В цій частині ми продовжимо досліджувати питання цінностей та зосередимося на впливі, що вони справляють на ІТ-галузь та економіку в цілому. Висновок з попереднього допису полягає у важливості формування бізнес-середовища на принципах різноманітності та інклюзивності. Але чи цього достатньо?

Принцип вільного доступу до інформації

Справа не лише в монополізації влади та ринку певними групами людей або корпораціями. Причина у шкоді, яку можуть нанести крайності будь-якого роду. Сучасний Інтернет, що базується на таких технологіях, як HTTP, URL і HTML народився у стінах Європейського центру ядерних досліджень. Ці технології розробив британський вчений Тім Бернерс-Лі у кінці 80-х та на початку 90-х. Це були романтичні часи, коли здавалося, що свобода та ринкова економіка остаточно перемогли й безповоротно змінили світ.

Принцип вільного доступу до інформації на той час вважався беззаперечним та закладався на рівні прикладних протоколів мережі. Домінантною була думка, що в Інтернеті немає кордонів і не може бути якимось чином обмеженим чи закритим. Справа не лише в тому, наскільки це було наївно, але й у наслідках, які ми пожинаємо дотепер.

Ще більшої шкоди завдає бізнес-модель цих корпорацій, що сформована культурою вільного доступу до інформації. Компанії типу Google чи Facebook надають безплатний доступ до власних цифрових платформ. Кожного дня мільярди людей користуються пошуковою системою Google, відеохостингом YouTube чи соціальними мережами від Facebook та інших компаній.

Основною задачею платформи є максимізація часу, який проводять клієнти у системі, що призводить до катастрофічного падіння якості контенту. Неважливо наскільки корисною чи навіть правдивою є інформація, головне, щоб користувачі продовжували її споживати у все більших обсягах. Усі ми знаємо до яких негативних соціальних наслідків це уже призвело та ще призведе у майбутньому. Причина не стільки у жадібності уже згаданих мною корпорацій, як у хибних економічних стимулах, які штовхають їх на такі дії.

Але постривайте, ми уже мали вільний Інтернет і це не спрацювало. Останнім часом стало очевидно, що технологія блокчейн та криптовалюти, які на ній побудовані використовуються у нелегальній діяльності не лише кримінальними угрупованнями, а й цілими країнами, які прагнуть обійти санкції або провернути інші незаконні операції.

Апологети таких технологій називають криптовалюти цифровим золотом та сумують за золотим стандартом. Дивно, як люди, що працюють з сучасними технологіями часто мають настільки консервативні чи навіть реакційні погляди. Таке відчуття, що вони у свій час прогуляли заняття з гуманітарних та економічних наук. Але якщо згадати зверхнє ставлення до університетів та вищої освіти серед такого роду людей, усе стає на свої місця.

Ось таке специфічне, я б сказав егоїстичне розуміння свободи слова. Який же вихід з такої ситуації?

Відповідь, на мою думку, криється у знаходженні правильного балансу між приватною ініціативою та державним регулюванням, між свободою слова та відповідальністю за свідоме маніпулювання фактами чи дезінформацію. Знайти цей баланс не просто та однозначних рецептів тут немає, проте, це єдиний шлях у подоланні розбіжностей, що наростають з кожним днем.

Ще одним прикладом таких крайнощів у ІТ сфері є постійні суперечки між прихильниками відкритого та пропрієтарного програмного забезпечення. Проблема не в існуванні двох різних підходів до розробки ПЗ, а в абсолютизації будь-якого з них. Як на мене, такі дискусії часто є занадто абстрактні та відірвані від контексту.

Одним з них є перекіс в сторону приватних інвестицій у бізнес. Венчурний капітал та інші фінансові інструменти сформували сучасну цифрову економіку, а стартапи подарували нам безліч неймовірних технологій і продуктів, однак в усього є своя межа.

Уже багато десятиліть людство намагається розв’язати проблему термоядерної енергії, штучного інтелекту, квантових комп’ютерів та, за великим рахунком, так і не здійснило революції у цих сферах. Можливо ці технології є настільки складними й вимагають так багато ресурсів, людських та матеріальних, що жодна корпорація у світі не здатна на це. Якими б багатими вони не були, інколи тільки держава може мобілізувати економіку на вирішення дійсно масштабних завдань, як у свій час це було з розробкою ядерної бомби чи польотом людини на Місяць.

Така ситуація складається під час екзистенційних викликів у вигляді війни або серйозного геополітичного протистояння, однак зростальний ізоляціонізм в США, ослаблені державні інститути та занадто великий вплив корпорацій можуть стати цьому на заваді.

Далі буде…