Коронавірус повернув популярність технологічним трендам восьмирічної давності: масовим онлайн-курсам, розумним термометрам і 3D-друку. Розповідаємо, з якими невдачами вони стикалися в минулому і які їхні перспективи сьогодні.

Рівно вісім років тому CEO Udacity Себастьян Тран заявив, що звичну для нас освіту перевернуть масові відкриті онлайн-курси (МООК). Тоді ж стартап Kinsa розробив розумний термометр, який міг використовувати великі дані для відстеження тенденцій в галузі охорони здоров’я. У вересні 2012 року бруклінський стартап MakerBot представив домашній 3D-принтер і потрапив на обкладинку Wired – в заголовку говорилося, що ця технологія «змінить світ». У небі над Кентуккі Google X таємно тестувала гігантські повітряні кулі для надання Інтернет-послуг в сільській місцевості.

Відкриті онлайн-курси

Ці великі надії не виправдалися. МООК успішно проходила лише невелика частина студентів, тому у 2017 році Тран назвав ці курси «мертвими» і зайнявся платним професійним навчанням. Kinsa вижив, але його мрії про революцію у сфері охорони здоров’я не збулися через негативну реакцію на збір даних. MakerBot була продана виробникові добавок Stratasys, який незабаром відмовився від ідеї установки 3D-принтера в кожному будинку. Google перетворив проєкт з повітряними кулями в невелику дочірню компанію Alphabet під назвою Loon, бізнес якій ще не злетів.

Після спалаху коронавірусу технологічні ідеї, які були відкинуті як безпідставні, раптово отримали другий шанс. Але на цей раз в них повірили не через надмірний оптимізм, а від відчаю. COVID-19 руйнує економіку, але, схоже, він також активізує технологічний сектор, який був пригнічений монополіями та розчарований безуспішністю спроб «зробити світ кращим».

Можливо, МООК як і раніше мертві, але з закриттям навчальних закладів через коронавірус онлайн-освіта раптово отримала провідну роль, про яку колись говорив Тран. Зараз викладачі по всьому світу розміщують свої заняття в інтернеті так само, як у 2012 році це робили університети, які співпрацюють з Coursera, конкурентом Udacity, який обіцяв зробити освіту рівня Ліги плюща доступним для всіх.

Історія онлайн-навчання підказує, що викладачі захочуть повернутися до реальних занять якомога швидше. Нинішня криза вже підкреслила нерівний доступ учнів до онлайн-лекцій і матеріалів. Проте, вчителі придбали нові навички, які зможуть використовувати в майбутньому, наприклад, при закритті шкіл в маленьких населених пунктах або при несприятливих погодних умовах.

Хто на цьому заробить, поки не ясно. Coursera не бере грошей з університетів, в той час як кількість студентів, які вивчають науку про добробут, англійську як другу мову і сам коронавірус, зростає. Школи купують передплату на Zoom. Але справжніми переможцями можуть стати великі видавці підручників, такі як Pearson, які вже просували онлайн-навчання і тепер хочуть отримати винагороду за це.

Розумні термометри

У технології, яка використовує великі дані для прогнозування спалахів вірусу, теж є шанс на успіх. Виробник розумних термометрів Kinsa продавав дані про місцеперебування і температуру користувачів комерційним клієнтам на зразок Clorox, щоб вони могли планувати рекламні витрати. Це був спосіб заробітку, а не революція. Тоді Kinsa говорив, що передавати анонімні дані безпечно, але борці за конфіденційність були стурбовані збором такої особистої інформації.

Несподівано ці дані стали цінними для ширшого кола людей. Kinsa випустив загальнонаціональну «карту стану здоров’я», яка показує райони з високою температурою у великого числа жителів. Це свідчить про спалах коронавірусу.

Kinsa – це тільки один приклад. Повернемося до 2012 року. Це був останній рік, коли Google Flu Trends, інструмент для прогнозування тяжкості сезону грипу на основі пошукових запитів, був серйозно сприйнятий органами охорони здоров’я. Wired назвав це «епік фейлом» після того, як сезон грипу 2012-2013 років був сильно переоцінений. Те ж саме повторилося в наступному році. Але перенесемося у 2020 рік і побачимо, що Google зайняв помітне місце в коронавірусній стратегії Дональда Трампа. Вона передбачає підтримку веб-платформ, які пов’язують американців з тестами на COVID-19 і ресурсами громадської охорони здоров’я.

У той же час CDC (Centers for Disease Control and Prevention – Центри з контролю та профілактики захворювань) в партнерстві з Microsoft створюють бот для самоперевірки, який ставить питання про симптоми та дає поради від «залишайтеся вдома і бережіть себе» до «зателефонуйте 911». І це в той час, коли чат-боти — колись популярне технологічне рішення — здавалося, почали втрачати популярність. Щоб не залишатися осторонь, Apple створила додаток в партнерстві з CDC і FEMA (Federal Emergency Management Agency – Федеральним агентством з надзвичайних ситуацій).

Не промисловий 3D-друк

У 2012 році говорили, що 3D-друк може викликати третю промислову революцію. Футуристи заявляли, що виробництво не потребуватиме централізації на фабриках, якщо люди зможуть друкувати потрібні речі у себе вдома. І все ж за сім з гаком років, що минули з того моменту, як співзасновник MakerBot Бре Петтіс потрапив на обкладинку Wired, кардинально нічого не змінилося. 3D-друк в основному використовується для того ж, що і в минулому: для швидкого прототипування дизайнерських ідей і дрібного виробництва.

Серйозна нестача медичних масок і пристроїв для штучної вентиляції легенів підкреслила ще одну важливу роль 3D-друку: вона дозволяє швидко заповнити тимчасовий недолік устаткування. Чеський виробник 3D-принтерів опублікував в інтернеті схему, яка дозволяє будь-якому власникові такого пристрою видрукувати маску. Компанія з Огайо взяла на себе виробництво 100 тисяч приладів, які потрібні, щоб взяти мазок з носа. Stratasys, компанія, яка купила MakerBot у 2014 році, запустила сайт про коронавірус та проспонсорувала конкурс Центральної лікарні штату Массачусетс: його учасники повинні представити 3D-схеми пристроїв для штучної вентиляції легенів. На домашньому 3D-принтері можна видрукувати простіші речі, наприклад пристосування для відкривання дверей без допомоги рук.

Ніщо з цього не наближає нас до радикального переосмислення виробництва. Але це підсилює цінність розподілу навантаження і нагадує, що домашні 3D-принтери можуть бути чимось більшим, ніж просто іграшкою.

Інтернет з повітряних куль

А що сталося з Loon, «дочкою» Alphabet, яка планувала роздавати інтернет з повітряних куль? Після восьми років розробок компанія так і не змогла отримати остаточного схвалення для комерційного тестування в будь-якій точці світу. Але все змінилося в березні цього року. Посилаючись на необхідність поліпшення комунікаційної інфраструктури для боротьби з коронавірусом, уряд Кенії швидко отримав дозвіл на запуск Loon. З огляду на те, що кілька інших країн спостерігали за розвитком цієї технології, можна сказати, що проєкт зрушився з мертвої точки.

Нові успіхи не означають, що МООК, розумні термометри, домашні 3D-принтери та повітряні кулі, які роздають інтернет, коли-небудь досягнуть висот, на які розраховували їх творці. Не варто забувати, чому ці рішення не стали успішними, але в кризовий час, коли багато систем ламаються, радісно бачити користь, яку приносять непопулярні перш рішення.

Джерело: imena.ua