Антоніна Захарова — middle-розробниця ІТ-компанії Freshcode. Навчитися програмуванню спеціалістка вирішила в 30, після звільнення з великого промислового підприємства. 

Звільнення з роботи, бажання отримувати більшу зарплату, вигорання, пошук стабільності, прагнення бути причетним до створення чогось нового й цікавого — серед поширених причин зміни професії в дорослому віці. Нині до них додаються й наслідки повномасштабної війни, яку переживають українці, — як от вимушений переїзд чи втрата звичних джерел доходу. Антоніна Захарова здійснила кар’єрний перехід в ІТ іще кілька років тому та розповідає про помилки, яких легко допуститися світчерам.

Помилка №1: Боятися спробувати

Я отримала освіту за спеціальністю «Якість, стандартизація та сертифікація», працювала в менеджменті. Мала непоганий досвід керування командами. Мені дуже пощастило: на першому місці роботи навчати співробітників регулярно приїздили колеги з-за кордону, керівництво створювало умови для вдосконалення, розвитку. 

Потім я влаштувалася на інше підприємство з іншими цінностями. Ситуація в колективі була напружена, що дуже тиснуло морально. Витримала рік. І прийняла рішення: звільнитися й спробувати себе в ІТ. Мій професійний досвід ніхто б не забрав. Якби не вийшло в новій сфері, можна було б знову знайти роботу за спеціальністю. Пройти курси, зрозуміти, що це не твоє й повернутися на звичний шлях, — така опція теж є й про неї не варто забувати. 

Як такого страху не було, бо мала розуміння, як можу спланувати витрати, поки буду отримувати нову освіту. Обрала розробку, а не, наприклад, більш близький до першої професії проджект-менеджмент, бо ще в школі любила інформатику. 

Помилка №2: Не навчатися самостійно

Я розпочала навчання на курсі розробки в комп’ютерній академії. Це здавалося чимось нереальним: займатися тим, що так подобається. Приходила з занять додому (навчання проходило офлайн) і ділилася захватом із близькими, показувала, які нові інструменти освоїла. 

Зараз розумію, що дуже багато залежить від вчителя. Курс тривав 2,5 роки, викладачі кілька разів змінювалися й був дуже великий контраст між ними. Хтось подає інформацію з цікавими прикладами на практиці, а хтось просто дає запланований курсом матеріал. Багато тем потрібно було опрацьовувати самостійно: розбиратися, докопуватися.

Моєю перевагою був час: не всі студенти могли собі дозволити стільки навчатися самостійно. Я ж розбирала складні питання стільки, скільки потрібно. Допоки не зрозумію досконально. 

Помилка №3. Жертвувати собою заради роботи

Ще не завершивши навчання, я почала працювати в невеликій українській компанії, що спеціалізувалася на розробці сайтів на WordPress. Я займалася версткою. Вдавалося добре. Вже за пів року мені запропонували позицію Team Lead. Спочатку не хотіла погоджуватися: думала, не зможу. Але змогла.

В команди було дуже багато проєктів. У якийсь момент я зрозуміла, що працюю по 19 годин на добу, адже треба підтримувати зв’язок із замовниками, частина з яких закордонні, і вдень, і вночі. Повноцінних вихідних теж не мала. Через недосип і перевтому почала хворіти і вже не могла нормально працювати, тож прийняла рішення про звільнення. Після звільнення 7 місяців навіть не підходила до ноутбука. 

Помилка №4. Не вчитися на реальних кейсах

Коли я відпочила й була готова щось робити, то дізналася про перший набір на курс розробки в навчальному центрі ІТ-компанії Freshcode. Верстала сайти я вже добре, але більша частина технологій, щоб стати розробницею, – JS, React, PostgreSQL та ін. – була мені незнайома. Програмування мене цікавило, тож вирішила й надалі розвиватись у цьому напрямі. 

Я прагнула дізнатися щось нове. Інформації було дуже багато, подавалася вона структуровано. Але головне інше: вже з перших занять поринула в атмосферу реальної ІТ-компанії. Вже зараз розумію, що стосунки між студентами й ментором нагадували стосунки між Junior-фахівцем і Team Lead на проєкті. І адекватній взаємодії теж треба було вчитися: коли варто розбиратися самостійно, коли звернутися по допомогу до наставника, коли — обговорити питання в команді. Викладач ставив завдання, схожі на реальні робочі завдання. І виконувати їх вчив так, як виконують розробники в ІТ-компанії.

Такий підхід дуже цінний. Адже інформації у вільному доступі море. А от уже під час навчання опинитися в умовах, максимально наближених до реальних робочих, і отримати підтримку для адаптації до них, — вартує дорого.

На цьому курсі я теж багато часу приділяла самостійному навчанню й практиці. Після фінального проєкту та іспиту мене запросили на роботу у материнську ІТ-компанію Freshcode, де я й працюю вже 4 роки.

Помилка №5. Витрачати час на чужі фантазії

Адаптуватися до роботи після курсу було доволі просто: реальність виявилася схожою на створені під час навчання умови. За час у компанії долучилася до реалізації 7 — 8 проєктів для іноземних замовників. Розробка — це справді моє. Люблю розбиратися з кодом, заглиблюватися в робочий процес. Нині я працюю над проєктом у сфері доставки вантажів. 

Доволі часто мене питають знайомі: як почати кар’єру в ІТ їх дочці, внучці, сину, іншому родичу? Мені здається, що обирати професію тільки через її популярність або високу зарплату неправильно. Так, я не прихильниця того, що на роботі треба лише отримувати задоволення. Бо де тоді розвиток? Виклики й складнощі — це нормально. Якщо людина цікавиться ІТ і прагне розвиватися в цьому напрямі, найбільш логічно одразу отримувати освіту в ІТ-компанії, щоб практикуватися на реальних кейсах. Але обирати індустрію, коли немає інтересу, не приймати рішення самостійно й витрачати час на чужі фантазії — це найстрашніша помилка, яку можна зробити.