Від ІТ до особистого бренду – як знайти свій фулфілмент в житті: Кріс Косик

  • 29 июля, 10:33
  • 11083
  • 0

Христина Косик – бізнес-вумен, віце-президент з інновацій у компанії SoftServe і творець телеграм-каналу “Shit I Know”. Кріс вже 16 років працює в компанії, але не обмежує себе сферою ІТ. Розповідає про корисні та цікаві штуки у своєму Телеграм-каналі, дає лекції про креатив, інновації, лідерство та роботу в ІТ. Нещодавно Кріс з чоловіком Олександром Богачуком відкрили простір «Filab». 

Від ІТ до особистого бренду

— Кріс, у тебе є диплом магістра…

— У мене два дипломи магістра!

— Навіть так. Навчання в університеті, на твою думку, потрібне чи ні? Тобі знадобилась освіта?

— Один диплом мені допоміг. Моя перша освіта – це прикладна математика та інформатика. На четвертому курсі я ще пішла на другу освіту – англійська філологія. Диплом з прикладної математики мені знадобився, бо я пішла на роботу в ІТ-компанію. З другим дипломом сумно – якимось чином в мене номер виписки не співпадає з номером на дипломі. Тому, зі всіма правилами, він не дійсний. Насправді показувала документ про закінчену освіту десь двічі – коли проходила співбесіду і одного разу, коли подавала на якусь візу.

— Коли ти влаштовувалась на роботу, диплом був вирішальним?

— Диплом питали в 2003 році, коли була трудова книга. Зараз дивляться на знання і скіли. Це важливіше, ніж червоний диплом і ті знання, які людина не може використовувати у роботі. Університет дуже класно сформував голову. Я поступала у 1999 році – ІТ тоді не існувало. Це була дуже непопулярна спеціальність. На платне навчання було 2 місця на 1 людину. Ти просто подавав документи, і тебе точно брали – як би не написав вступні іспити. Лабораторні були такі – треба було написати код на листку паперу і здавати; або тобі дають код, його потрібно було просто ввести на комп’ютері й натиснути «enter». І, звісно ж, воно працювало.

Тішить, що зараз всі розуміють, що вища освіта - це не обов’язково вступ в 16-18 років. Вища освіта – це класно, якщо ти розумієш, нащо вона тобі.

Найкрутіше, що є в вищій освіті – це молодь, яка свідома і обирає, треба їм це чи ні.

— На роботі ти вивчала матеріал сама?

— По-різному бувало. Я ніколи не казала «ні». Завжди є робота якоїсь сірої матерії, яку ніхто не хоче робити. Коли питали «зробиш?», я завжди казала «так». А розбиралась потім… Якщо я чула, що є якась ініціатива, я завжди подавалась і волонтерилась. Таким чином і виробилась репутація такої людини, яка не боїться спробувати. Коли є ініціатива, за яку всім страшно взятись, всі допускають, що ти теж можеш факапити, і це ок. Я завжди тягнула руку, мені було цікаво і найголовніше – ніколи не дивилась, що треба робити.

— У SoftServe ти часто змінюєш посади та сфери роботи. Чому?

— В компанії я вже 16 років, і це єдина робота, яка в мене була, я не змінювала місця. Кожні 2-4 роки я тільки змінюю те, чим займаюсь. Мені цікаво змінювати сфери, я не боюсь пробувати нове.

— Зараз ти віце-президент з інновацій. Де береш свої знання, натхнення для команди?

— Це є колаборативний процес. Немає такого, що я одна несу світло інновації в темряві компанії. Фокусуємось на тому, щоб речі не губились, цікаві проекти розвивались. Натхнення береться з різних місць – я кожен день читаю якусь літературу, новини. Читаю в неочікуваному місці – в Фейсбуці, я напевно з попереднього покоління. Навіть подивившись Інстаграм чи Netflix можна взяти звідти багато нових підходів. Коли я дивлюсь на щось нове, мені завжди цікаво, хто це зробив, нащо, і як люди це сприйняли. Оцінка «о, прікольно» в мене відсутня, я стараюсь розібратись.

Від ІТ до особистого бренду

— Як керівник, ти можеш сказати, що зараз є поділ на такі поняття жінка/чоловік в бізнесі?

— На мою думку, розділяють швидше жінки, приписуючи цьому окремий фокус. Зараз на це пішла величезна тенденція. Люди говорять «фемінізм», не розуміючи концепту фемінізму. Зараз багато жінок бізнес-коучів роблять різні асоціації, федерації. Коли дуже багато таких меседжів, їм приписують якісь негативні аспекти.

За мою роботу мені жодного разу не відмовили, бо я жінка. Це дуже трендовий топік – можна назвати конференцію «жінки в чомусь» і буде повний солд-аут.

Насправді доволі награна проблематика, це якщо ми говоримо про ІТ. Сьогодні це більше класний тренд. Як блок-чейн, тільки “жінки в чомусь”.

— Кріс, ти береш участь в проекті «Womentor». Менториш декількох жінок, допомагаєш їм щодо ідей бізнесу. Тут теж працює тренд на жінок в бізнесі?

— Проект придумав чувак. Чоловік, який зібрав купу жінок, щоб менторили жінок. Мені подобається їхній посил. Немало жінок починають сьогодні бізнес. У них є багато додаткових страхів – жінка не впевнена, що вона зможе, у неї є інші справи – сім’я, діти і т.д. Вона не впевнена, що вийде, де взяти гроші і потім віддавати, не впевнена, що може мати якийсь бізнес, окрім салонного. Я не пішла туди через те, що «жінка у бізнесі» чи ні. Мені багато пишуть щодо менторства. Тут вони мені довго писали щодо співпраці, справді були ініціативні та наполегливі.

— Зараз ви з Сашею розвиваєтесь у Filab. Його відкрили зовсім нещодавно – чотири місяці тому. Що спонукало до створення свого простору?

— У нас все дуже природньо розвивалось. Саша займався блогерською діяльністю – йому було цікаво зрозуміти, як працюють соцмережі, і він мені сказав, що було б класно, якби я завела свій Телеграм-канал. Телеграм тоді тільки почав розвиватися. В лютому 2018 року ми були в Карпатах і один день я не хотіла кататись на лижах. Саша сказав: давай, заведи. Я сіла, і все якось дуже стрімко пішло. У той момент людям почав бути цікавий Телеграм. Моє ім’я було на слуху, почали запрошувати на лекції, і Саша почав робити лекції. Тоді ми зіткнулися з проблематикою, що у Львові нам не подобались всі лекторії, і частково те, як організовували. Ми задумались, щоб зробити свій спейс і його потім розвивати як ком’юніті. Ми дійшли до цього спочатку банально, а потім дуже прагматично.

— Назва «Filab» – це абревіатура фрази Fulfillment In Life And Business. Чому ви вирішили так назвати простір?

— Зараз максимально популяризована думка, що всі люди мають бути успішні. І успішність зазвичай співвідносять з кількістю зароблених грошей.

Ми віримо, що людина є щаслива, коли вона реалізована, тобто коли в неї є це наповнення – фулфілмент.

У кожyої він різний: і в бізнесі, і в житті. І тільки в балансі людина є реалізована, тобто щаслива. Ми постійно шукаємо досвід, знання, правила і навички. Filab придуманий, звісно ж, для людей, але і для нас. Замість того, щоб їздити завжди в інші міста та країни за класними тренінгами, можна їх привезти сюди, самим навчитись і поділитись ще з людьми. У нас немає івент-менеджера, який постійно шукає людей і бомбить, бо «має бути 5 івентів в тиждень, інакше ми вилетимо з бізнесу». У нас інша бізнес-модель, інша філософія.

— Як виглядає ваша модель бізнесу?

— Ми відбираємо, чим хочемо ділитись, враховуємо багато аспектів, які відбуваються в місті та в суспільстві. Ми не будемо мати чіткого профілю в Filab. Можна зробити ф’южин, бо так зараз і живе сучасна людина – нам байдуже, чим ми займаємось, має бути цікаво все і воно додає важливості до того, як ти будеш реалізований.

— Ти знайшла свій фулфілмент в житті?

— Я кожен день його шукаю. Вважаю, що в цьому сенс життя.

В пошуку є рух, а в русі – життя.

Христина Косик

— Яким ви бачите майбутнє для Filab, його розвиток?

— Розвиток - це партнерство зі схожими школами в Україні і за кордоном, тому що є дуже багато класних і цікавих просторів. Також є бажання мати класну базу резидентів, людей, яким цікаво ділитись знаннями. Третє – це розвивати ком’юніті людей, які приходять до нас, цікавляться різними сферами. Ком’юніті вимагає дуже багато ресурсів – як часових, так і енергетичних, матеріальних. Я серйозно сприймаю слово «ком’юніті», це серйозна робота і серйозне бачення.

— На дві твої лекції нещодавно був солдаут за кілька днів. Спрацювало ім’я чи тематика? Що зараз цікаво людям?

— Тут зіграв персональний бренд. Я працюю над ним, потім він працює на мене. До лекцій також серйозно ставлюсь, вибираю нові теми, щоб були цікаві. Старт Filab – це реалізація мого і Саші особистих брендів. У майбутньому ми не хочемо зробити церкву, тому нам треба розвиватись. Це була наша диверсифікація, тому що більше такого продукту немає, тому ми хотіли сильно почати.

— Що тобі дав досвід відкриття «FaceFactory» і «NailFactory»? З якими факапами можна стикнутись в Україні?

— Мені повезло, в мене була хороша партнерка, яка взяла на себе деталі з факапами. На мені був маркетинг та брендинг. У цьому і був класний тандем – було розподілено, хто за що відповідає. Насправді, найважче вирішити, коли той вмикач вмикається – всі планують, думають, рахують, але це довго тягнеться. Для мене найбільший досвід був, коли Альона сказала: «Відкриваємось за місяць». Це були рамки, нам говорили всі, що це нереально. Але ми казали: «Так, але скажіть, як ми це зробимо?». Салон реально був готовий за годину до відкриття – ми ще докручували меблі.

Потрібно чітко зрозуміти, коли день Х, бо якщо цього дня немає – то немає чіткої ідеї, нічого.

Сьогодні є дуже багато ідей, але немає їхньої реалізації.

— Окрім «дня Х», що є важливим? Наприклад, у мене є ідея, певний бюджет і час. З чого почати?

— Треба визначити, кому цікавий твій бізнес, крім тебе. Попит. Кому цікаво буде дана продукція чи сервіс. Визначати можна по різному – питати в знайомих, дивитись чи зайшло щось схоже за кордоном, проектувати це тут. Це мінімальна аналітика, яка дасть відповідь, що людям буде цікаво. Друге, це подивитись чи платоспроможний продукт і в якій ціновій категорії.

Третє, дуже багато людей починають бізнес з ілюзією, що спочатку потрібно буде попрацювати, а потім воно саме на себе якимось міфічним чином працює – ти їдеш на Балі і нічим більше не займаєшся до кінця життя.

Свій бізнес – це праця постійно, тут немає вихідних та стабільності, ти думаєш про нього постійно та розвиваєш його. В бізнесі як і в житті правило – ти або розвиваєшся або деградуєш.

—Якщо говорити про поширення. Що важливіше для розвитку своєї справи – онлайн чи оффлайн?

— Ми багато чим займаємось, популяризуємо, працюємо, відповідно, багато де реалізовуємо. Інстаграм – це ефективний метод, але це не просто, тому що ми ведемо сторінку, її потрібно вести свідомо. Інструменти розвитку? Це робота онлайн звісно, але ще й робота оффлайн. Ти маєш вміти щось робити, окрім онлайну.

На сьогодні є дуже велика проблема, що люди будують особистий бренд, але в житті нічого не роблять, і навіть не вміють.

І потім задумуєшся: «а чим ж ти цікавий?». Часто в соцмережах людина є дуже цікава, ти її зустрічаєш в оффлайні і частково розчаровуєшся. Ми працювали і тут і там. Спочатку дуже багато речей ми зробили в житті оффлайн, які нам забезпечували достатню кількість контенту для онлайну. Ми дуже багато пробуємо, тому особистий бренд працює, він ніколи не зупиняється, постійно розвивається.

SoftServe

— У вас дуже активні підписники, які цікавляться вашою діяльністю у всіх сферах. Як знайти свою аудиторію?

— Ти сам привертаєш до себе людей. У мене контент одного типу – мені пишуть питання про роботу, книжки і т.д. Таку аудиторію довше і важче назбирати, але вона класна, бо лояльна. Я дуже поважаю свою аудиторію, не тримаю їх за дурнів. Я їх поважаю – відповідно вони мене теж. Моя аудиторія приходить довше, її важче знайти і онлайн вона не дає назад інвестицій по часу в плані грошей. З інстаграму я не заробляю, мені здається тому й ефективна комунікація з іншого боку.

— Про інші ресурси. Скільки треба вкласти свого часу для онлайну, скільки ти витрачаєш в день на соцжиття?

— Я не знаю. Я максималістка, тому я тобі скажу – весь час. Я його не вимірюю. Мені повезло в житті і я займаюсь тільки тим, що мені цікаво. Тому в мене нема виділеного часу, що «зараз я працюю». Оскільки я не заробляю на онлайні, я можу собі дозволити взяти вихідні, у мене немає контенту кожен день. Він є тоді, коли в мене є натхнення, коли я хочу це робити. Для того, щоб тебе побачили, треба дуже багато працювати. Тому треба цим займатись тільки тоді, коли тебе то качає.

Якщо людину не качає – вона не розвивається, стоїть на місці.

— Твої канали дотику з аудиторією це телеграм і Інстаграм? Які ще є сервіси допоміжні?

— У мене Фейсбук дуже активний, через те, що ІТ дуже сидить в цій соцмережі. Я дуже вірю в YouTube. Специфіка YouTube в Україні є важка, бо ти обмежений мовою – скільки людей сприймає контент українською. YouTube – це платформа, яку можна розкрутити, просто ніхто не знайшов той ключик. Мавпувати успішні американські або російські проекти недостатньо.

— Де ти знаходиш ресурси, звідки брати знання?

— Я за те, що всі ресурси однаково класні. Я не осуджую жодні. Я читаю онлайн, оффлайн – якщо лежить газета, я її теж почитаю, львівське радіо завжди слухаю, бо розумію чим живе місто. Де бачиш інформацію щодня, її отримуй, бо коли спрацьовує свідоме «я зараз сяду і буду накачувати себе новою інфою», насправді не хочеться того робити.

Навколо завжди є інформація, просто питання, що ти вирішуєш з нею робити – сприймати чи ні.

Нема певної бази, навпаки, все має змінюватись і фільтруватись.

— Якісь особливі ресурси є?

— У мене є завдання в день щось послухати. Саша мене навчив класну штуку, яку ми кожен день робили.

Щодня перед тим, як йти спати, треба сказати дві речі, які тебе надихнули або зробили тебе щасливим, і дві, що нового ти вивчив, дізнався.

Він говорить свої, я свої. Це дуже цікавий тест на день – як ти його прожив. Перше – це забирає тривогу, друге - дає реаліті-чек, чи ти щось дізнаєшся нового за день…

Олександр якраз підслуховував нашу розмову і додав:

— Третє – запускає систему, кожен раз ти вже бавишся в гру. «Що я нового дізнався, зробив» і переростає в число два. Це цікава штука, дуже класно структурує, чи я не згаяв день.

— Наостанок щодо літератури – яку книгу точно треба прочитати?

— Мене часто питають про книги. Я вважаю, що немає книги, яка може змінити твоє життя. Книг потрібно читати безліч. Тому що це чужі думки. Уяви, що за життя тобі сказали тільки одну думку, і ти за неї тримаєшся. Яка б вона була геніальна – тобі все одно не допоможе. Я нової прихованої книги точно не скажу. Найкраще – просто почніть читати.

Джерело: lviv.com


0 комментариев
Сортировка:
Добавить комментарий

IT Новости

Смотреть все