На загальному фоні введення локдауну, новорічних свят та штурму Капітолію у Вашингтоні — питання розвитку ІТ-галузі в Україні (створення спеціального правового режиму "Дія.Сіті") вже не виглядає таким гострим як раніше.

Однак, якщо все ж заглибитись в це індустріальне питання, проблеми та застереження бізнесу, пов’язані із законопроєктом №4303 "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні", нікуди не ділись та жодним чином поки не вирішились.

При цьому, Мінцифри, як автори ініціативи, продовжують активну діяльність у медійному просторі: проводять презентації "Дія.Сіті" у доволі вузькому колі, публікують додаткові тлумачення податкового режиму, декларують, що насправді все буде не так як пропонує нинішній текст законопроєкту та що всі перестороги бізнесу є хибними.

Спільнота ІТ Комітету Європейської Бізнес Асоціації сподівається, що так воно і є, всі побажання індустрії буде почуто і на виході ми матимемо чудово працюючий механізм, який дозволить подвоїти показники ІТ-індустрії вже в 2025 році — йдеться про 450 тисяч фахівців та $11,8 млрд. Проте, наразі досить важко об’єктивно аналізувати сам процес створення спеціального режиму, адже засідання робочих груп по законопроєкту 4303-д, які мали б об’єднати побажання бізнесу та законотворців — поки що не додали більше конкретики до вирішення озвучених проблем. Врешті-решт, податкова частина ініціативи ще навіть не була зареєстрована у ВРУ, хоча декларувалось, що ми зможемо побачити цей надважливий документ ще у листопаді 2020 року.

Тож і не дивно, що бізнес занепокоєний ситуацією, адже підтримавши ініціативу зараз можна погодитись на недопрацьовані речі: існує ймовірність, що бажане сильно відрізнятиметься від дійсності.

Якщо ж брати до уваги нещодавні публікації авторів законопроєкту, важливо відмітити, що окремі зазначені пункти не відповідають дійсності. Озвучені положення у медіа просторі відрізняються від фактичного драфту тексту, деякі положення можуть мати подвійне трактування, ризики та загрози для існуючого бізнесу.

Тож ІТ Комітет Європейської Асоціації окреслив ТОП-3 міфи, які існують за текстом чинного законопроєкту:

1. ІТ індустрія регулюватиметься прозоро.

Достатньо проаналізувати статтю 11, 12 та 13 проєкту Закону 4303, де не забезпечується прозорого та передбачуваного регулювання режиму "Дія Сіті". По-перше, 11 стаття передбачає широкі та чітко не визначені на рівні закону підстави для втрати статусу резидента "Дія Сіті", включаючи широке поняття "недотримання резидентом "Дія Сіті" обов’язків, встановлених цим Законом". По-друге, не визначається чіткої процедури для прийняття рішення про втрату статусу резидента "Дія Сіті". По-третє, Мінцифри перетворюється на єдиний регуляторний та контролюючий орган, який позбавляє статусу резидента "Дія Сіті" без необхідності отримання висновків інших органів, додаткових запобіжників (механізмів) від можливих зловживань з боку такого органу, ефективної процедури оскарження його рішень. Крім того, Мінцифри наділяється необмеженими повноваженнями щодо розкриття та запиту інформації в резидентів Дія Сіті (ст. 13 Закону). Загалом, такий підхід із постійним контролем зі сторони держави (як в парку високих технологій у Білорусі) не викликає довіри в українських ІТ-компаній.

Слід зауважити, що держава гарантувала незмінність умов для бізнесу, в тому числі, й податкових до 1 січня 2049 (!) року. А приклад нашого північного сусіда ще сильніше підкреслює важливість максимально чітких умов, закріплених законами та підзаконними актами, і слугує хорошим прикладом необхідності мінімізації контролю, втручання держави та важливості принципів дерегуляції. 

2. Заборони взаємодії з фізичними особами-підприємцями не буде. Гіг-контракти — нова, ідентична альтернатива.

Зі змісту випливає, що резидент може вільно обирати форму співпраці — трудові відносини за КзПП, нові гіг-відносини або ж взаємодія із ФОП. На жаль, у дійсності все виглядає не так демократично. Хоча в законопроєкті №4303 дійсно згадується про можливість використання ФОП-механізму, у ході переговорів індустрії з ініціаторами та аналізу чорнового варіанту податкового підґрунтя для "Дія.Сіті", котре циркулювало у різних робочих групах (проте, все ще не опубліковано), стає зрозумілим, що збереження зазначеної моделі можливо лише у двох випадках:

а) встановлення відсоткового відношення ФОП/гіг-працівників, яке с кожним роком повинно зменшуватись (наприклад: 70% ФОП та 30% гігів у 2021, 50/50 у 2022, 30/70 у 2023);

б) встановлення додаткового оподаткування (наприклад, 9% податку на виведений капітал на контракти з ФОП).

Тобто створюється добровільно-примусовий перехід на гіг-схему, яка, до речі, ще зовсім не прописана у законодавчому полі. Так, в законопроєкті чітко не розкрита правова природа таких гіг-контрактів і чітко не визначено, є вони цивільно-правовими чи трудовими. З огляду на загальну концепцію "гіг-контракту", як контракту на виконання завдань (проєктів) замовника, йому властива природа цивільно-правового договору. Разом з тим, цивільно-правовим договорам не властиві такі положення як, наприклад:

1. час відпочинку (який, як вбачається із ст. 30 законопроєкту, може визначатись не лише гіг-контрактом, але й у внутрішніх документах резидента Дія Сіті);
2. оплачувана відпустка, тощо;

Такі поняття властиві трудовим відносинам і, відповідно, дають підстави для їх майбутньої кваліфікації саме як таких.

Тож наразі з точки зору індустрії питання ФОП/гіг виглядає наступним чином: намагаючись уникнути ризиків перекваліфікації відносин з ФОП у трудові пропонується нова, недоопрацьована та не зрозуміла гіг-схема зі ще більшими ризиками перекваліфікації. 

3. Законопроєкт покликаний розвинути інформаційні технології України.

Чинна редакція не визначає загальних принципів і гарантій ведення діяльності в рамках "цифрової економіки" чи ІТ-сфери, а стосується вузького кола компаній, які матимуть бажання стати резидентом "Дія Сіті" та випробувати експериментальні (не перевірені практикою) концепції, закладені стосовно режиму Дія Сіті. Крім того, зі статті 6 частини 2 випливає, що кожен працівник юридичної особи повинен отримувати, в середньому, 1 400 доларів США, що не відповідає (1) ринковим умовам для окремих видів працівників в Україні, (2) цілям законопроєкту, (3) значно ускладнює доступ до режиму (робить його неможливим для більшості компаній). Навіть якщо врахувати, що автори мали на увазі середньомісячну ЗП по компанії, проаналізувавши середні заробітні плати регіональних представників, та таких, які розвивають саме молодих спеціалістів (тобто, мають велику частку junior-фахівців) встановлений критерій є непосильним для виконання. І лише цією однією нормою відсікається велика кількість існуючих ІТ-компаній.

Отож, прогалин у законопроєкті ще вистачає та до його повної оптимізації ще далеко. Зазначені 3 положення є найгострішими, однак, критичних пунктів у тексті міститься значно більше. Також ключовим є відсутність податкової частини, адже цифри допоможуть розставити все по своїх місцях. Наразі бізнес-спільнота сподівається на консолідоване доопрацювання тексту, щоб запланований депутатський 4304-д був максимально відшліфований вже на стадії подання. 

Однак, не слід забувати, що нинішній успіх українського ІТ (ТОП-3 у експорті послуг, $4.5 млрд експортних надходжень, більше 200 тисяч фахівців) залежить більшою мірою від вже існуючих умов та компаній, котрі представлені на ринку. Тому, якщо розглядати самоціль як розвиток ІТ — неможливо нехтувати пропозиціями компаній, адже реальний бізнес не зі слів орієнтується, що саме потрібно для продовження розвитку індустрії.