групи пусків у комбінованих ударах разом із «Іскандерами», крилатими ракетами і «Шахедами».

Жоден із цих пусків не був класичним боєм «ракета проти корабля». Цілями ставали аеропорт Одеси, Арциз, Очаків, Миколаїв, портова інфраструктура, зернова логістика. Для протикорабельної головки велика будівля чи причал — «контрастна» ціль з відомими координатами. Точність при цьому нижча, ніж у рекламних 1,5 м: частина ракет ухилялася через РЕБ або била поруч із заявленим об’єктом.

У реальних кейсах часто видно іншу логіку витрати: дорогу надзвукову ПКР використовують як «пробійник» проти об’єктів, які важко прикрити повноцінним ешелоном ППО, або як елемент насичення, коли одночасно летять дрони й інші ракети. Це не оптимально економічно, але працює, поки є запас і пускові в Криму.

Чи можна збити Онікс і що для цього потрібно

Коротко: збити можна, але не будь-яким комплексом і не в будь-якій точці траєкторії.

Комплекси малої дальності з коротким часом реакції проти низького надзвуку майже безсилі, якщо ракета вже вийшла з-за радіогоризонту. Ефективніші системи, розраховані на балістичні й високошвидкісні цілі, насамперед Patriot (особливо PAC-3 MSE) і, за окремими оцінками, окремі режими SAMP/T. Проблема не в «магічній невразливості» ракети, а в географії: південь довго мав рідшу щільність таких батарей, ніж Київ.

До серпня 2024 року в одному з відкритих підрахунків фігурувала дуже низька частка перехоплень — близько 12 із 211, тобто менше 6%. Пізніше картина змінювалась разом із появою додаткових засобів і зміною тактики ударів. У серпні 2026-го Повітряні сили окремо звітували про знищення п’яти протикорабельних ракет «Онікс» за місяць — нагадування, що статистика залежить від того, чи була батарея в потрібному секторі, а не від абстрактної «невразливості».

Другий контур — радіоелектронна боротьба. ГСН «Онікса» стійкіша за головки старих ПКР, але не абсолютна. Зрив захоплення або уведення з курсу фіксували неодноразово, особливо коли ракета вже перенацілена на наземний об’єкт і працює по радіоконтрасту, а не по рухомому кораблю в чистому морі.

Третій контур надійніший за всі перехоплення: знищити пускову до старту. Мобільність «Бастіона» це ускладнює, проте не робить комплекс недосяжним. Розвідка, дрони, далекобійні крилаті ракети й точкові операції в Криму у 2025–2026 роках якраз і б’ють у це вузьке місце — п’ятихвилинне вікно готовності.

Поширені помилки в описах ракети

Перша: «Онікс — гіперзвукова ракета». Ні. Гіперзвук починається від 5 Маха. «Онікс» залишається надзвуковим. Плутанина виникає через сусідство з «Цирконом» і через те, що обидві можуть йти з «Бастіону».

Друга: «дальність завжди 800 км». Цифра стосується заявленої модернізації «Онікс-М». Базова ракета й експортний «Яхонт» коротші. Для півдня України різниця часто неважлива, для оцінки загрози Києву чи центру країни — важлива.

Третя: «її неможливо збити». Неможливо вчасно побачити дешевим радаром на березі — так. Неможливо в принципі — ні. Обмеження ставить час реакції й наявність правильного перехоплювача, а не фізика польоту.

Четверта: «кожна ракета несе ядерну бойову частину». У ТТХ внутрішня версія має опцію спецБЧ, як багато важких радянських ПКР. У війні проти України застосовують звичайну напівбронебійну осколково-фугасну частину масою близько 200–300 кг.

П’ята: «плазмове поле ховає ракету від усіх радарів». Нагрів і іонізація на 2,6 Маха існують, але це не стелс-технологія п’ятого покоління. Маршова ділянка на 10–14 км якраз і є моментом, коли сучасна РЛС великої дальності має шанс захопити ціль — якщо батарея стоїть не надто далеко від траси.

Що змінилось до 2026 року

Виробництво не зупинили. Оцінки темпу різняться: від приблизно 5 ракет на місяць у ранніх оцінках ГУР до 5–10 у пізніших матеріалах. Запас на складах оцінюють у сотні одиниць; точна цифра закрита. Це менше, ніж потрібно для щоденного «килима», тому «Онікс» залишається штучним боєприпасом, а не витратним матеріалом на кшталт «Шахеда».

Модернізація ГСН у 2020-х була спрямована саме на наземні цілі й стійкість до РЕБ. Для виробника це логічно: протикорабельний ринок вузький, а берегові удари з Криму стали основним сценарієм. Водночас Defence Express і низка українських аналітиків обережно ставляться до серійності повноцінного «Онікс-М» на 800 км: заява є, масових доказів уламків із новими вузлами — мало.

На морі носіями лишаються фрегати проєкту 22350, корвети 21631 і 22800, підводні човни «Ясень». У вересні 2026-го Північний флот знову звітував про навчальний пуск із фрегата «Адмірал Горшков» на дальність понад 300 км по полігону. Це нагадує: ракета не «зависла» лише на кримському театрі.

Суміжний ризик, який рідко розкривають у коротких новинах, — поєднання. Один «Онікс» із Криму в парі з десятками дронів і парою балістичних ракет змушує ППО обирати, що збивати першим. Швидкісна низька ціль у такому пакеті небезпечніша, ніж та сама ракета поодинці.

Ключові інсайти. «Онікс» небезпечний не тому, що «не збивається ніколи», а тому, що стискає час реакції до пів хвилини на кінцевій ділянці й стартує з мобільної установки, яку важко зловити на позиції. Цифри дальності в статтях часто змішують три різні вироби — внутрішній «Онікс», «Онікс-М» і «Яхонт». Проти України ракету застосовують не за первісним морським призначенням, а як швидкий ударний засіб по півдню; економічно це накладно, тактично — досі працює, поки стоять «Бастіони». Найстійкіша відповідь — не один тип перехоплювача, а зв’язка: радар з великим горизонтом, Patriot-клас на півдні, РЕБ і полювання на пускові до старту.