Концепція міжзоряного двигуна на основі прискорення частинок була ідеєю інженера NASA, Девіда Бернса (David Burns). Величезний 200 м апарат може розігнати космічний корабель майже до швидкості світла. Інженер з Космічного центра Маршала NASA (Marshall Space Flight Center) запропонував альтернативу сучасному ракетному двигуну, що спалює паливо. Через спіралевидні форми винахідник назвав його «гвинтовим двигуном». І розповів про свою ідею Космічному агентству.

«Цей космічний двигун можна використовувати для того, щоб тривалий час утримувати супутники на орбіті без дозаправки. Він може відправляти космічні кораблі на міжзоряні відстані на швидкості близької до швидкості світла».

Девід Бернс, інженер NASA

Конструкція двигуна розвиває простий експеримент, який ілюструє роботу третього закона Ньютона – кожній дії завжди є рівна і протилежна протидія. Вантаж, що рухається уздовж прямого стрижня всередині контейнера, змусить ящик переміщатися вперед і назад по вільній від тертя поверхні. Інша справа, якщо замість вантажу використовувати прискорювач частинок, який рухається по спіралі. При русі вперед його маса наростає, і падає, коли він йде назад. Таким чином, коли іонне кільце, що обертається, потрапляє в передню стінку ящика, відбувається рух вперед. Бернс вважає, що якщо гвинтовому двигуну дати достатньо часу і енергії, він зможе досягти, за допомогою прискорювача частинок, потенційно релятивістських швидкостей.

Такий двигун буде працювати тільки в середовищі, повністю позбавленого тертя, тобто в космосі. На Землі ж буде потрібно близько 125 МВт, щоб отримати хоча б один ньютон сили. Окрім цього, двигун буде величезним – приблизно 200 м в довжину і 12 м у діаметрі. Для порівняння – Міжнародна космічна станція в довжину близько 100 м. Бернс вважає, що такі розміри не є проблемою для космосу. Правда, є певні деталі. Такий двигун може виявитися надзвичайно неефективним і, швидше за все, буде порушувати закони збереження імпульсу. Однак, Бернс буде пробувати це все реалізувати.