Чому конфлікт «розробник vs дизайнер» штучний, і як його владнати

  • 25 марта, 11:05
  • 3772
  • 0

Маттео Кавуччі (Matteo Cavucci) — незалежний консультант, який вже більше 15 років налагоджує процеси роботи над продуктами і створенням програмного забезпечення. Допомагає і великим організаціям, і маленьким командам генерувати та втілювати цінні ідеї — від задумки, через спільне обговорення, і до реалізації. Наразі живе та працює в Берліні.

Маттео працює на перетині бізнесу, дизайну та розробки, і має великий досвід у цих дисциплінах.

Чому конфлікт «розробник vs дизайнер» штучний, і як його владнати

- Маттео, розкажи трохи про свою роль сьогодні, і як ти до неї дійшов? 

Ідентифікую себе як звичайного консультанта. Але як чудово про це сказав Jerry Weinberg: «Консультація — це мистецтво впливати на людей за їхнім власним запитом». 

Зараз ми з командою майже завершили проєкт, який вели 7 місяців — з Vodafone IoT Open lab. Пощастило працювати з їхніми продуктовими командами — ми впроваджували методи і практики, які дозволять краще комунікувати між собою людям і всередині команди, і зі всією організацією.

- Ти був і розробником, і дизайнером, і проджект-менеджером. Чому змінив так багато професій? 

Скажу, що між цими професіями дуже багато спільного. Усі роблять одне й те ж, але використовують різні підходи. Коли створюєш цифровий продукт, основна ідея — змінити поточну ситуацію на бажану. Це ще одна цитата, від Herbert Simon. Отже продакт- менеджери, розробники, дизайнери працюють над одним і тим самим, але різними інструментами. Хтось малює дизайн екранів, хтось пише код, хтось збирає все докупи.

Те ж саме робив я за свою кар’єру — змінював існуючий стан речей. Почав з програмування ще коли вчився у школі. Далі став займатися тим, що сьогодні називається UX- дизайном, потім проджект-менеджментом, який лише трохи відрізняється від дизайну. Перехід був природним. Суть моєї роботи не змінилася, змінилися інструменти, які я використовую, щоб досягнути цілей.

Хочу бути людиною, яка добре розуміє людей різних професій — від розробників та інженерів, які заглиблюються у кібернетику і всілякі технічні штуки, до тих, хто знаходиться на топових рівнях і вирішує проблеми бізнесу. Хотів би розбиратися у обох напрямках — тому інвестую багато часу та енергії у це.

- Ти вважаєш себе більше дизайнером чи розробником, девелопером? 

Насправді такі ярлики мене більше дратують, тому важко вибрати один. У відповідь на ці питання я часто жартую, що справжні дизайнери — лише індустріальні дизайнери, а справжні розробники, чи девелопери — ті, що на ринку нерухомості.

Технологія сама по собі не може змінити нічого — це просто інструмент. Справжня сила належить людям, які її використовують. Технологія не зробить нас ні дурнішими, ні розумнішими, ні сильнішими — ми самі можемо стати такими. Тому я вирішив концентруватися на вибудовуванні процесів роботи і порозуміння в команді.

- У одному з інтерв’ю ти говорив, що твоя робота — розмити кордони між дизайном і розробкою. Навіщо це робити?

Створення продукту і програмного забезпечення — повністю про дизайн. Робота дизайнера і розробника полягає в одному — вирішити, як буде виглядати майбутній продукт. Строге розділення цих професій на дві — це індустріальна парадигма.

- Чому тоді виникає так багато проблем та непорозумінь між розробниками і дизайнерами, якщо всі працюють над однією задачею?

Це штучно створені проблеми. Знову ж таки вони виникають через те, що підхід до розробки лишається таким, як при індустріальному виробництві. Software — це про “soft”, тобто м’яку природу продукту, і його розробка вимагає повністю протилежного підходу.

Те, як ми будуємо продукти зараз, чимось нагадує те, як виготовляють олівець.

Є бізнес, який каже — було б непогано виготовляти олівці.

Дизайнер малює скетч, робить специфікацію.

Коли скетч готовий, починається виробництво.

Потім виробництво доходить до завершення, починається дистрибуція.

Так само багато компаній працюють над дизайном продукту. Є бізнес, дизайнери, розробники, дистриб’ютори і операційні менеджери, Customer Support і так далі.

І це фундаментально неправильно. Думаю, якраз такий підхід ускладнює людям роботу. Коли створюються штучні бар’єри типу «оцей етап потрібно закінчити перед тим, як починати наступний етап», якраз тоді відбувається розлом, з’являються розбіжності. Коли розробники працюють над продуктом, дизайн якого створений рік тому — такий процес для мене немає жодного сенсу.

Моя ідея створення крутих діджитал продуктів у тому, щоб змінити підхід до розробки. Потрібно рухатися від підходу, який керується чітким планом, до адаптивного — у якому на першому місці люди, “people first” mindset.

- Як вважаєш, чи зміниться модель у майбутньому?

Якщо чесно, я песиміст. Думаю, лише декілька компаній зможуть змінитися, перебудувати процеси і так використовувати весь потенціал створення продукту. Продовжувати «протоптаними стежками» легко. Будувати продукти і програмне забезпечення так, як ми будуємо автомобілі, простіше для менеджерів, бізнесу, для всіх. Коли продукти ростуть, компанії стають більш структурованими, а люди задумуються про чітку роль і своє призначення у цих компаніях. Це уповільнює інновації та креативність. Задачі, звісно, вирішуються більш ефективно — створюються швидші, дешевші, але при цьому нудні продукти.

Маттео Кавуччі (Matteo Cavucci)

Наприклад, різниця між Facebook 4—5 років тому не така вже й велика порівняно з тим, який він сьогодні. Той самий шрифт, ті ж кольори, плюс-мінус така ж взаємодія. Але він дуже добре масштабується — мільярди користувачів, це неймовірно. Facebook робить нові фічі, нові інтеграції дуже швидко. І втрачає силу креативних, цікавих рішень.

Та зрештою завжди буде декілька людей і організацій, які рухатимуть світ уперед і створюватимуть справді інноваційні продукти.

- У тебе є своя філософія роботи? Яка вона? 

Мене приваблюють ідеї стоїцизму. Знайти і розділити між собою те, що можна контролювати, і те, що ні. Це дуже важливо в моїй роботі, бо створення продуктів і програм має дві основні характеристики — складність і непередбачуваність. Важливий крок — зрозуміти, що ти можеш зробити, а що тобі не підвладне.

Коли працюєш з великими корпораціями, більша вірогідність, що вони тебе змінять, а не ти їх.

Буває, працюю в команді ще з декількома людьми. Великі компанії (ті, що входять у Fortune 500) звертаються до нас: хочемо навчитися працювати інакше, будь ласка, створіть маленьку команду дизайнерів, інженерів і працюйте над цією фічею, використовуючи новий метод. Здається, що от зараз ми їх навчимо, як треба, і вся компанія революційно зміниться.

Та немає жодних шансів, що ти можеш змінити такі велетенські компанії: як вони працюють, як у них налаштовані процеси, як вони думають. Єдине, що можна зробити — намагатися вселити в них якісь крихітні ідеї, які проростуть. Спочатку буде боляче і нестерпно — але це допоможе людям полегшити їхнє професійне життя і вижити в токсичних професійних умовах.

Коли працюєш з великими корпораціями, більша вірогідність, що вони тебе змінять, а не ти їх. Чим ближче ти працюєш і заглиблюєшся у процеси, тим більше ти починаєш думати так само, тими ж поняттями, що і вся корпорація.

Найбожевільніше, що є у великих компаніях — кількість менеджерів. Наприклад, є нова фіча, яку компанія хоче розробити. Запитуєш, а де команда, яка буде над нею працювати, — і тобі дають список з 20 людей, в якому 2-3 розробники, два дизайнери, а всі інші — менеджери. Як це може працювати взагалі? Буває, що у команді лише 1 розробник, а інші 19 людей кажуть йому, що робити. Це божевілля. Буде купа зустрічей, десятки чатів і недостатньо розумової сили і часу на власне роботу.

Коли заходять такі проєкти, є велика спокуса сказати, що в такій ситуації вже нічим не допоможеш. Але насправді завжди щось можна зробити. Я працював з однією великою корпорацією, і головною задачею було переконати їх у тому, що коли люди працюють разом у невеликій команді та відчувають себе її частиною — це добре. Це настільки проста і очевидна річ — щоб дизайнери, продуктові менеджери і розробники працювали разом як одна команда! Тут і думати не потрібно. Так повинно бути. Але для компанії це було чимось революційним. Ця маленька ідея, яку ми впровадили там, коштувала нам багато енергії і нервів.

В Італії менше можливостей, тому тут не побудуєш кар’єру на посередніх навичках. Професійними дизайнерами чи розробниками стають або через важке навчання у спеціалізованих школах, або з допомогою клієнтів і босів із пекла.

- Як і коли ти вирішив стати незалежним консультантом і що було найважче в такому рішенні? 

Коли працював у Thoughtworks, великій консультаційній агенції, нашими клієнтами якраз і були компанії з Fortune 500 — ті, в яких у команді з 20 людей лише один розробник і один дизайнер. У таких умовах дуже важко щось покращити, більше часу витрачається на вмовляння людей змінити погляди, ніж власне на роботу. Став незалежним консультантом, тому що мені подобається працювати з невеликими командами. Звісно, у таких компаніях більше невизначеності, але якраз це й цікаво. У будь-якому разі німецька бюрократія не дає зовсім уже полегшити роботу.

- Цікаво почути історію про еміграцію. Коли і чому ти вирішив переїхати до Німеччини?

Німеччина — це генератор енергії в Європі. Компанії тут створюють надлишок, який переходить у інвестиції в нові продукти. І не обов’язково IT. Це дає мені чудову можливість навчатися і тестувати себе складними челенджами. Культурний стрес пом’якшується тим, що це все ж Берлін — місто з унікальною історією, яка також пронизує всіх, хто тут живе. Люди тут дуже розслаблені і менш одержимі роботою.

- Як справи з дизайном у Італії? Є різниця у роботі? 

Набагато краще з дизайном в Італії. Думаю, причина в різних економічних ситуаціях країн. В Італії менше можливостей, тому тут не побудуєш кар’єру на посередніх навичках — якщо ти не справляєшся з роботою дуже добре, доводиться шукати іншу. Люди стають професійними дизайнерами чи розробниками або з допомогою дуже важкого навчання у спеціалізованих школах, або з допомогою клієнтів і босів із пекла.

У Німеччині ж хороші дизайнери швидко стають менеджерами (можливо навіть з посередніми навичками), і з самого початку вибудовується чітка ієрархія — мало можливостей для експериментів чи імпровізації.

- Молодь в Україні зацікавлена у переїзді в інші країни, щоб знайти для себе більші виклики і рости професійно. В Італії така ж ситуація?

Так, схожа. Але враховуючи те, що ми в ЄС, для нас це більш природно і просто — купити квиток і спробувати. Краще розвинута економіка — більше можливостей, більші зарплати і краща самореалізація. Цифрова економіка пропонує найбільше можливостей для підйому по соціальній драбині. Мої бабуся і дідусь були бідними селянами, мама почала працювати у квітковому магазині, коли їй було 14, я лечу в Токіо через декілька тижнів. Нічого незвичайного в моїй історії, таких історій безліч, навіть більш вражаючих. І ці стрибки були б неможливі без обставин, які створила цифрова економіка.

Хороші ідеї приходять тоді, коли є велика кількість ідей. Чим більше людей можна долучити до процесу генерації ідей, тим краще.

- Ти самостійно генеруєш ідеї з покращення роботи у командах? 

Ні, я не візіонер. Вірю в те, що хороші ідеї приходять тоді, коли є велика кількість ідей. Чим більше людей можна долучити до процесу генерації ідей, тим краще. Відділ маркетингу, відділ продажів, дизайну, розробники, QA, Customer Care і найцінніше — користувачі продукту. Від себе я даю підходи, техніки, інструменти, методи оцінювання з різних перспектив. Моя робота — зібрати все це разом і допомогти оцінити, аби вирішити, що найкраще підходить і в що інвестувати.

- Не зовсім креативна робота, чи не так?

Креативність — це не створення чогось з нічого, це створення чогось із того, що вже є. Поєднання непоєднуваного. Якщо поглянути на айфон — він не був чимось новим, якщо розібратися. Вони зібрали разом те, що вже існувало, обгорнули в чудовий дизайн і продали. Це прекрасний продукт — і це поєднання звичних складових у незвичному порядку.

- Хто звертається до тебе за консультацією? 

Зараз, коли я незалежний консультант, до мене звертаються зовсім різні люди. Наприклад дизайнери чи дизайн-менеджери, які бачать, що у них панує повний хаос у робочих процесах. Найчастіше звертаються менеджери, які працюють з інженерами, CPO, Head of Products, Head of Engineering, Engineer Manager. Вони кажуть: «Ми повільно працюємо, від ідеї до реалізації проходить дуже багато часу. Як ми можемо вирішити цю проблему? Як зробити так, щоб люди краще і швидше виконували свою роботу?». Більшість людей, які виконують цю роботу — дуже талановиті. Але система, в якій вони працюють, повністю fucked up. Моя робота по суті піти туди, спостерігати, як усе працює, і знайти шлях, як пришвидшити чи полегшити процес.

Моя робота — поставити людину перед дзеркалом і змусити її туди дивитися. Дати людям шанс зібрати докупи всі їхні думки і проблеми.

- Як ти досягаєш того, щоб люди були з тобою чесними і ділилися своїми проблемами прямо?

Вірю, що потрібно бути по-справжньому зацікавленим у людині, яка сидить навпроти. Якщо цього немає — ти не отримаєш чесні відповіді на питання і не дізнаєшся про те, що тебе цікавить. І взаємність — якщо ти хочеш, щоб тобі повірили, ти мусиш теж вірити людині, з якою розмовляєш.

- А все ж таки, чи є якісь практичні поради? 

Якщо ти просто приходиш нізвідки до людей і розповідаєш їм, як правильно працювати, ніхто не буде тебе слухати. Тому спочатку я детально все вивчаю, намагаюся працювати разом з командою і генерувати різні ідеї вирішення питання. Моя робота — поставити людину перед дзеркалом і змусити її туди дивитися. Дати людям шанс зібрати докупи всі їхні думки і проблеми. Я кажу: «Твій процес роботи виглядає отак і отак, це правда? Де ти відчуваєш, що щось не так? Як ти можеш це змінити, що думаєш? Які варіанти можеш ще спробувати?». І потім люди починають експериментувати, переглядати свої напрацьовані раніше процеси, починають рости і ставати вільнішими в роботі, вся команда, вся компанія стають трохи кращими.

Але найчастіше так не відбувається. Та і так просто, як я описав, не буває. Найголовніше, що я хочу зрозуміти і змінити, це те, як люди комунікують. І головна проблема комунікації — купа зустрічей. Найчастіше відбувається якось так: «Є проблема, давайте призначимо зустріч». А вони дуже дорогі. 5, 6, 7 людей сидять за столом і годину говорять, хоча все можна було вирішити одним емейлом. Працюю над тим, щоб люди вирішували питання без оцих зустрічей.

Компанії з’являються і зникають, а люди залишаються. Мене більше хвилюють люди, тому я часто зустрічаюся і спілкуюся з тими, з ким працював раніше.

- Чи розуміють люди, які звертаються до тебе за консультацією, що процес змін буде дуже болючим і неприємним?

Ні, навпаки. Вони думають, що інші люди повинні змінитися, а у них все добре. Проблеми завжди у комусь. Так що коли берешся за проєкт, не можна говорити, що є проблема. Проблем немає. Є челенджі, є обставини, є ще щось, але не проблема.

- Ти перевіряєш, як потім йдуть справи у компаніях, яким ти допомагав?

Так, звичайно. Але компанії з’являються і зникають, а люди залишаються. Мене більше хвилюють люди, тому я часто зустрічаюся і спілкуюся з тими, з ким працював раніше. Нещодавно зустрічався зі знайомим, він Head of Design у компанії, для якої ми розробляли процес найму на роботу дизайнерів. Він розповів, як процес працює зараз і скільки сильних дизайнерів вони найняли на роботу — я щасливий.

Джерело: telegraf.design


0 комментариев
Сортировка:
Добавить комментарий