Автор матеріалу: YELYZAVETA KEIL

В дитинстві ми думаємо, що монстри — це волохаті пазуристі істоти, що причаїлись під ліжком. Хто б думав, що на них можна натрапити будь-де: у метро в час-пік, у черзі в поліклініці, і навіть в офісі (коли раптом взяв чужу чашку).

Всі ми, час від часу, буваємо не в гуморі. І лише деякі особи постійно злостиві і знущаються над іншими, бо отримують від цього задоволення. Пояснимо на перевертнях. Одні показують ікла тільки у повний місяць. Інші, обернувшись раз, геть здичавіли, тому загрозливо гарчать та пускають слину у будь-який день місяця.

У кожного такого «перетворення» є причина. Інколи — дрібниця. Проте краще її розгледіти заздалегідь, поки все ще можна владнати без Ван Хельсінга. Давайте подивимось, що робить із нас монстрів і як повернути колезі людяну подобу, якщо у того ще трохи — і проріжуться ікла?

Не з тої ноги встав

Як легко виправдати свою неприязну поведінку цією фразою! Але ж постійно «не з тої ноги» можуть вставати хіба що сороконожки. А ще — офісні монстри, які кожну свою грубість чи помилку пояснюють не тими ногами.

Чому так? Мусить бути інша, реальна причина: затяжний конфлікт чи невирішена проблема, може дається взнаки хронічна втома чи робота не приносить задоволення. Або гірше: приносить задоволення ображати колег, легко уникаючи відповідальності.

Антидот. Якщо колега повсякчас не в гуморі, акуратно поговоріть про це (напряму, через тім-ліда або вашого HR). Дружня розмова або чесна порада прояснять, у чім річ.

Страх невдачі

Переживати перед відповідальним моментом — нормально. Ненормально через свої страхи ставити під сумнів кожну дію команди. Цей монстр перестає брати на себе будь-яку відповідальність та погоджується тільки за найпростіші завдання.

Чому так? Страх невдачі виникає, коли у працівника немає почуття безпеки. Наприклад, за своє робоче місце чи за повагу у колективі.

Антидот. Попрацюйте над культурою фідбеків у команді і знайдіть справжню причину невпевненості.

Голод

Змушує проявляти агресію, коли поблизу опиняється хтось з печенькою у роті. Від систематично голодної людини навіть «смачного!» звучить, як побажання вдавитись.

Чому так? Ми всі любимо попоїсти і не любимо, коли нам щось забороняють. Люди стресують, коли змушені змінити свої харчові звички і відмовитись від чогось смачненького (і не обов’язково корисного). От вони і транслюють своє незадоволення на інших, хто себе заборонами не обмежує.

Антидот. Замініть печиво в офісі на фрукти та горішки. Порадьте заклади, де в місті готують смачне з «дозволених» продуктів. І турботливо мати при собі екстра-сендвіч, щоб поділитись із тим, хто не має — ніколи не буде зайвим.

Втома

Виникає через хронічний недосип, заскладні або запрості задачі, рутину. Втомлений монстр, не гірше за застуду, заражає офіс постійною дратівливістю і апатією, що сильно шкодить проекту.

Чому так? Часом, людина не може визнати, що їй потрібен додатковий вихідний, ще одна пара рук, аби як слід завершити завдання, або навіть чесна розмова з тім-лідом про те, чим насправді хочеться займатись на проекті.

Антидот. Запропонуйте допомогу. Порадьте взяти позаплановий вихідний чи якийсь час попрацювати з дому.

Дрібні образи

Часто ми не надаємо їм значення, аж поки дрібниці не перетворяться на гидотну загрозливу масу. Спершу хтось розбив вашу кружку і не зізнався, у кабінеті хтось загучно слухає музику у навушниках, хтось невдало пожартував, а потім ще й в метро боляче наступили на ногу. І все, терпець урвався.

Ви починаєте «захищатись» і гарчите навіть на тих, хто вам стабільно бажав «доброго ранку». Або в очікуванні чергової підлості долі, перетворюєтесь на ходячий згусток негативу.

Чому так? Люди не схильні перепрошувати: «Тю, та це ж дрібниця!». Або розуміють, що повелись нечемно, проте ніяковіють визнати це. Ще одна наша схильність — тримати «дрібниці» у собі, незалежно від строку їхньої давності.

Антидот. Скажіть монстру обережно, як ви почуваєтеся, коли він оце починає колотись образами. Навіть, якщо це «дрібниці» — ризикуєте самі назбирати колючок і теж перетворитись на кактус. Поцікавтеся, чи все у нього добре/що сталося (звідкись ці колючки беруться ж!).

Загалом, монстра від людини, у якої день пішов шкереберть, відрізняє повторюваність та тривалість цього «кусючого» стану. Дехто, коли втягнутий у постійний стрес, навіть не помічає зміни свого звичного настрою на неприязний. І тут колезі вже треба допомога. Небайдужість та чесний фідбек — часто є ключем до вгамування майже будь-якої потвори (навіть якщо мова насправді — про вас).

Якщо у вашому колективі є хтось, хто схожий на затятого монстра і це не виправиш добрим словом та обнімашками, радимо розповісти про проблему вашому HR чи тім-ліду. 

career.beetroot.se