Станом на середину 2026 року Сили оборони України мають змішаний парк основних бойових танків чисельністю близько 1000–1100 машин. Основу складають модернізовані радянські Т-64, Т-72 і Т-80, доповнені західними Leopard 1/2, Abrams, Challenger 2, а також трофейними російськими зразками.

Цей парк постійно оновлюється за рахунок постачань партнерів, відновлення зі складів і захопленої техніки. Танки залишаються важливим інструментом для підтримки піхоти, проривів і оборони, хоча їхня роль змінилася під впливом дронів і мінних полів.

Точні цифри коливаються через бойові втрати, ремонт і нові партії, проте відкриті аналітичні оцінки дають чітке уявлення про структуру флоту.

Радянська спадщина: Т-64, Т-72 і Т-80 як основа парку

Найбільшу частку танкового парку ЗСУ досі формують машини радянського походження, які пройшли глибоку модернізацію на українських підприємствах. Т-64 залишається символом харківської школи танкобудування. У строю перебуває близько 200 машин модифікацій Т-64БВ і Т-64БМ «Булат». Ці танки отримали динамічний захист «Ніж» або «Дуплет», нові прицільні комплекси, покращені двигуни та засоби зв’язку. Екіпажі відзначають хорошу рухливість і відносно низький силует, що допомагає в умовах щільного вогню.

Т-72 — наймасовіший тип. Оцінки фіксують близько 520 одиниць різних версій: Т-72АМТ, Т-72АВ, Т-72Б1, Т-72Б3, Т-72М1, Т-72М1R та інші. Значна частина надійшла від партнерів (Польща, Чехія, Нідерланди) після капітального ремонту. Українські спеціалісти додають додатковий захист від кумулятивних боєприпасів, покращують приціли і встановлюють решітчасті екрани проти FPV-дронів. Машина проста в обслуговуванні і має широку номенклатуру запасних частин, що критично важливо в умовах тривалої війни.

Т-80 представлений приблизно 80 одиницями. Це переважно Т-80БВ, Т-80БВМ, Т-80У та Т-80УК, включно із захопленими російськими зразками. Газотурбінний двигун забезпечує високу питому потужність і швидкий розгін, хоча витрачає більше пального. Багато машин отримали додатковий захист і модернізовані системи управління вогнем. Частина з них служить у десантно-штурмових і механізованих бригадах.

Окремо варто згадати невелику кількість Т-84 «Оплот» — близько 5 машин. Це найсучасніший український танк із потужним захистом і прицільним комплексом. Через обмежене серійне виробництво він не став масовим, проте використовується як елітна техніка.

Західні танки: Leopard, Abrams і Challenger

Постачання від країн НАТО суттєво розширили можливості ЗСУ. Leopard 1A5/1A5BE — найчисленніший західний тип (близько 100–103 машин у строю з урахуванням втрат). Ці танки легші за сучасні аналоги, мають хорошу рухливість і 105-мм гармату. Їх активно застосовують для вогневої підтримки, а частина проходить додаткову модернізацію з установкою нових башт і систем.

Сімейство Leopard 2 представлено приблизно 60 одиницями (Leopard 2A4, 2A6 та шведські Strv 122). 2A4 має класичну 120-мм гладкоствольну гармату і надійну броню, проте потребує додаткового захисту від сучасних засобів ураження. 2A6 вирізняється покращеною гарматою L55 і кращою електронікою. Втрати серед цих машин помітні, але екіпажі високо оцінюють точність стрільби і комфорт роботи.

Американські M1A1 Abrams (варіанти SA-UKR і AIM) налічують близько 20–57 машин залежно від етапу обліку (з урахуванням партії з Австралії). Їхня сильна сторона — потужний захист і висока живучість екіпажу. Машини отримали решітчасті екрани і додаткові модулі. Британські Challenger 2 (близько 12–13 одиниць) відзначаються міцною бронею і точним озброєнням, проте обмежена кількість боєприпасів і запасних частин стримує їхнє масове застосування.

Додатково в парку є польські PT-91 Twardy (близько 26), хорватські M-84A4 (близько 30) і словенські M-55S (близько 26). Ці машини добре інтегровані завдяки схожості з Т-72.

Трофейна техніка і її місце в ЗСУ

Захоплені російські танки стали помітним поповненням. Серед них — Т-72 різних модифікацій, Т-80БВМ, а також певна кількість Т-90А і Т-90М. Точна цифра трофейних Т-90 не публікується, проте відомі випадки введення їх у стрій після ремонту. Ці машини використовують як для вивчення противника, так і безпосередньо в бою після заміни систем ідентифікації.

Трофейна техніка вимагає ретельної перевірки і адаптації під українські стандарти обслуговування. Деякі зразки отримують додатковий захист і українські засоби зв’язку.

Порівняльна таблиця основних типів

Нижче наведено узагальнені дані щодо ключових параметрів і приблизної чисельності станом на 2026 рік (цифри орієнтовні і змінюються).

Тип танка	Орієнтовна кількість	Гармата	Особливості
Т-72 (різні)	~520	125 мм	Найпоширеніший, легко ремонтується
Т-64БВ/БМ	~200	125 мм	Низький силует, українська модернізація
Leopard 1A5	~100–103	105 мм	Мобільний, для підтримки
Т-80 (різні)	~80	125 мм	Висока потужність, газотурбінний двигун
Leopard 2 (A4/A6/Strv 122)	~60	120 мм	Точність і захист
M1A1 Abrams	~22–57	120 мм	Висока живучість екіпажу
Challenger 2	~12–13	120 мм	Міцна броня
Інші (PT-91, M-84, T-55, T-84)	~90	різні	Допоміжні ролі

Дані базуються на відкритих оцінках аналітичних ресурсів (зокрема globalmilitary.net та defence24.com) і можуть відрізнятися залежно від моменту підрахунку через поточні бойові дії.

Модернізація та захист від сучасних загроз

Головний виклик 2025–2026 років — масове застосування FPV-дронів і мін. Українські майстерні встановлюють решітчасті екрани («мангали»), додаткові модулі динамічного захисту, засоби радіоелектронної боротьби та системи попередження про лазерне опромінення. На багатьох Т-64 і Т-72 з’явилися імпровізовані та заводські комплекти захисту даху башти. Західні танки також отримують подібні доопрацювання вже на території України.

Логістика залишається складним питанням. Для радянських машин запасні частини виробляють або відновлюють локально. Для західних критично важливі поставки комплектуючих і боєприпасів від партнерів. Екіпажі проходять додаткову підготовку з урахуванням особливостей кожної платформи.

Роль танків на полі бою 2026 року

Танки більше не діють самостійними масами. Їх застосовують невеликими групами у взаємодії з піхотою, артилерією, дронами-розвідниками і засобами РЕБ. Основні завдання — вогнева підтримка штурмових дій, ураження укріплень, прикриття флангів і контратаки. Досвід показує, що добре підготовлений екіпаж і якісна розвідка значно підвищують ефективність навіть відносно старих машин.

Аналітики відзначають, що повністю відмовлятися від танків передчасно. Вони залишаються найбільш захищеним засобом доставки вогню прямою наводкою. Водночас без прикриття від повітряних загроз і мінної розвідки будь-який танк стає вразливим. Саме тому акцент зміщується на комбіновані тактики і постійне вдосконалення захисту.

Парк ЗСУ продовжує еволюціонувати. Нові партії західної техніки, відновлення трофеїв і локальні модернізації дозволяють підтримувати боєздатність. У найближчі місяці очікується подальше надходження Abrams з Австралії та можливі додаткові поставки Leopard. Це забезпечує гнучкість і можливість адаптувати структуру бригад під конкретні оперативні завдання.