Інноватори — це люди, які можуть нестандартно мислити та не бояться реалізовувати свої нетривіальні задуми. Але навіть найздібнішим талантам потрібна підтримка, щоб вони менше думали про фінансові проблеми, а могли змінювати світ навколо. Саме на це спрямована грантова програма Talents for Ukraine, яку запустив KSE Foundation, благодійний фонд Київської школи економіки, за сприяння міжнародних благодійників.

У партнерському матеріалі з KSE Foundation ми поспілкувалися з розробниками, що стали переможцями Talents for Ukraine та отримали гранти для підтримки свого ентузіазму. Вони розповіли, як віднайшли у себе талант до створення технічних проєктів, яким був шлях від ідей до втілення та як вдається доводити свої розробки до завершення.

Пошук власного таланту та актуальної ідеї

Арсеній Матвійчук ще у підлітковому віці задумався, як залишити свій відбиток у всесвіті. Відтак він зацікавився ІТ, адже сучасні технології дозволяють реалізувати будь-які ідеї та створювати власні продукти з нуля. 

Коли почалося повномасштабне вторгнення, Арсеній прагнув підтримати суспільство й запустив «Лист після війни» — проєкт про надію. Сервіс дозволяє написати e-mail, який адресати отримують після перемоги. З березня 2022 року продуктом скористалося близько 6000 людей. 

«Згодом я помітив наступну проблему: попри повномасштабну війну, українці продовжують користуватися російськими ІТ-продуктами. Найчастіше через те, що навіть не підозрюють, як ті зв’язані з росією. Тож влітку 2022 року я реалізував наступний проєкт — сайт з переліком російських ІТ-сервісів Is it r*ssian?», — розповідає Арсеній.

Авторка інноваційних продуктів Зоя Стеценко також з дитинства відчуває жагу втілювати свої задуми. Вона відчула, що їй бракує глибоких знань, тому спробувала себе у менеджменті та маркетингу, а потім в ІТ на позиції тестувальниці-автоматизаторки. Відтак Зоя познайомилася з процесами розробки й отримала різносторонній досвід. 

«У січні 2023 року почався бум, пов’язаний з генеративним штучним інтелектом, і я відчула, що готова створити щось своє у цьому напрямі. Невдовзі запустила продукт, який пришвидшив розробку тестової документації з кількох днів до хвилин. Так почався мій шлях як ШІ-розробниці», — ділиться Зоя.

Влад Конов, засновник компаній Nanit Robots та Robohouse, також прийшов до робототехніки не одразу. Він здобув освіту маркетолога, деякий час працював у США, а 2014 року повернувся в Україну. Тут вони з друзями вирішили запустити власний бізнес. На початку не було чіткого розуміння, чим саме займатися. Все вирішив випадок: до них звернувся стартап, який створював роботів для розмінування, і Влад почав допомагати з розвитком цього проєкту.

Протягом роботи він зацікавився технічним аспектом робототехніки. Зрештою 2018 року став співзасновником конструкторського бюро з розробки роботів: від розумних будинків до гуманоїдних роботів на колісній базі. Партнери створили близько 40 проєктів для замовників із США, Канади та Японії, а також запустили свою школу робототехніки.

«Коли я сам вчився робототехніки, відчував нестачу інформації. Потім спостерігав за нашими клієнтами: вони мали певне бачення результату, але часто не розуміли, який обсяг робіт за цим стоятиме. Це сформувало мою місію — підвищувати рівень технічної освіти й допомагати людям здобувати хоча б мінімальні технічні навички», — зазначає Влад. 

Реалізація задуманого

Щоб перейти від ідеї до втілення, важливо відкинути свої страхи, впевнена Зоя Стеценко. Вона пригадує, як часто мріяла про певний продукт і чекала, поки хтось його створить. Але згодом зрозуміла, що цим «кимось» може бути вона сама. 

У червні 2023 року Зоя стикнулася з проблемою. Її син закінчив перший клас, і йому задали на літо щодня читати протягом 15 хвилин. Але хлопчику було не цікаво. Зоя пропонувала усі можливі книги: від класики на кшталт «Карлсона» до сучасних казок — все було не те. 

«Так народилася ідея гейміфікувати процес читання завдяки штучному інтелекту. Я нашвидкуруч зробила сайт, де можна обрати свого персонажа й згенерувати казку на будь-яку тему. Син захопився, почав створювати історії про діряві шкарпетки та туалетні йоршики. Але, головне, він полюбив читати! Відтоді проводить за казками годину», — розповідає авторка ШІ-продуктів.

Зоя показала сайт друзям і побачила схвальні відгуки та інтерес. Тоді вона розпочала розробку покращеної версії для загального користування — Kazka. 

Арсеній Матвійчук зауважує, що спочатку багато ідей здаються простими та тривіальними. Але коли починаєш їх реалізовувати, завжди з’являється чимало нюансів. Тож чим складніший задум, тим менше шансів, що проєкт доживе до фінального етапу. 

«Мій головний принцип при створенні продуктів — не ускладнювати їх, а залишати простими та зрозумілими. Оптимально, якщо проєкт можна розробити за місяць. Це запорука того, що ідея не залишиться лежати на поличці й реліз все-таки відбудеться», — зазначає Арсеній.

Влад Конов додає: для запуску інновацій важливо мати не тільки технічні навички, а і володіти тайм- та ризик-менеджментом. Він проводив власне дослідження й упевнився, що 30% успіху — це профільні знання, 30% — власне робота над проєктом. Ще 40% — креативність, тобто здатність людини дивитися на світ з незвичного ракурсу, застосовувати свій досвід у новий спосіб і створювати нові комбінації різних варіантів.

Команда та підтримка

Арсеній Матвійчук вірить у силу й ефективність маленьких команд. На його думку, це краще, ніж працювати у великому штаті, коли надто багато часу витрачається на комунікацію та спроби синхронізувати зусилля. Кожен зі своїх продуктів він розробляв спільно з одним однодумцем.

Зоя Стеценко долучила до запуску Kazka друга-розробника та чоловіка-маркетолога. За її словами, вони втрьох чудово доповнюють одне одного.

«Саме завдяки підтримці близьких людей мій продукт побачив світ. Коли сайт вже був готовий, я ще деякий час хвилювалася й не наважувалася зробити публічний анонс. Тож зрештою мій чоловік сам опублікував посилання у себе в LinkedIn і залучив перших користувачів», — пригадує Зоя. 

Влад Конов має довшу історію створення проєктів з друзями. Він починав бізнес у команді з п’яти однодумців, а зараз у їхній компанії 50 співробітників.

«У перший час ми з партнерами не вміли провести кордони між дружбою та справами. Але згодом стабілізували бізнес-процеси та відносини, почали обростати працівниками. Я зрозумів, що і з підлеглими варто тримати дистанцію, не робити їх своїми друзями. А також не розраховувати на їхню ідейну мотивацію, а заохочувати їх фінансово», — ділиться керівник компаній Nanit Robots та Robohouse.

Джерелом фінансової підтримки для розвитку проєктів для Арсенія, Зої та Влада стала грантова програма Talents for Ukraine від KSE Foundation. Арсенію грант дозволив оплатити річну оренду офісу та хостинг сайтів. Зоя спрямувала гроші на технічну підтримку сервісу — наразі її щомісячні витрати складають близько $500. Влад завдяки гранту придбав сировину для виробництва.

Мотивація, щоб грати в довгу

За словами Влада Конова, його ентузіазм до інновацій підживлюють стабільні стосунки — як з партнерами, так і у сім’ї. Важливо, щоб у відносинах не було зайвого стресу, натомість панували розуміння і повага.

«Також я постійно нагадую собі: коли ще буде час щось робити, як не зараз? Заношу всі поточні завдання у блокнот, календар, CRM-систему, щоб вони постійно були перед очима. Крім цього, надихаюся відгуками клієнтів», — розповідає Влад. 

Зою Стеценко також мотивує зворотний зв’язок. Вона регулярно отримує листи із вдячністю та пропозиціями нових функцій. Розуміння, що проєкт є корисним для суспільства — як дітей, так і їхніх батьків, — дає енергію продовжувати його розвивати.

Арсеній Матвійчук зауважує, що головне — працювати у своє задоволення. Не варто хвилюватися, що щось піде не так чи продукт «не зайде». Не обов’язково кожна ідея має бути успішною.

«Я даю собі право на помилку. Ставлюся до ідей як до гіпотез — якщо щось не вдається, просто рухаюся далі. А оскільки беруся за прості проєкти зі швидким циклом розробки, то і ціна невдачі не надто велика, у мене не виникає бажання все покинути», — пояснює розробник проєктів «Лист після війни» та Is it r*ssian?.

Масштабування та рух уперед

Влад Конов планує створити окремий продуктовий консалтинг, адже це дасть можливість постійного професійного розвитку. Також він має амбітну мету — автоматизувати виробництво власних освітніх роботів, аби зробити свій внесок у підготовку кваліфікованих інженерів для відбудови України.

«Технології стрімко розвиваються: лише ринок штучного інтелекту зросте вп’ятеро у найближчі 5 років. Ці системи хтось має обслуговувати, тож людям потрібні технічні знання. Це важливо не лише для ІТ-індустрії, а й для військового сектору, адже ІТ-розробки здатні покращувати нашу обороноздатність», — розмірковує Влад.

Щоб популяризувати технології, він запустив просвітницький подкаст «Рожеві окуляри». Підприємець вірить, що вищий рівень освіченості здатний покращувати життя суспільства загалом — це підтверджує досвід розвинених країн. Тому завдання лідерів — поширювати проривні ідеї та надихати здібних людей на створення інновацій.

Арсеній Матвійчук працює над новими ІТ-продуктами. Нещодавно він зробив реліз Qubits — трекера для регулярних задач. А зараз готується до запуску Rowo — сервісу для досліджень залученості працівників.

«Поки що я не бачу себе власником великого бізнесу, не хочу витрачати час на пошук працівників чи залучення інвестицій. Хочу розробляти невеликі сервіси, які мене цікавлять, а також створювати додану вартість для користувачів, аби проєкти приносили дохід і давали змогу втілювати наступні задуми», — ділиться Арсеній.

Зоя Стеценко, навпаки, дивиться у бік збільшення команди. Протягом п’яти місяців роботи Kazka має понад 26 000 реєстрацій та більш ніж 60 000 створених казок. Серед користувачів — як діти, так і вчителі, які створюють казки про «принцесу суфікс і лицаря корінь слова», щоб зацікавити школярів.

У планах Зої — запустити мобільний застосунок Kazka, додати опцію озвучення казок, а також адаптувати дизайн сайту під дітей з особливими потребами. Для цього потрібні додаткові дизайнери, розробники та інші фахівці.

«Також думаємо впровадити польську та англійську мови, адже дві третини наших користувачів — діти за межами України. Водночас за кордоном важко дістати книжки українською, тож наш продукт допомагає дітям не забувати рідну мову. Тим паче казки підвищують їхню цікавість до української — це важливий крок у зміцненні нашої культурної спадщини», — впевнена Зоя.