П’ять ризиків. Податкова ініціатива для ІТ: що непокоїть індустрію

  • 4 февраля, 11:11
  • 3737
  • 0

На початку січня заступник міністра цифрової трансформації з питань розвитку IT Олександр Борняков поділився ідеєю Міністерства стосовно реформування оподаткування ІТ індустрії.

Головний мотив ініціативи — переведення всіх співробітників на трудові відносини. При цьому, скасовуються ПДФО для співробітників та податок на прибуток компанії, на противагу цьому вводиться податок з виручки (3−7% — з поступовим підвищенням впродовж 5 років), 1,5% військового збору та 22% ЄСВ, що має сплачуватись з двох мінімальних зарплат. Всі податки сплачуватиме компанія — тобто виконуватиме роль податкового агенту для своїх працівників.

На перший погляд, ідея виглядає цікавою. Адже така модель може задовільнити ту частину ІТ бізнесу, який через певні корпоративні правила чи обмеження не має можливості працювати в рамках контрактних відносин.

Разом з тим, опрацювавши ініціативу детально, ІТ Комітет Європейської Бізнес Асоціації виявив ряд критичних загроз для ІТ індустрії. Крім того, проєкт Закону «Про працю», що був нещодавно оприлюднений для обговорення, не враховує специфіку мобільної та креативної ІТ індустрії.

Так, ІТ Комітет визначив п’ять основних ризиків ініціативи:

1. Ризики по BEPS. З одного боку, спеціальні режими оподаткування, в даному випадку, для ІТ (про що йдеться в пропозиції Мінцифри) не повинні створювати прецеденту для визнання України низькоподатковою юрисдикцією. З іншого, в національному законодавстві держав — членів ЄС дійсно може бути присутня норма щодо обмеження витрат чи збільшення доходу в податковому обліку за результатами операцій з резидентами низькоподаткових юрисдикцій.

Водночас, як Україна, так і окремі держави — члени ЄС мають право самостійно встановлювати критерії визнання юрисдикції низькоподатковою і, як наслідок, самостійно визначати перелік низькоподаткових юрисдикцій (країн). Тож запроваджуючи модель оподаткування (в даному випадку, запропоновану Мінцифрою), доцільно аналізувати законодавство конкретної юрисдикції (країни ЄС) на предмет того, чи впровадження такої моделі створюватиме ризики для визнання України низькоподатковою юрисдикцією.

2. Гнучкість контрактної форми. Основою успіху та сталого розвитку ІТ індустрії стала якраз-таки історично сформована контрактна форма ФОП — Юридична особа. І справа не у відсотках податку: фахівці ІТ — представники креативної економіки, що можуть бути залучені на декількох проєктах одночасно, не мають обов’язкового фіксованого часу перебування на робочому місці та можуть працювати на кількох замовників одночасно. Трудові відносини позбавлять цієї високої мобільності, що негативно відобразиться на загальному стані українського ІТ.

3. Самосвідомість сплати податків. Ідея того, що компанія повністю стає податковим агентом для співробітника ставить під сумнів головну тезу сучасної економіки — основою розвитку країни є платники податку. Для формування правильного майндсету населення варто розділяти податки компанії та податки фізичних осіб/працівників.

4. Питання освіти. Компанії власноруч інвестують в Україні в систему освіти. Суми різняться — від десятків тисяч до декількох мільйонів доларів щорічно. Беручи до уваги податкову ініціативу Мінцифри, компанії також мусять сплачувати податок з цих грошей, що не відповідає ідеї соціальної відповідальності.

5. Некомплексний підхід. Ініціатива стосується лише компаній — експортерів послуг. Постає питання — а що робити для продуктових компаній? Тим, хто працює на внутрішньому ринку?

Окремо хочеться звернути увагу на проєкт закону «Про працю», що мав би стати основою, в тому числі, для працевлаштування ІТ-спеціалістів. Якщо порівнювати з попереднім, радянським КзПП, оновлений варіант, безумовно, є більш сучасним. Водночас, чіткого та зручного механізму, який би зміг повністю замінити контрактну взаємодію ФОП-ів та юридичних осіб, завдяки якому ІТ індустрія й стала досить розвинена в Україні - наразі законопроект «Про працю» не передбачає.

Більше того, встановлюються жорсткі критерії, які лише підсилюють ризик перекваліфікації контрактних відносин у трудові. Так, навіть враховуючи те, що в пропозиції Мінцифри вказано збереження співпраці з ФОП 3 групи, де-факто відносини можуть бути легко перекваліфіковані у трудові за висновками посадових осіб контролюючих органів.

Ще однією критичною нормою є 22 стаття. Відповідно до неї кількість трудових договорів з нефіксованим робочим часом у одного роботодавця не може перевищувати 1/10 загальної кількості трудових договорів. Водночас, специфіка креативної ІТ індустрії якраз і полягає в переважній більшості нефіксованого робочого часу (вночі, один раз на тиждень, дистанційно тощо). І це лише вершина айсбергу, яка значно ускладнює існування та розвиток індустрії при використанні трудового законодавства, навіть оновленого.

Підсумовуючи, хочеться зазначити, що ініціатива Мінцифри є доволі цікавою, але, на думку ІТ Комітету Асоціації, може бути можливим доповнення основних контрактних відносин, на зразок тих, що були запропоновані урядом у вересні 2019 року.

До прикладу, можливим варіантом може бути залишити за основу ідею з ФОП 5 (5% єдиний податок + 1% збільшення щорічно до загальних 10%, 1,5% військовий збір, 22% ЄСВ з мінімальної зарплати) та додати до неї ініціативу Мінцифри для дійсно штатних працівників. На думку ІТ спільноти, дане рішення допоможе зберегти баланс: з одного боку — індустрія сплачуватиме більше податків, з іншого боку, особлива контрактна модель ФОП — Юридична особа залишиться, що дозволить індустрії й надалі розвиватись.

Тож бізнес закликає максимально зважено та всеохоплююче підходити до вирішення ситуації, а сам процес прийняття рішення зробити максимально прозорим та відкритим на усіх етапах, залучаючи експертів з бізнесу, асоціацій та кластерів. Успішні зміни породжуються в діалозі - внаслідок співпраці бізнесу та Уряду, тож, сподіваємось, прийняття таких важливих рішень для ІТ індустрії також не стане виключенням.

Джерело: nv.ua


0 комментариев
Сортировка:
Добавить комментарий