Напишу пару слів про те, що саме досліджую. Працюючи керівником команди 5 років, я отримував найвищий показник залученості — 100 зі 100 кожного кварталу. Звісно, маю сильні навички аналізу, дизайну, планування, але вважаю, що моя головна сила — це people management.

Часто, працюючи «на автоматі», я міг сприймати професійну взаємодію як функціональну: запитав, отримав відповідь, побіг далі. Пізніше я цілеспрямовано намагався бачити в колезі не просто виконавця, а людину з її настроєм, труднощами, радостями чи амбіціями. І це змінює все: робота стає гнучкішою, більш залученою, «наша» спільна задача має більше сенсу.

Як керівник, я працював із підлеглими у коучинговому підході, використовуючи, зокрема, ромб життя Пезешкіана. Для мене важливо говорити про баланс життя, а не лише work-life баланс, бо робота — це теж частина мого життя. Якщо я на роботі живу, а не просто виконую функцію, я менше вигораю, а взаємодія стає глибшою.

Цей підхід змінив мій погляд на well-being в організаціях. Те, що здавалось HR-ініціативою, виявилось стратегічним інструментом, що впливає на довготривалий ефект і якість роботи.

У своєму дослідженні я намагаюсь розвернути увагу від керівника до самої людини та її психологічних ресурсів: копінгових стратегій, психологічного капіталу (надія, оптимізм, ефективність, резильєнтність), усвідомленості та особистісних характеристик (OCEAN). У планах — дослідити їхній зв’язок із професійним благополуччям працівників ІТ.

Запрошую пройти опитування, що займає 15 хвилин. Дякую!