Автор: Роман Павлюк, віцепрезидент з технологій Intellias

Світовий банк прогнозує, що до 2050 року чимало професій буде автоматизовано. Наприклад, роботи зможуть здійснювати рейси замість водіїв вантажівок та навіть слідкувати за дозуванням препаратів замість медсестер. Яким же буде наше цифрове майбутнє та які переваги й загрози воно в собі несе?

 Роман Павлюк, віцепрезидент з технологій Intellias

Здавалося б, цифровий світ — це справжня Мекка для програмістів. Адже їхні послуги стають майже першочерговими для людства, чи не так? Виявляється, все дещо складніше. Наразі ІТ ринок світиться білим від перегріву. Не тільки в Україні, але й у всьому світі попит на ІТ послуги зростає шаленими темпами. Але нестача ІТ спеціалістів починає гальмувати розвиток індустрії. Саме тому наразі формується нова концепція — citizen development. Вона передбачає, що нетехнічні спеціалісти зможуть створювати застосунки та програми за допомогою low-code / no-code платформ.

Такі платформи, як от Microsoft Dynamics чи Salesforce Lightning Platform, пропонують малювати сценарії з кубиків та стрілочок, як раніше ми малювали діаграми в PowerPoint. Завдяки їхній простоті та доступності, платформами можуть користуватися люди без технічної освіти. Так, у майбутньому ми можемо зустріти, скажімо, бухгалтера, який замість 1С працює з Microsoft Dynamics. Лікарі писатимуть нейронку та будуть використовувати машинне навчання, щоб вдосконалити свої диференційні діагнози. А цифровим юристом ми називатимемо не того, хто знається на цифровому праві, а того, хто конструює процеси на цифрових платформах.

Платформи, програмісти та ІТ компанії - що буде з ними?

Поява концепції citizen development ставить багато питань. Наприклад, чи потрібні будуть програмісти, якщо всі навчаться кодити? По-перше, треба розуміти, що можливості платформ не безмежні й створювати складні технологічні рішення на них не вдасться. По-друге, програмісти будуть потрібні хоча б для того, щоб створювати і вдосконалювати самі платформи.

ІТ компанії у цілому теж зазнають змін, і, можливо, сервісні компанії опиняться у більш вигідному становищі. Уявіть собі: ви маєте платформу з різноманітними функціями. Тоді навіщо вам декілька застосунків для індексації документів чи ведення бухгалтерії, які пропонують продуктові компанії? Ви радше захочете віддати на аутсорс роботу з багатофункціональною платформою, яка може включати в себе складну кастомізацію та розробку функціоналу. Ось тут вам і знадобиться сервісна компанія, яка візьме цю роботу на себе. Саме тому природні чинники можуть стимулювати успіх сервісних компаній і програмістів, що знаються на платформах.

Розвиток концепції citizen development, поява no-code платформ та загальне прискорення цифровізації вплине й на освіту. Тому далі я назву три напрямки, на які варто звернути увагу вже сьогодні. По-перше, ми маємо розвивати навичку, що називається root cause analysis. Простіше кажучи, це — пошук пояснень, бінарна наука, дотична до логіки, яка допомагає бачити зв’язки та розуміти процес прийняття рішень.

На мою думку, у майбутньому вона вийде на перший план. Якщо за допомогою платформ, люди зможуть створювати програми, не знаючи коду, математики чи логічного множення, вони принаймні матимуть розуміти логіку зв’язків, щоб створювати сценарії на платформах. По-друге, ми маємо перебудувати саму філософію освіти, готуючи саме цифрових спеціалістів. Такий підхід деколи критикують, мовляв, якщо у цифрового спеціаліста відібрати комп’ютер, він одразу перестане бути спеціалістом. На що я відповідаю: а ви бачите зараз спеціалістів без комп’ютерів? Наразі українська освіта поступово змінюється у кращий бік, але все ще на 80% складається з застарілої радянської програми. В епоху діджиталізації це має змінитися.

По-третє, всередині компаній варто навчати інженерів у гнучких та короткострокових інкубаторах. Адже технології змінюються дуже швидко і вже недоречно будувати важкі довготермінові тренувальні центри. Наприклад, зараз в Intellias ми працюємо над ініціативою «any technology in 90 days», тобто плануємо освоювати практично будь-яку технологію за три місяці.

Темний бік діджиталізації

Нова система освіти, бухгалтери, що пишуть свої застосунки — все це виглядає доволі райдужно. Але у нового цифрового світу є і темний бік. Це — кібервійна. Щоб її розпочати, не потрібно перетинати кордони чи вводити військову техніку — потрібна лише спрямована атака на головні системи країни, яка рознесе вщент економіку, а разом із нею і суверенний статус будь-якої держави. Ми знаємо про можливі страшні наслідки кібератак. Але нам так подобаються переваги цифрового світу, тому ми просто закриваємо очі на небезпеку.

У майбутньому ми маємо знайти стримувальні інструменти впливу. Щось схоже на роль, яку після Другої світової війни виконувала ядерна зброя у різних за ідеологією держав. Сподіваюся, нам не доведеться пережити ще одну глобальну катастрофу, щоб навчитися тримати цифровий світ під контролем.

Прогнози завжди будуються на наявній інформації. Якщо зміняться реалії — зміняться і прогнози. Наразі світ рухається у бік автоматизації цифрових процесів. Популярності набувають no-code платформи, освіта трансформується, щоб встигати за потребами індустрії. Але все може змінитися в одну мить. Ми можемо винайти квантовий комп’ютер, можемо запустити холодний ядерний синтез, можемо знайти інопланетний розум, якщо вже на те пішло. Відомо одне — цифровізація вже почалась і її не спинити. І тільки від нас залежить, як ми скористаємось перевагами, які відкриває для нас цифровий світ.