Дизайнер і дедлайни: чому ми прокрастинуємо і як з цим боротися

  • 28 января, 15:09
  • 3687
  • 0

Автор матеріалу: Олександр Гусаков, співзасновник дизайн-бюро The Goort

Вам теж досі складно повернутися до робочого ритму, хоч свята давно позаду? Олександр Гусаков пропонує в новому році разом попрацювати над тим, щоб стати трішки продуктивнішими: «І я не про «робити більше», а про «робити хоч щось».


Дедлайн — моя головна слабкість. Я провалюю будь-який: встати вчасно, вийти на зустріч, привітати когось із днем народження. Робитиму це або о 23:45 дня дедлайна, або наступного ранку. Із дизайном та ж історія. Буду чесним, «завтра» — моя найчастіша обіцянка, яку, до речі, я так само часто не виконую.

Дизайнер і дедлайни: чому ми прокрастинуємо і як з цим боротися

Олександр Гусаков

Як-то кажуть, прийняття проблеми — перший крок на шляху до її вирішення. Але що далі? Загалом саме через проблеми постійного провалу дедлайна я так глибоко копаю тему продуктивності, менеджменту та організації роботи. Знаходжу різні системи ведення справ та інші лайфхаки. Щось допомагає краще, щось менше, але все це було пластиром на переломі, замість хірургічного втручання.

Причини прокрастинації:

1. Страх — емоція про майбутнє, одна з основних і найсильніших. Що станеться, коли я це зроблю? Що буде, коли досягатиму результату? Чи досягну його?

Я частенько боюся, що мій дизайн не приймуть. Або що комерційну пропозицію не затвердять. Тому можу навіть з цим затягувати. Або що лекція буде провальною, а стаття нікому не зайде.

2. Жаль — емоція про минуле. Ми знаходимося в минулому і витрачання на це енергії заважає нам рухатися вперед. Хочемо уникнути в майбутньому чогось із нашого минулого.

Іноді ми боїмося, що не вдасться повторити успіх. Це жаль і страх разом, подвійний удар. Мені допомагає нагадування, що новий проєкт — це нова історія з новим клієнтом. Усе нове, попередній успіх був наслідком багатьох факторів, а не тільки моя заслуга. Так само і можливий провал буде наслідком різних факторів, а не тільки моєю виною.

3. Радість, постійна ейфорія від відкладання. Коли відчуваєш, що результат близький, то радієш завчасно. Мозку цього досить і він гальмує твій рух вперед. Коли ми радіємо авансом, то спалюємо всю енергію і в нас не залишається сил на саму роботу. Іноді ми просто боїмося втратити мрію, простіше мріяти і радіти.

У 2018-му у мене був провал через цю емоцію. Я настільки був упевнений в успіхові і радів початку роботи над проєктом, що дуже багато прокрастинував, а потім зазнав невдачі. Це було дуже жорстко. Сюди добре підійде порада «не витрачайте гроші, яких у вас немає», можна переробити її на «не тіштеся успіху, поки його немає». Радійте процесу.

4. Злість. Ми злимося, коли отримуємо завдання або проєкт, який не хочемо робити, коли хтось порушив нашу зону комфорту і всунув свою задачу.

Оскільки я працюю на себе, часто цей «хтось» — я сам. І від цього злюся на себе, на проєкт, іноді навіть на клієнта. Причому комусь іншому завжди простіше відмовити, ніж собі. І ти навіть можеш не помічати спочатку, коли сам на себе «вішаєш» таке завдання.

Що робити? Відмовлятися від завдань! Взявся за щось, а потім відчуваєш злість, то просто відмовся, поки не пізно. Це складно, знаю. Іноді я просто сильно затягую терміни і дискредитую сам себе. Відмовляйся навіть, якщо спочатку погодився.

5 + 6. Сором і вина приходять після. Провалений дедлайн або сама прокрастинація запускає ці почуття і вводить нас у порочне коло. Нам важко від цього, ми ще більше відкладаємо і не можемо вирватися. Якщо проєкт великий і довгий, це все може закінчитися неврологією і стаціонаром.

Після своєї проваленої обіцянки «завтра» завжди відчуваю щиру провину і прошу вибачення рано чи пізно, частіше пізно. Хтось розуміє, хтось відмовляється працювати далі. Так я втратив гарного клієнта у 2019-му через провалений дедлайн і сором.

Як поводитися в таких випадках? Правильну модель мислення мені підказала дружина після одного з сеансів із психотерапевтом.

Ви знаєте, що могли зробити все вчасно, але також знаєте, що дійсно не хотіли провалити дедлайн і підвести. Якщо зробили це не навмисне, то ви не винні. Це як захворіти з температурою +39°C. Навряд чи хтось мріє про гарячку, щоб підвести клієнта. Так і з прокрастинацією. Ментальне здоров’я сьогодні не новинка, проблеми з ним так само відчутні, як і температура.

Дизайнер і дедлайни: чому ми прокрастинуємо і як з цим боротися

Як боротися з прокрастинацією:

1. Запитайте себе: «Навіщо я це роблю? А чи дійсно буду радий, коли завершу проєкт? Що заважає мені це зробити?».

Пам’ятаєте про злість і страх? Подумайте наперед, чи це завдання ваше і що станеться, коли досягнете результату. Я намагаюся пропускати задачі через фільтр «Це принесе мені користь у довгостроковій перспективі чи буде тільки короткостроковий ефект?». Круто, коли більшість завдань підходять під першу умову.

2. Зробіть невелику приємну частину роботи на початку великої справи. В організмі відбудеться викид гормонів і він уже не пручатиметься роботі.

В університеті на епюрах (ручний ескіз чогось і текст на аркуші А3) я завжди спочатку підписував свою роботу, потім писав назву і вже тільки після цього переходив до самої роботи. Зараз я створюю повну структуру папок проєкту разом із папкою «Final», де будуть зберігатися всі фінальні вихідні файли. Або в самому файлі роблю сітку артбордів і структуру шарів, а потім переходжу до самого дизайну.

3. Розділіть великий проєкт на дуже-дуже маленькі завдання. Можна навіть почати з підготовки, а не з самої справи.

Багато хто говорить, що такі завдання повинні вміщуватися у 25 хвилин. На створення структури папок із файлами і шарів у файлі, наприклад, піде навіть менше часу. Але це вже частина роботи. Можна почати з пошуку референсів, потім відсіву зайвих, далі — стайлборду. Якось так. У будь-який час можеш закінчити роботу і переключитися.

4. Створіть умови повної тиші, вимкніть усі повідомлення, усамітніться. Коли немає відволікаючих чинників, зосередитися простіше. Таку ж тишу можна робити і на ноутбуці: закрийте всі непотрібні програми і вкладки браузера, вимкніть фонові аудіо і відео.

Взагалі ми часто недооцінюємо тишу. Коли мені потрібно зосередитися, я одягаю навушники, але не вмикаю музику. Просто хочу, щоб було якомога тихіше. У мене завжди ввімкнений режим «Не турбувати» на ноутбуці й іноді я ставлю його на телефоні на кілька днів. Єдине, чого мені часом бракує — це усамітнення. Ми працюємо вдома з дружиною в одній кімнаті, але коли в мене аврал, я часто йду в іншу. Або їду в кав’ярню, сідаю за дальній столик, щоб подумати про свою стратегію.

5. Виберіть невеликі «плюшки», якими себе порадуєте, коли завершите роботу. Кава, чай, прогулянка, читання. А краще знайдіть своє ресурсне заняття, яке заряджає енергією, а не витрачає її. Нехай воно буде нагородою за роботу.

Ось у цьому пункті у мене взагалі глухо. Ні булочок, ні ресурсного заняття. Хоча гаразд, якісь плюшки є, але це більше схоже на прості рутинні речі типу обіду або кави в кафе поряд з будинком. Моє завдання на зиму і весну — знайти своє ресурсне заняття.

Спробуйте розібрати емоції по кожному завислому проєкту. Що саме вас зупиняє? І подумайте, як ви можете облаштувати свою роботу так, щоб прокрастинувати менше. Успіхів!

Джерело: telegraf.design


0 комментариев
Сортировка:
Добавить комментарий

IT Новости

Смотреть все