На початку дев'яностих в мегапопулярному на той час журналі «Огонек» з'явилася реклама досі невідомих для пострадянських людей пристроїв - персональних комп'ютерів.

Це були, як правило, американські комп'ютери IBM, або ж якісь експериментальні спільні підприємства в пострадянському просторі - наприклад, Kompan (СП Західної Німеччини і Академії Наук). Про можливості тих моделей сьогодні смішно згадувати, а от ціна була досить відчутною навіть для сьогоднішнього часу.

Але всього через 10 років IBM і інші A-бренди поступляться іншим виробникам, а комп'ютер з'явиться у кожного десятого українця.

Бум на локальне виробництво

Український ринок ПК починався з поставок зі Штатів. Але місцеві підприємці швидко зметикували, що у нас можна легко забезпечити компонентну збірку з китайських складових.

Фактично рівно з нульових починається локальний бум. З'явилися такі місцеві збирачі як Еверест, ICS (Prime PC), МКС. На A-бренди, такі як HP, в середині двотисячних доводилося не більше 5% ринку. Решта ділили між собою численні локальні виробники.

«Бум на ПК вітчизняного складання припав приблизно на 2002-2003 рік. Забавно, що тоді зі збирачами конкурували самі користувачі - багато збирали комп'ютери з окремих комплектуючих, в прямому сенсі самі. Тенденцію вдалося переламати тільки ближче до 2006 року, коли серійні моделі перемогли «зроби сам», - згадує співзасновник і головний редактор gagadget.com Сергій Мітяєв.

Володимир Громов, менеджер управління товарним асортиментом ELDORADO підтверджує любов українців до кастомних моделей комп'ютерів: «Комп'ютерна техніка - єдиний напрямок, де великим мережам електроніки доводилося дуже серйозно конкурувати за покупця з маленькими магазинами. Адже ми торгували готовими моделями, а дрібний вузькопрофільний роздріб готовий був зібрати вам комп'ютер під замовлення, з будь-яких комплектуючих. Але серійні ПК в підсумку виграли - в першу чергу, за рахунок гарантійного обслуговування ».

У 2003 році американський виробник чіпсетів Intel організовував роуд-шоу, в якому брали участь 12 найбільших компаній-збирачів України. Кожна з них надала комп'ютер в максимальній конфігурації на новітньому процесорі. «Зараз з тих компаній жива хіба що Impression», - зітхає Мітяєв.

Главред gagadget.com згадує також пафосне відкриття заводу зі складання ПК Квазара-Мікро, під який було отримано кредит ЄБРР на $ 8 млн. На той час це було дуже масштабно. Фабрика з виробничою потужністю в 200 000 комп'ютерів в рік займала площу 4 000 кв. м.

Бум споживчого кредитування, що почався з 2004 року, підштовхнув попит українців на комп'ютерну техніку. «До 80% ПК купувалася в кредит», - уточнює Володимир Громов з ELDORADO.

Але не тільки доступні кредитні гроші підштовхували попит на ПК. Одночасно з бумом комп'ютерної збірки Україна переживала «перше велике прискорення» - повільні dial-up модеми замінювали оптіковолоконні мережі. Кількість підключень росла по експоненті: якщо в 2004 році у Укртелекому було трохи більше 200 тисяч інтернет-абонентів, то а 2006-му - вже 613 000. 

У 2007 році, за даними Держстату, Україна подолала позначку в 1 млн інтернет-підключень, а до 2011 таких вже було 3 млн. Зрозуміло, людям потрібні були комп'ютери, щоб виходити в мережу.

Наступ ноутбуків

На початку 2000-х ноутбуки були чимось типу мобільних телефонів на початку 90-х - мало кому доступна розкіш. «Але в 2003 році ціна в роздрібі почала поступово знижуватися, опустившись нижче «психологічного порогу» в 1000 доларів» - розповідає Володимир Громов.

Перший український ноутбук зібрали в «Квазар-Мікро». Максим Агєєв, екс-президент Квазар-Мікро і засновник Де Ново, з гордістю згадує, що це було його дітище. «Ми зробили це чи в 1999, чи то в 2000 році. Ім'я йому я придумав Senator», - сміється Агєєв. До слова, БУ-шний Senator для колекції досі можна купити на OLX за 300-400 грн.

Український ноутбук Senator 

«А вже через 5-7 років ціни на ноутбуки майже зрівнялися з десктопами, що зробило останні неконкурентними. Хоча хороший флагманський ноутбук як і раніше коштує від 1500 доларів », - згадує Сергій Мітяєв.

Ще в 2005 році на ноутбуки припадало лише 8% ринку комп'ютерів. А за підсумком другого півріччя 2008-ого, за даними GfK Ukraine, було продано в штучному співвідношенні 37,6% лептопів із загального числа ПК. У грошах за процентним співвідношенням продажів тоді ноутбуки вже обійшли десктопи - їх частка склала 50,8%.

«З 2006 року попит на лептопи вперше став більше, ніж на десктопи. І з тих пір лептопи тільки все більше відриваються в попиті від настільних ПК», розповідає Володимир Громов, менеджер управління товарним асортиментом ELDORADO. - Всі прагнули до автономності. Тому тоді лептопи вибирали по енергоємності акумулятора і потужності. Запит на тонкість і легкість з'явиться пізніше ».

Криза 2008 року добила левову частку місцевих збирачів. За підсумками 2009-го в Україні було продано в два рази менше комп'ютерів, ніж роком раніше.

Причому ноути зміцнили позицію, а десктопи ослабли. Ще один кілер традиційних ПК, який здобув популярність під час кризи - нетбук, новий супербюджетний формат ноутбука без наворотів, призначений виключно для роботи в мережі. Коштував він тоді $ 300-600. Тобто як хороший мобільник.

«Якогось явного кордону, після якого збірка ПК стала невигідною і всі перейшли на ноутбуки, я не пригадаю, але швидше за все це був 2008 рік. Після кризи ландшафт ринку змінився необоротно », - говорить Сергій Мітяєв.

Українські компанії не раз намагалися підкорити і ринок ноутбуків. Але марно.

«Ноутбук - це нестандартні комплектуючі. Крім того, швидко змінювалися моделі», -розповідає Олександр Кардаков, засновник «Октава Кіберзахіст» і «Інкому», одного з основних гравців на ринку ПК в «кращі часи »(бренд Prime PC).

«Ринок мобільних комплектуючих був на порядок більш вузьким, ніж для звичайних ПК. У цій ніші грали буквально одиниці. Процесори і вінчестери застарівали швидко. А брати їх треба було великими партіями, щоб отримати прийнятну собівартість. Оборотність складів була жахливою» - зазначає Максим Агєєв.

І ще одна біда - контрабандисти. «Вони доставляли ноути в валізах за тиждень. Загалом, економіка місцевого складання звалилася», - говорить Максим Агєєв.

А як зараз?

«А зараз все робиться в Китаї, навіть лейбли наклеюються», - говорить редактор «Комп'ютерного огляду» Тимур Ягофаров.

Але що стосується стаціонарних ПК, то вони не вимерли повністю. Попит на них вимірюється кількома десятками тисяч в рік.

Потужні ігрові машини і десктопи для корпоративного сегмента - до сих пір жива ніша. І на ній є місце локальним збирачам. Наприклад, до цих пір виробляє настільні десктопи Діавест.

«Серед беззмінних лідерів можна назвати тільки лептопи MAC. В іншому ж, потрібно розуміти, що ноутбуки поставляються сьогодні в Україну великими партіями - 10-20 тисяч штук, і мережі просувають ту модель, яка зараз продається», - пояснює Громов.

А нішевий попит на домашні десктопи тепер, за словами Ягофарова, задовольняють, в першу чергу, такі А-бренди - Dell, Asus, HP. 

Джерело: liga.net