Автор матеріалу: Євген Сакало, координатор університетських програм GlobalLogic

На початку вересня прем'єр-міністр Олексій Гончарук під час зустрічі з представниками IT-індустрії озвучив плани Кабміну щодо створення фонду розвитку людського капіталу. За його словами, фондом керуватимуть не чиновники, а кошти фонд направлятиме на три напрямки: стипендії талановитим студентам, фінансування вчених, підтримку лабораторій та ІТ-кампусів.

Про те, з якими проблемами стикаються українські вищі навчальні заклади (ВНЗ), що готують спеціалістів у цій сфері, та які існують варіанти їх вирішення, розповів координатор університетських програм GlobalLogic Євген Сакало.

Кадри вирішують все

Відомий факт, що будь яка важка ситуація або навіть криза може зробити сильнішим того, хто знайшов правильне рішення, щоб цю кризу подолати. Особливо важливо, коли такі рішення призводять до певних новацій, нестандартних управлінських підходів, опанування працівниками нових технологій тощо.

Якщо казати про вищу технічну освіту в Україні та IT-бізнес, умовно кажучи, бачимо дві кризи. І обидві стосуються кадрів.

Університети страждають на відтік кадрів, коли викладачі-практики «дрейфують» у бік індустрії, де і заробітна плата вища, і простір для самореалізації ширший, поступово скорочуючи свою присутність в університеті.

Зрозуміло, що коли викладач фактично «забігає» в університет, залишаючись у приватному секторі на full time, важко вести мову і про наукові дослідження, і про керівництво студентськими гуртками, і загалом про повноцінну участь в університетському житті.

З іншого боку, IT-бізнес, який зростає в Україні щороку на 30%, відчуває гостру необхідність у кадрах, причому в добре підготовлених та освічених кадрах, які володіють найсучаснішими технологіями і відразу готові приносити business value на проєкті.

Про співпрацю бізнесу та університетів

Важливим є те, що бізнес, як ніхто інший, швидко та ефективно реагує на кризові ситуації, пропонуючи нові моделі розвитку. Протягом останніх років ми спостерігаємо бум співпраці IT-компаній з університетами, звідки до них й приходить більшість молодих спеціалістів.

«Ринок» колаборації ВНЗ та IT-бізнесу вже як «стандартний пакет» сьогодні пропонує:

1. інфраструктуру, підтримку кафедр: від передання обладнання до ремонту приміщень;
2. підтримку університетських заходів: від спонсорування до участі експертів у журі та визначення завдань;
3. вплив на навчальні програми: від актуалізації наявних до створення спільних курсів, коли експерти компанії «курують» курс від стадії розробки програми до перевірки якості опанування матеріалу на виході.

Також все більше компаній переходять до «пакету преміум», до якого умовно можемо віднести:

1. створення магістерських/бакалаврських програм підготовки спільно з компанією, де остання фактично формує траєкторію навчання спеціалістів і дає реальні практичні знання;
2. навчальні програми для викладачів, які допомагають освітянам опановувати найсучасніші технології та бути цікавими для студентів;
3. організація процесу виробничої практики студентів у компанії замість фіктивної практики на папері;
4. спільні навчальні проєкти компанії з університетом, які дозволяють ще зі студентської лави  зрозуміти, що таке робота у команді, як живе проєкт, та особливості комунікації із замовником.

Обидва «пакети»  – це потужний механізм впливу на вищу IT-освіту в Україні. І чим більше IT-бізнес інвестуватиме в ці напрямки, тим ближче ми будемо до вирішення проблеми відтоку викладацьких кадрів.

Цікаво, що для впровадження вищезгаданих пакетів-механізмів ані вузи, ані бізнес не потребували сторонньої підтримки. Але разом із тим масштаби IT-індустрії, кількість задіяних в освітніх програмах людей спонукатимуть державу та громадський сектор активніше долучатися до модернізації освіти. Вже зараз ми маємо приклади активного залучення НГО, зокрема, Асоціації ІТ України або IT-кластерів у різних містах, до різноманітних проєктів у колаборації «університети – IT-бізнес».

Вчитися не можна працювати

Але варто зазначити, що наразі важливо, аби в університетах залишалися не тільки викладачі, але й студенти. Адже ситуація, коли студенти з 2-го або навіть з 1-го курсу починають працювати «на повну» в IT-сфері і назавжди полишають фундаментальну освіту, у недалекому майбутньому негативно вплине на обидві сторони. Молодий спеціаліст відчуватиме нестачу знань та зупинятиметься у своєму професійному рості, а для компанії ця проблема полягає в тому, що працівник не зможе вирішувати складні інженерні завдання, а тому бізнес втрачатиме.

Студент хоче реальних практичних завдань, наближених до світу інформаційних технологій? Потрібно йому це дати. Так, напередодні 1 вересня освітянське середовище завжди наповнене новими планами, ініціативами та сподіваннями на краще. Саме зараз, без перебільшення, утворилася унікальна ситуація, коли вища технічна освіта та IT-бізнес повернулися обличчям один до одного, проявляючи ініціативу, гнучко реагуючи на зміни ринку та запити один одного, прекрасно розуміючи win-win стратегію у такий синергії. А конкуренція компаній за увагу університетів лише додає нових ідей та підходів у цьому напрямку співпраці.

Ми дійсно живемо в епоху змін, і хоча китайське прислів'я застерігає нас жити у подібні часи, не забуваймо про другу частину цього прислів'я, а саме: «якщо ж вам довелося жити у таку епоху, то дай вам Бог скористатися новими безмежними можливостями». То ж давайте скористаємося.

Джерело: mind.ua