Усі ми грішні. Хтось пишається новою автівкою. Хтось заздрить тому, хто пишається новою автівкою. Хтось бреше, що не заздрить тому, хто пишається новою автівкою.

Хтось грішить мало. Хтось грішить багато. Хтось грішить вдома. Хтось – на роботі.

Про те, чим найчастіше грішать дизайнери, чому це для них погано і як перестати це робити, розповіла telegraf.design артдиректорка агентства Angry Інна Алімова.

1. Гординя

Цей гріх заважає дизайнерам розвиватися. Коли вважаєш себе надто крутою, коли думаєш, що вже все знаєш, складно побачити мінуси своїх робіт.

Щоб уникнути цього, я намагаюся оцінювати свої роботи з точки зору сторонньої людини. Запитую себе: «Що з роботою не так?», «Як покращити її?», «Як би вона ще могла виглядати?». Та й взагалі, до своїх робіт намагаюся ставитися з часткою іронії. Так і не закохуєшся в них, і недоліки одразу ж помітнішими стають.

2. Заздрість

Якщо сучасною мовою – хейтерство. Перше, що нерідко роблять дизайнери, коли виходить чиясь нова робота – намагаються знайти в ній слабкі місця. А потім, на основі спостережень, розповідають, чому ця робота погана і де вони вже щось подібне бачили. Нічого хорошого заздрість дизайнерові не приносить, тільки збільшує кількість негативу в його житті. А навіщо це треба?

Я намагаюся робити навпаки: хоч це й не завжди легко, пробую дивитися на чужу роботу неупереджено. Запитую себе: «Чому дизайнер зробив саме так?», «Яким було завдання?», «Чи вирішує такий дизайн задачу?». А якщо знаходжу трохи часу, то просто сідаю і пробую зробити свій варіант дизайну.

3. Гнів

Коли щось іде не так, не створюється або не затверджується дизайн, – приходить гнів. На себе, на креативного директора, на клієнта. Цей гнів – це купа негативної енергії, яка нікому нічого корисного не дає, а тільки псує стосунки між людьми.

Спробуйте перетворити цю негативну енергію на позитивну. Як джедаї. Як би не хотілося, перестаньте звинувачувати усіх навколо. Спробуйте дослухатися до них. З мого досвіду, вони часто кажуть правильні речі, хоч і не можуть пояснити це правильними словами. Думаю, людям творчих професій треба вміти розмежовувати, де критикують їх, а де їхню роботу. Я вчуся. А ще, якщо все йде шкереберть, пробую зробити щось абсолютно не так, як робила до цього. Навіть якщо на перший погляд воно, здається, не відповідає брифу. Для мене злість – це добре. Головне – навчитися правильно її спрямовувати.

4. Зневіра

Приходить вона неочікувано: працюєте собі, отримуєте чудову зарплатню, нагороди на фестивалях, повагу від колег і постійну похвалу на вайбер від бабусі, а потім «бац», і професійне вигорання.

Перше, що я в такому випадку роблю – намагаюся заспокоїтися. Бо, насправді, все нормально, таке трапляється не тільки зі мною. Просто даю собі трохи часу на лінощі. Не звинувачую себе в тому, що всі навколо вже ледь не ракету збудували і ледь в космос не злітали, а я тут розвалилася на дивані. Відкладаю соцмережі, читаю книгу, дивлюся кіно, розмовляю з друзями про музику. Моя задача в такі періоди – відволіктися від роботи, скучити за нею. А для того, щоб захистити себе від вигорання в майбутньому, вчуся сприймати свою професію не як марафон, а як спринт, де після кожного забігу треба відпочивати і відновлювати сили.

5. Жадібність

Це стосується тих дизайнерів, які створюють купу ідей, а потім ховають їх у стіл і ревниво оберігають від інших, як Скрудж МакДак оберігав монети. У такий період дизайнерам може здаватися, що хтось вкраде та присвоїть їхню «геніальну» ідею. Хоча найчастіше виходить зовсім навпаки: у шухляді вона й помирає.

Так от, не бійтеся ділитися своїми ідеями. Цілком можливо, хтось допоможе вам зробити їх крутішими. У будь-якому випадку, в них хоча б з’явиться шанс побачити світ. До того ж, кажу вам на власному досвіді, навряд ваша ідея буде на 100% оригінальною. Швидше за все, десь у світі вже було щось дуже схоже.

6. Ненажерливість

Або візуальна прокрастинація. Це коли перед початком роботи над проєктом дизайнер шукає натхнення, наприклад, у Pinterest. Спочатку дивиться щось на конкретну тему, а потім захоплюється та передивляється просто все, забуваючи про свою першочергову задачу. Так проходить купа часу, а результату як не було, так і немає. Через це дизайнер втомлюється, перенасичується. І тоді досягти результатів стає ще важче, ніж до цього.

Боротися з цим гріхом мені допомагає самоорганізація. Ставлю таймери, чергую етапи роботи над проєктами. Часто взагалі відкладаю комп’ютер, беру блокнот, олівець і накидую варіанти з голови. А вже потім, коли є начерки, шукаю референси і візуальні рішення. Бо якщо робити навпаки, є великий ризик несвідомо скопіювати чиюсь роботу.

7. Хтивість

Це про ті випадки, коли дизайнер нагрібає багато-багато проєктів, з якими одній людині дуже складно або й взагалі неможливо впоратися. Це коли і те цікаве, і те прикольне, і те сподобалося, і там можна кльовий досвід отримати. Хапатися за все – це найлегший спосіб назривати дедлайнів, втратити довіру клієнтів і, як наслідок, віру в себе.

Щоб уникнути таких проблем, навчіться говорити «ні» і людям, і собі. Це вбереже і вашу репутацію, і ваші нерви. Мені береже.