У свої 18 Артем Кобець заробляє близько тисячі доларів в місяць. А живе і працює в Черкасах. Юний ІТ-шник розповів, як йому це вдалося та як знайти себе.

ІТ-сферою Артем цікавився з дитинства. Він, як і більшість дітей, грав у комп’ютерні ігри. Але, крім самого процесу, Артему було цікаво, як працює ця гра, що нею рухає.

У 13 років хлопець почав вивчати розробку вебсайтів.

«Мої батьки помітили мій інтерес й подарували книжку про основи HTML. Таким чином вони стимулювали мій розвиток в ІТ», – каже Артем.

Потім хлопець зустрівся з Фредом Коксом, який працює в ІТ-компанії «Ekreative». Зустріч із програмістом організували батьки. 

«Фред показував мені щось примітивне. Але для мене то була магія. Я вперше побачив, як створюються ігри по-справжньому. Для мене це був добрий шок і я подумав, що ця людина як чарівник. Тоді я серйозно загорівся цим. До зустрічі я просто гортав книжку. Після – захотів бути як Фред», – говорить Артем.

Далі були курси на GeekHub. Коли Артем завершив навчатися, його резюме та інших випускників розіслали в різні ІТ-компанії. Артему написав хлопець і запропонував зробити віджет на сайт.

«Він заплатив мені 200 гривень. Це був мій перший заробіток», – каже Артем.

Потім Артем пішов на хакатон – марафон для програмістів.  Там хлопця помітили і запропонували постажуватися. Тоді Артемові було 16. Він навчався у Черкаському політехнічному технікумі. Вивчав, як розробляти програмне забезпечення.

«Перші пів року я працював і паралельно вчився. Але в мене не дуже виходило поєднувати роботу і навчання. На заочне не зміг перевестися, тому на пари майже не ходив. У технікумі викладачі не схвалювали роботу. Казали, що ще рано працювати. Не розуміли, навіщо отримувати погані оцінки. Оцінки ж на майбутнє», – говорить Артем.

І коли викладачі не розуміли, чому він не ходить на заняття, одногрупники просилися прогулювати пари з ним. Довелося Артему розповідати, що він не прогулює пари, а працює.

До того ж, це була перша робота Артема. Хлопець каже, що спочатку працювати було психологічно складно.

«Це була для мене нова атмосфера, нові люди. Коли я вперше туди прийшов, подумав: «як я спілкуватимуся з людьми. Вони всі програмісти, більшість – дорослі. А я такий малий приходжу. Що я тут забув». В компанії тоді було більше ста людей. Я був одним з найменших. Але мене дружно прийняли, як свого. Свій вхідний період перетерпів, а далі все було добре», – каже Артем.

Артем отримує за місяць до тисячі доларів і його все влаштовує. Планує збирати гроші на власний дім. Каже, що з батьками непогано жити. Але треба все одно колись від них з’їжджати. Ще хоче навчатися за кордоном, щоб стати професійнішим. Зараз хлопець займається самоосвітою, адже ІТ-індустрія стрімко розвивається.

Артемові пощастило – знайти себе йому допомогли батьки. Але знайти своє покликання з раннього віку рідко коли виходить, каже хлопець. Тим паче, ніхто відразу не стає майстром своєї справи.  Артем радить своїм одноліткам насамперед наполегливості. Не складати руки перед важчими викликами, не кидати недороблені справи на пів шляху.

Якщо професійна мрія вже існує – важливо не втрачати віри в себе, каже Артем.

«Ми часто почуваємо на собі вагу відповідальності за свої майбутні рішення, час від часу сумніваємося щодо них. В такі моменти легше піддатися вазі критичної думки та згодитися на «нормальний» життєвий шлях без зайвого ризику. Я довго обдумував своє рішення призупинити своє навчання заради кар’єри. Але мною рухав знайомий більшості мотиватор – «пожалкуєш, якщо не спробуєш». Тому бажаю одноліткам сміливіше проявляти ініціативу, брати весь можливий досвід та почуватися комфортніше від своїх помилок. Щиро радіти власним перемогам», – каже Артем.

А батькам варто прислухатися до бажань та інтересів своєї дитини, говорить хлопець. Важливо дати їй зрозуміти, що вона може втілювати й свої мрії, а не тільки батьківські.

Джерело: hromadske.ck.ua