Вже кілька місяців в Україні діє програма «Народний FPV» від проєкту Victory Drones, який заснувала волонтерка і громадська діячка Марія Берлінська. Це курс, на якому українців вчать власноруч збирати дрони-камікадзе з семидюймовою рамою. Але особливого розголосу вона набула після заклику міністра цифрової трансформації Михайла Федорова долучитися до ініціативи.

В соцмережах аудиторія сприйняла його слова неоднозначно: дехто критикував владу за перекладення відповідальності за забезпечення дронами на простих громадян, а дехто — навпаки, підтримав ідею і побачив в ній ще один спосіб долучитись до підтримки армії.

Ми поспілкувались з трьома українцями, які пройшли курс «Народний FPV», та розпитали їх про особливості збирання дронів «на дому».

Ілля Бондар, фотограф

Ілля зізнається: паяльника в руках ніколи не тримав, але ідея виготовляти дрони йому здалася цікавою. Він записався на курс Victory Drones і місяць чекав на свою чергу: охочих збирати безпілотники виявилося доволі багато. На онлайн-зустрічах було близько 500 людей. Курс складається з семи занять, кожне передбачає лекцію та Q&A-сесію.

«В цьому, мабуть, і цінність цього курсу, на відміну від YouTube-інструкцій: ти можеш спілкуватися і ставити будь-які запитання, навіть якщо вони здаються безглуздими. Бо безглузді питання краще, ніж безглузді помилки». 

Одне заняття триває понад три години. Навіть після закінчення курсу можна отримати фідбек та продовжити комунікацію з викладачами, ділиться Ілля. Відеоматеріали залишаються в Google-класі, тому кожен може передивитися їх під час збирання дрона.

Складові для свого першого дрона Ілля шукав в Україні – не хотів чекати замовлення з Китаю, хоча це вийшло дорожче. Перший потік студентів розібрав всі складові, тому тим, хто потрапив у другий потік, було важче, зізнається чоловік. На свій перший комплект для дрона Ілля витратив близько 16 000 грн.

Зараз він замовляє складові з Китаю по 10-15 партій і витрачає на кожен комплект $230-260. Працює не один – після проходження курсу до Іллі доєдналися інші охочі збирати дрони на волонтерських засадах, хтось з першого, а хтось з другого потоку. Наразі в команді троє осіб: витрачають на збирання по дві години після робочого дня. Але Ілля звертає увагу: людям потрібно пройти курс, перш ніж вони зможуть самі виготовляти дрони, адже одних лише навичок паяння для цього замало – потрібно вміти налаштовувати «прошивку» дрона і розуміти: що робити під час тестування, куди його відправляти.

«Досвідчена рука може зібрати чотири дрони за день. Я на даному етапі легко збираю за день два-три дрони. Збирання дрона – це лише одна частина. Його ще потрібно «залити», протестувати, налаштувати. А збирання – це таке доросле Lego».

«Поганий дрон до військового не дійде»

На початку курсу команда Victory Drones дає учасникам список складових і прошивку до них. Її заздалегідь створюють інструктори курсу «Народний FPV». Кожен учасник «заливає» в дрон цю прошивку – це і є базове налаштування. Далі потрібно перевірити дрон: чи немає люфтів, чи обертаються мотори в потрібному напрямку. Навіть на момент паяння учасник відправляє фото свого виробу, і вже по фото викладачі можуть визначити помилку, якщо вона є. В такому разі вони підказують, що і як потрібно доопрацювати.

Після попередньої перевірки Ілля спакував дрон і передав організаторам Victory Drones. Вони його протестували і перевірили. За словами Іллі, погано зібрані дрони навіть не можуть потрапити на тест, не кажучи вже про передачу на передову. Якщо ж дрон зібраний вдало і він пройшов тестування Victory Drones, його надсилають до бойового підрозділу – конкретну військову частину не називають за зрозумілих причин, говорить Ілля, але зворотний зв’язок і фотографії від військових є.

«Мені в межах програми «Народний FPV» було не так цікаво, куди саме потрапить мій дрон – оскільки навчання було безоплатним, і це моя подяка авторам курсу. Я розумію, що він точно потрапить на фронт».

Ілля розповів і про ініціативу Social Drone від школи пілотування дронів KazhanFLY, в якій також приймають та тестують дрони. Їм можна написати, куди і кому хочеш передати дрон після перевірки. І вони його відправляють за призначенням. 

«Коли починаєш займатися виготовленням дронів, то поступово нарощуєш кількість знайомств в цій сфері – в тому числі і з пілотами. І отримуєш замовлення вже з конкретними запитами, працюєш на конкретний підрозділ».

Ціна обладнання

Щодо обговорення цін складових на Facebook, зокрема, думку про те, що лише за обладнання для виготовлення дронів потрібно віддати 6000-8000 гривень, чоловік налаштований скептично. Він переконаний, що для виготовлення одного-двох дронів  у межах участі у проєкті підійде і паяльник з AliExpress за 200 гривень. Додатково потрібно придбати припій за 100 гривень. Можна роздобути й силіконовий килимок, але Ілля каже, що паяти можна і просто на столі. Загалом «підготовча» сума – до 1500 гривень.

Щоправда, згодом Ілля взяв дорожчий паяльник, адже планує виготовляти більше дронів – вже замовив складові на 15 штук. Каже, що таку кількість на паяльнику за 200 гривень виготовляти незручно, але підкреслює: відмінність лише у зручності тримання.

«Я в цьому не профі, і в мене було тільки два паяльники: перший – китайський, другий – той, що я взяв згодом. Але до моєї першої пайки питань не було. Тому я не бачу проблем, про які всі пишуть у фейсбуці».

Зараз найважче знайти якісний VTX – відеопередавач з чіпом.

На програмі «Народний FPV» є конкретна прошивка під конкретний VTX. На питання про додаткове обладнання для дронів (пульти керування, наземні станції, окуляри) Ілля відповідає: якщо хочеться перевірити відеозв’язок дрона, то можна придбати. Але для пайки одного-двох дронів це не є обов’язковим. 

Нині чоловік планує навчитися тестувати дрони, щоб не відправляти їх на попередню перевірку – втім, це не так легко, адже дрон потрібно навантажувати і вміти тестувати на максимальних потужностях. Він має бути безпечним для використання, оскільки спочатку пролітає над позиціями українських бійців, перш ніж долетить до ворога. Початківцям Ілля дає пораду:

«Менше слухаєте тих, хто дискредитує цю тему, не розуміючи її. Так, трапляються слушні зауваження. Але люди відмовляються навіть спробувати щось робити, і це виглядає дивно на тлі нестачі FPV. Я згоден з тими, хто каже, що це не всім дано, що це треба перевіряти. Тому що частина людей думає: «Зараз зберу абищо – і полетить. Краще, ніж нічого». Ні, це так не працює. Потрібно зважати на свої уміння. Якщо руки лежать до цього, то чому б і не спробувати? Зараз такий час, коли будь-яка допомога важлива».

Іван, фахівець з комп’ютерних мереж

Іван попросив не публікувати його прізвища в статті. Зізнається: його допис про відкриття збору на складові дрона викликав неочікуваний медійний інтерес, до якого він не був готовий. Але погодився поспілкуватись з AIN.UA на умовах анонімності.

Чоловік відправив заявку на курс Victory Drones приблизно за годину після того, як побачив оголошення про набір, пройшов всі перевірки і безпекові заходи й в середині жовтня 2023 року отримав повідомлення про зарахування на курс. 

Програма справила на Івана позитивне враження. Зізнається, що не очікував такої якості від безоплатного курсу. На кожному етапі вказували на недоліки і давали поради, що слід переробити, «як для дітей з п’ятого класу»: який провід до якого контакту паяти, як це має виглядати, які можуть бути помилки при цьому і як їх виправляти.

«В мене невеликий досвід паяння, лише кілька разів намагався це робити, і то багато років тому. Але відео передивився, потренувався – і в мене вийшло».

За освітою Іван будівельник, але наразі працює з комп’ютерними мережами. Каже, що має більше програмного досвіду, ніж інженерного. Збирати дрон почав ще під час проходження курсу, а закінчив після навчання.

Складові шукав в Україні, адже не хотів чекати на доставку – Іван припускає, що переплатив лише кілька тисяч гривень. Закуповувати почав ще до початку курсу. В чомусь допоміг список з рекомендаціями від Victory Drones, адже деякі деталі Іван зміг замовити швидко, а потім вони стали дефіцитним товаром, а щось придбав помилково – наприклад, антену з неправильним кутом або пропелер, що обертається не в той бік. Але це були доволі дешеві товари, від 200 до 400 гривень.

«На перший дрон я витратив близько 17 000 грн. І близько 4000 на інструменти, але це тому, що мені знайомий паяльник фактично їх подарував. Так би вийшло трохи більше».

Паяння виявилось найскладнішим етапом: тут важливі і властивості матеріалу, і температура, і вправність людини. У Івана спаяти вийшло не з першого разу, але з другого роботу прийняли.

Після самостійної перевірки дрона довелося близько місяця чекати на відправлення безпілотника на тестування. Івану і решті учасникам пояснили це заходами безпеки. Після отримання форми на відправку додалися «логістичні заминки» з боку Victory Drones, зізнається герой, але всі поставилися до цього з розумінням.

Сертифікація дронів відбувалася у два етапи. Перший сертифікат Іван отримав, коли прослухав курс і пройшов тест. Другий – коли зібрав дрон. І після цього тестування приходить підтвердження: чи все працює, чи дрон полетів, чи є недоліки, які потрібно виправити. І поки Іван чекав на відгук, вже замовляв деталі на наступний дрон. Думав: якщо перший не вдасться, то врахує недоліки і зробить наступний безпілотник кращим. Але отримав від військових позитивний зворотний звʼязок.

Після цього вирішив відкрити збір на більше складових і долучити друзів до нього, бо часу на збирання одного дрону потрібно не так багато. Зараз чоловік збирає два дрони паралельно і має частину складових на шість дронів.

Іван спостерігає дефіцит на деякі компоненти – і саме на них починається спекуляція.

«Наприклад, відеопередавач. На початку курсу я його знайшов в Україні за ціною 2500 грн. І мені здавалося, я сильно за нього переплатив. Зараз ціна на них в Україні доходить до 6000 грн. Тобто більше ніж вдвічі. А в Китаї – близько 5000 грн».

За словами Івана, підіймати ціни, коли на товар є попит і він в дефіциті – стандартна поведінка для продавців. Перевірених постачальників він шукає в різних спільнотах, де досвідчені майстри радять майданчики або людей, у яких можна безпечно замовляти. Деякі магазини спеціалізуються на дронах, деякі на IT-деталях. Альтернатива, за словами героя, – Prom.ua, AliExpress, різні телеграм-канали з барахолками.

Налаштування дрона

На думку Івана, великий плюс програми від Victory Drones, – це те, що на курсі надають готову прошивку і список складових. Відповідно, не потрібно витрачати час на те, щоб вивчати деталі та занурюватися в нюанси налаштування. Все, що має зробити учасник, – зібрати каркас, спаяти складові і завантажити файл з прошивкою.

Дрони, які нині перебувають у процесі збірки, Іван також відправить Victory Drones. Але в майбутньому хоче пошукати інші ініціативи, що дозволять передавати безпілотники після перевірки знайомим і друзям на передову. За словами Івана, це можливо тільки тоді, коли він буде впевнений у своїх безпілотниках.

Не менш важливе питання – тестування дронів. Чоловік вбачає в цьому ще один плюс програми, адже цивільним літати на дронах в Україні заборонено, а ініціативи на кшталт Victory Drones мають легальне право для тестування і відповідні майданчики.

«Ініціатива Victory Drones хороша тим, що ти можеш передати його на тестування, і якщо там буде якась проблема, то її розвʼяжуть на місці, назад вже не надішлють».

Після того, як військовий протестував перший дрон Івана, він надав йому поради щодо комплектації кабелів і того, як їх краще запустити, щоб було зручніше. Герой радить новачкам:

«Не збирайте дрони «для галочки» і усвідомте, що кількість тут не головне. Більше уваги приділяйте якості і відповідально ставтеся до того, що робите, бо цей виріб має конкретну мету. Він має полетіти, а не просто бути зібраним».

Артем Мельник, розробник програмного забезпечення

Зважаючи на характер роботи в IT, Артема цікавить техніка. До повномасштабного вторгнення він захоплювався квадрокоптерами і вміє керувати ними, але жодного разу не збирав. В листопаді він записався на другий потік курсу «Народний FPV». В перший потрапити не встиг, оскільки було багато охочих, тому чоловіка додали в список очкування. Кожен учасник проходив верифікацію, аби на курс не потрапили «зайві люди». І вже через три тижні після подачі заявки розпочалося навчання.

«Дуже круто і зрозуміло розповідали. Багато цікавої інформації, яка структуровано зібрана. До цього я шукав в інтернеті різні відео. Наприклад, є канал «Є-Дрон». Там також гарно викладають, але саме Victory Drones пояснили, «розжували» цю інформацію і відповіли на всі поставлені питання», – ділиться враженнями Артем.

На занятті були присутні викладач, який доносив інформацію, і менторка, що обирала запитання з чату і озвучувала їх.

Перший дрон Артем почав збирати вже по завершенні навчання. Але в Україні виник дефіцит запчастин – чоловік припускає, що через попит на курс. Замовляти довелося з Китаю, запчастини прийшли в кінці грудня, і до кінця року Артему вдалося зібрати свій перший безпілотник та відправити його на тестування. На складові він витратив близько 9000 гривень.

Втім, герой підкреслює: він потрапив на сезон знижок, до того ж курс долара був меншим. За словами Артема, в Україні запчастини на дрон стануть у 13 000 – 14 000 гривень. Окрім цього, потрібен акумулятор, без якого не протестуєш дрон. У зібраному вигляді в Україні він коштує 2500 гривень.

На чому не можна економити

За словами Артема, є низка запчастин, на яких заощаджувати не варто, оскільки саме від цього залежить, як далеко полетить дрон – і чи полетить взагалі. Найголовніше, щоб він не впав на військових, які його запускатимуть. Отже, чоловік просить звернути увагу на раму, на яку кріпляться всі компоненти. Вона має бути збалансованою, відповідно вага всіх променів – однаковою. Окрім того, рама повинна бути міцною, бо до самого дрону (якщо розглядати семидюймовий безпілотник) кріпиться навантаження в півтора кілограма. І є велике навантаження на промені, бо вони підіймають чотири мотори. Якщо ті зроблені з неякісного матеріалу, то вони можуть тріснути, додає герой.

«Victory Drones і Social Drone рекомендують купувати тільки рами з карбону. Чому карбон? Бо він легкий і міцний. Як альтернативу використовують текстолітові плити, різні види пластику, алюміній».

Також рама запобігає вібрації, яка може призвести до погіршення відеозв’язку. Артем каже, що використовує семидюймові рами з карбону моделі MARK4 тому, що в них більше місця для компонентів, їх легше розмістити, і за міцністю вони не поступаються Apex – моделі, яку рекомендує для використання Victory Drones. Ціна MARK4 – від $15 до $22.

На моторах Артем також не радить заощаджувати. Він каже, що FPV-дрони взагалі не розраховані на те, щоб підіймати велике навантаження, тож двигуни, які їх підіймають, мають бути якісними. «Золотий» стандарт для Артема –  це фірма Emex. Комплект з чотирьох двигунів коштує близько $70, але можна знайти і дешевше – наприклад, Yashida за $50. За словами чоловіка, вони також протестовані і мають невеликий відсоток браку. Є й дорожчі варіанти – Mamba, Flash Hobby, Brotherhoods.

Не оминув увагою Артем і відеочипи. Він звернув увагу, що зараз їх бракує на ринках Китаю та України, тому важче стало знаходити і якісні відеопередавачі. Ціна на них зросла вдвічі. Цим користуються недобросовісні продавці в Китаї.

Вони беруть дуже багато замовлень і не відправляють нічого, очікуючи кінця дефіциту, адже гроші покупця вже «заморожені». Що стосується цін, то Артем наводить у приклад відеопередавач Rush Max 2.5 Вт. Якщо раніше він коштував на китайському ринку $60, то зараз – понад $100, частіше за все його навіть немає в наявності. 

«Військовим подобаються дрони від волонтерів»

Артем повідомив, що досі не отримав відгук від військових на свій перший дрон. Пояснює це тим, що ще мало часу минуло з моменту отримання – за треком, посилку з дроном отримали лише два тижні назад. Але зупинятися не планує. 

«Після того, як я зібрав перший дрон під час навчання Victory Drones, зробив ще чотири дрони. Потім провів збір в інстаграмі, фейсбуці на ще додаткових 10 дронів. Замовив ці деталі 8 січня, і зараз вони йдуть з Китаю. Так що я на цьому не зупиняюся».

Артем розповів, що у соцмережах до нього звернулася дівчина, у якої служить батько. Нещодавно він змінив кваліфікацію на пілота FPV-дрона, і його підрозділ відчуває потребу в них.

«За її словами, дрони, які постачає держава, поганої якості. Настільки поганої, що умовно з 10 дронів працюють шість. Половина або не до кінця налаштовані, або з проблемами. Військовим подобаються дрони від волонтерів, вони протестовані і якісніше зроблені».

Дівчина запропонувала Артему співпрацю, і він не відмовився. Тому дрони, які він виготовив, надішле батькові своєї нової знайомої через ініціативу Social Drone. Він відзначив, що після відкриття збору грошей на виготовлення дронів у соцмережах отримав багато запитів від людей, яким потрібні безпілотники. А також від різних благодійних організацій, які просять у Артема консультації щодо збирання дронів. 

Артем звертає увагу, що для дронів-камікадзе дуже важливо всю пайку і дроти розмістити так, щоб військовим на позиціях було зручно приєднувати бойову частину. Зазвичай в польових умовах все це роблять за допомогою скотчу і стяжок. Потрібно враховувати, щоб не перетискалися проводи і не було жодної вібрації. 

А ще важливо запитувати у військових про їхні потреби, обладнання та прошивку, якщо робиш дрони для когось. Вони не є універсальними, у кожного різні протоколи зв’язку, частота, потужність відеопередавача. 

«За інструкцією Victory Drones використовується частота 5,8 ГГц для відеопередавача, але на фронті зустрічається і 1,2 ГГц, якщо не помиляюся. Вона на меншу відстань працює, але на ній менше перешкод, менше РЕБ працює саме на цій частоті», – ділиться Артем.

Чоловік визнає: не кожному дано збирати дрони. Але кожен може навчитися це робити. Варто звертати увагу на фінансові можливості: чи можеш ти закупити складові на збірку дрона. Можна проводити збори – це гарна можливість знайти фінансування. Але в цьому випадку потрібно бути впевненим у своїх навичках збирати дрон.

«Ти несеш відповідальність за гроші, які зібрав з людей, тому повинен бути впевнений, що перетвориш ці гроші саме на дрон».