Чи не задавалися ви питанням: «Коли нас усіх завоюють машини?». Джеймсу Кемерону у фільмі про Термінатора вдалося створити на екрані образ апокаліпсиса, який й досі хвилює людей та здається реалістичним.
Проблема лише в тому, що ідеї Кемерона, як і серіалу «Світ дикого заходу», з реальністю не мають нічого спільного. Кожного разу доводиться розчаровувати аудиторію наступною відповіддю: роботи нас не завоюють ще дуже довго. Ми навіть близько не підійшли до розуміння того, як будувати багатозадачні автономні системи, котрі могли б самостійно формувати собі завдання, а потім їх вирішувати.
Проте, існує немало інших фільмів, «фантастичні» ідеї з яких стали реальністю. Як говориться, майбутнє вже настало, але ми цього не помітили. Ось лише декілька прикладів таких кінострічок.
«Привид в обладунках» (1995 р.)
Повнометражний анімаційний фільм, події якого відбуваються в антиутопічному майбутньому (2029 рік). Завдяки поширенню комп’ютерних мереж та кібертехнологій, практично всі люди вживили собі нейронні імпланти. Але це призвело до нової небезпеки для людства: стало можливим «хакнути мозок» та інші біологічні злочини.
Головна героїня – це кіборг-поліцейський, яка бореться з хакерами, що зламують кібер мозок людей. В ході розслідування вона ставить собі питання, чи може техніка стати другою природою, що робить людину людиною в епоху кіборгів і чи можна створити нову форму життя, використовуючи штучний інтелект.
Кібер мозок людей хакери поки що не зламують (але і до 2029 залишилося ще 9 років), але питання цифрової безпеки обговорюються усюди, а у світі існує немало компаній та лабораторій, що працюють над створенням нейроінтерфейсів.
Мабуть, найвідоміший приклад використання неінвазивного нейроінтерфейса – це екзоскелет, керуючи яким паралізований чоловік зробив перший удар по м’ячу на відкритті Чемпіонаті світу по футболу в Бразилії.
«Тринадцятий поверх» (Німеччина/США, 1999 р.)
Команда вчених створює надреалістичну симуляцію Лос-Анджелеса 1937 року. Симуляція розгорнута на величезному суперкомп’ютері та може використовуватися як атракціон. Людина може підключатися та провести час в Лос-Анджелесі тридцятих років. Проблеми розпочинаються, коли керівник проєкту раптово зникає, а жителі симуляції розуміють, що живуть у ній.
По-перше, комп’ютерні ігри та віртуальна реальність – величезний ринок, котрий зростає на 33% щорічно та, за прогнозами Marketswatch, досягне $43 млрд всього через чотири роки.
Та якщо всього кілька років тому VR та AR використовувались в основному в індустрії розваг, то останнім часом такі рішення використовуються в бізнесі – зокрема, в металургії, будівництві, телекомі та нафтогазовій галузі.
З’явився цілий клас ігор з «відкритим всесвітом». У таких іграх нема обмеженого сюжету чи «кінця карти», котрий саме показаний у фільмі «Тринадцятий поверх», проте є закони ігрової «фізики», по яких конструюється безліч нових світів.
По-друге, на початку нульових, філософ Нік Бостром (Niklas Boström) опублікував статтю «Доказ симуляції». У ній він показує, що вірогідність того, що ми живемо в симуляції, вище ймовірності того, що цей всесвіт не обчислюється на «внутрішньому» супер комп’ютері.
«Особлива точка зору» (2002 р.)
Трилер з елементами антиутопії. Сюжет фільму відбувається у 2054 році. У фільмі зображена система «попереднього правосуддя» (Pre-crime), де злочини передбачають три провидці, а поліція запобігає їм, зарання знешкоджуючи потенційних злочинців.
З однієї сторони, вже зараз існує безліч технологій, що дозволяють передбачувати ті чи інші події, потенційно негативні для бізнесу чи для суспільства. Наприклад, оптимізувати роботу юриста, спростити документообіг, знизити ризики, перевірити надійність контрагенту чи провести автоматичний аналіз договору за допомогою технологій обробки природної мови.
До прикладу, деякі банки за допомогою технологій порівняння у 5 разів швидше перевіряють документи. Такі рішення захищають бізнес та клієнтів від фінансових та репутаційних ризиків. З іншої сторони, система соціального рейтингу в Китаї впевнено рухається в бік «попереднього правосуддя».
Де знаходиться та межа між швидкістю, зручністю, безпекою використання технологій та самою структурою загальносуспільних відносин? Здоровий глузд у відповіді на це питання — важливий елемент суспільного договору.
«Людина, яка все змінила» (США, 2011 р.)
Біографічна спортивна драма про тренера, який хоче створити конкурентоспроможну бейсбольну команду при обмежених фінансових ресурсах. Економіст з Єльського університету пропонує тренеру новаторську схему розрахунку корисності гравців виходячи з їх особистої статистики. Команда отримує 20 перемог поспіль, встановивши рекорд американської ліги.
Існує цікава, але дуже важлива думка. Приклади від інтернет-торгівлі до бейсболу (фільм заснований на реальних подіях) показують, що правильно зібрані дані в парі з правильним алгоритмом для їх аналізу незмінно змінюють ту чи іншу сферу діяльності.
Ваша музика стає різноманітнішою та цікавішою, ваші результати пошуку точніше збігаються з вашими інтересами, а ваша улюблена бейсбольна команда краще грає.
Уже й зараз компанії акумулюють, і навіть самі створюють величезну кількість даних, котрі впливають на розвиток бізнесу, взаємовідносини з клієнтами, репутацію, тощо – це так звані «цифрові сліди». Можна просто зберігати інформацію, а можна на її основі робити корисні висновки.
Наприклад, в останні декілька років зростає попит компаній на рішення класу Process Mining. Це системи з елементами штучного інтелекту, котрі використовують дані з корпоративних джерел на їх основі вибудовують карту процесу, допомагають знаходити проблемні точки та потенціал для автоматизації.
За допомогою подібних технологій компанії підвищують свою «цифрову освіту» — отримають різкий зріст ефективності, швидше та краще обслуговують клієнтів, створюють більш конкурентоспроможні продукти.
«Вона» (США, 2013 р.)
Мелодрама про відносини самотнього письменника з його віртуальною помічницею. Герой вражений емоційною глибиною, почуттям гумору та здатностями програми до самонавчання.
По мірі розвитку подій чоловік стає все більше залежним від операційної системи, довіряє їй найбільші свої таємниці та просить її допомогти в найвідповідальніших завданнях, їх відносини переростають в роман. Герой роздумує, чи можливо покохати штучний інтелект?
Кожен з вас, певне, вже пробували говорити із Siri або з Google Assistant. Залишається лише сподіватися, що ви у них не закохаєтесь.
Діалогові системи вже працюють, але поки що не здатні підтримати глибоку та цікаву розмову, але дослідження у цьому напрямку ведуться дуже активно.
Іншим напрямом наукових досліджень наразі вважається обґрунтованість штучного інтелекту (explainable AI). Річ в тому, що більшість сучасних систем, навчених на даних, не здатні «пояснити» свої рішення так, як це робить штучний інтелект у кінострічці.
«Інтерстеллар» (США, 2014 р.)
Фільм розповідає про подорожі групи дослідників, котрі використовують нещодавно виявлений просторово-часовий тунель, аби обійти обмеження польоту людини в космосі та підкорити величезні відстані на між зірковому кораблі. В експедиції бере участь робот ТАРС. Це не андроїд, але у нього існує голосовий інтерфейс, у налаштуваннях пристрою можна керувати відчуттям гумору та чесності.
Сучасні персональні помічники не схожі на людей, але також мають голосові інтерфейси та навіть намагаються жартувати. Останні роки експоненціально зростає ринок «програмних роботів». Robotic process automation (RPA) — це ідея автоматизації робочого процесу шляхом аналізу даних, виділення рутинних операцій та створення рутинних алгоритмів, котрі б виконували ці операції швидше, точніше та дешевше.
Коли людство створило екскаватор, то не намагалося зробити велику людину з лопатою. Так само, коли ми автоматизуємо ті чи інші завдання, ми не намагаємося створити щось на кшталт людини.
Програмні роботи поки що не виконують усієї офісної роботи, але вони можуть спростити життя: скопіювати та перенести дані з однієї теки в іншу, надіслати декілька тисяч повідомлень клієнтам та партнерам, виставити рахунок абонентам, тощо.
За допомогою технологій інтелектуальної обробки інформації вони можуть «працювати» і з документами: читати, розархівовувати дані та надсилати їх у різні корпоративні системи.
Висновки
У фільмах часто зображають general AI, так званий сильний штучний інтелект. Власне, він є лише в кіно. Сучасне суспільство використовує штучний інтелект, аби виконувати конкретні, добре визначені завдання. Завдання ці бувають різними: відкриття рахунку, аналіз даних з контрактів, аналіз закупівельної діяльності, управління ризиками та багато чого іншого.
У всіх цих випадках штучний інтелект розв’язує питання, котре людина не може вирішити самостійно, а якщо й може, то робитиме це без крихти задоволення. До масової культури повільно просочується думка, що роботів та штучного інтелекту не потрібно боятися, натомість, потрібно використовувати їх можливості, аби вивільнити свій час на щось більш приємне, розумне та людське.
Джерело: imena.ua
0 комментариев
Добавить комментарий