Кіберполіція намагається довести, що розробники програмного забезпечення є співучасниками організаторів грального бізнесу. Чому це не так і як захиститись програмістам

Матеріал підготовано у співавторстві з адвокатом АО «Овчаров і партнери» Олексієм Гнатенком

Поліція vs айтішники

Нещодавно кіберполіція традиційно з показовою демонстрацією силової компоненти провела обшук в ІТ-компанії. Агентству Zlodei Advertising інкримінують надання послуг зі створення та підтримання онлайн-казино.

Обшуки проводилися не лише в цьому агентстві, але й в ряді інших компаній, що знаходяться у Києві та Харкові і були направлені на розслідування діяльності поки що невідомого широкому загалу онлайн-казино.

В ході обшуку вже традиційно були вилучені комп’ютерна техніка та мобільні телефони. Все це відбувається на тлі активного обговорення законопроекту № 2740, більше відомому як «Маски-шоу — Стоп! v. 3.0.». Він спрямований на боротьбу із тиском правоохоронних органів на бізнес, зокрема на ІТ-компанії.

Повертаючись до конкретного випадку з агентством Zlodei Advertising, закономірними будуть запитання:

—  чи є у створенні онлайн-казино склад злочину?

— як все ж таки захистити ІТ-бізнес від свавільного втручання правоохоронних органів?

Ми вирішили дослідити ситуацію у сфері грального бізнесу, щоб будь-який пересічний громадянин зміг самостійно сформувати своє відношення як і до цього виду діяльності, так і до роботи програмістів, що працюють в цій сфері.

Трохи законодавства (питання ж серйозне)

Закон України «Про заборону грального бізнесу в Україні» містить визначення термінів «гральний бізнес» та «азартна гра».

Так, гральний бізнес — це діяльність, пов’язана з організацією, проведенням та наданням можливості доступу до азартних ігор у казино, на гральних автоматах, комп’ютерних симуляторах, у букмекерських конторах, в інтерактивних закладах, в електронному (віртуальному) казино незалежно від місця розташування сервера.

Азартна гра — будь-яка гра, обов’язковою умовою участі в якій є сплата гравцем грошей, у тому числі через систему електронних платежів, що дає змогу учаснику як отримати виграш (приз) у будь-якому вигляді, так і не отримати його залежно від випадковості.

В Україні забороняється гральний бізнес та участь в азартних іграх.

Мабуть, цих трьох абзаців закону достатньо для розуміння того, що є забороненим.

У Кримінальному кодексі України є стаття 203−2, яка передбачає кримінальну відповідальність для тих, хто займається гральним бізнесом.

Так, зайняття гральним бізнесом карається штрафом від десяти тисяч до сорока тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ті самі дії, якщо вони були вчинені особою, раніше судимою за зайняття гральним бізнесом, караються штрафом від сорока тисяч до п’ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Для учасників азартних ігор передбачили адміністративну відповідальність за ст. 181 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Тобто ми маємо заборонене в Україні діяння, за яке настає кримінальна відповідальність для організаторів та адміністративна відповідальність для учасників, що користуються послугами цих організаторів грального бізнесу.

Розробник — не організатор гри

За задумом законодавця, нести кримінальну відповідальність повинні організатори азартних ігор, які здійснюють діяльність з метою створення умов для проведення азартних ігор та видачі виграшів (призів) їх учасникам.

Але як правоохоронці та суди розуміють визначення організатора? Судячи з вироків за 2019 рік, якими організатори азартних ігор були засуджені до позбавлення волі (забігаючи наперед зазначимо, що їх не багато), організаторами є особи, що, приміром, використовують орендовані нежитлові приміщення, облаштовують гральні зали для надання гравцям доступу до азартних ігор на комп’ютерах, підбирають персонал для функціонування грального закладу.

Висновок напрошується сам собою — якщо ІТ-працівники не є особами, що здійснюють певні дії, а саме організаційний контроль за діяльністю закладу та не приймають участь у розподіленні прибутків від незаконної діяльності, такі особи не можуть вважатися організаторами забороненого виду діяльності та не є суб'єктами злочину.

Обов’язковою ознакою злочину, пов’язаного з азартним бізнесом, є мета — отримання прибутку.

Прибуток програмістів — не від азартних ігор

Обов’язковою ознакою злочину, пов’язаного з азартним бізнесом, є мета — отримання прибутку.

Наш випадок відрізняється тим, що ІТ-спеціалісти, по-перше, розробляють програмне забезпечення для онлайн-казино, що само по собі не є забороненим видом діяльності, або таким, що потребує отримання спеціального дозволу від державних органів.

По-друге, оплату за розроблення програмного забезпечення для онлайн-казино отримується ІТ-спеціалістами саме за створення інтелектуального продукту — комп'ютерної програми.

Тому спеціалісти у сфері ІТ отримують прибуток не від діяльності забороненого грального бізнесу, а за розроблення комп’ютерних програм, що не заборонено законодавством.

Аргументи захисту

По-перше, ІТ-працівники не є особами, що здійснюють організаційний контроль за діяльністю закладу та не приймають участь у розподіленні прибутків від незаконної діяльності грального закладу.

По-друге, спеціалісти у сфері ІТ отримують прибуток не від діяльності забороненого грального бізнесу, а за розроблення комп’ютерних програм, що не заборонено законодавством.

Тоді як убезпечити ІТ-компанії від ризику бути співорганізатором грального бізнесу у зв’язку з розробкою програмного забезпечення, яке на думку органів досудового розслідування може використовуватися організаторами онлайн-казино?

Ми розробили такі рекомендації для програмістів:

1) мати офіційно оформлені договірні відносини із замовником програмного забезпечення.

2) договір має містити чітке технічне завдання на розробку програмного забезпечення.

3) резидентство замовника повинно бути тієї країни, яка не забороняє гральний бізнес.

4) у договорі має бути попередження про відповідальність за використання програмного забезпечення в межах України та інших юрисдикцій, які забороняють даний вид діяльності.

5) договір повинен передбачати конкретний момент переходу права власності на майнові права на комп’ютерну програму.

І головне, в договорі на розроблення комп’ютерної програми не прив’язувати винагороду IT-компанії до доходу організатора від діяльності грального закладу. Те саме стосується і інших договорів, наприклад, ліцензійних.

Це не гарантія того, що обшуки обійдуть стороною ІТ-компанії, але це не дозволить слідчим кваліфікувати їх дії, як співучасників злочину.

Джерело: nv.ua